Сучасна економічна парадигма, обумовлена впливом низки ендогенних і екзогенних дестабілізаційних чинників, що зумовлює необхідність глобального переосмислення фіскальної та монетарної політики як динамічних модераторів соціально-економічних процесів.
Фіскальна політика в умовах гіперциклічних диспропорцій та дефіцитної структурної трансформації потребує вдосконалення фіскально-регулюючих механізмів та реверсивного аналізу бюджетної продуктивності. На думку О. Дзюблюка: «експансивне фіскальне стимулювання в контексті перманентного боргового субсидіювання часто має прецедентний характер, провокуючи інтервенції у вигляді додаткових бюджетних ляпасів, що лише потенціюють накопичувальний ефект кредитного тиску на економіку» [1]. Водночас, фіскальні механізми, позбавлені адаптивної пролонгації та контрциклічної мобільності, призводять до ефектів соціальної та економічної дивергенції, вимагаючи обережної політики граничного контролю. Натомість, монетарна політика, яка функціонує в умовах постіндустріального середовища, загострює необхідність стратегії мультиплікативного пом’якшення, спрямованої на збереження паритету між ліквідністю та інфляційною кредитною експансією [2]. Механізми, що використовуються центральними банками, все частіше проявляють симулякричний перебіг, адже у прагненні утримати стабільність, зокрема через застосування надзвичайно низьких відсоткових ставок, вони фактично створюють парадоксальні стимули для спекулятивних грошових трансакцій. У сучасній економічній реальності, позначеній гетерогенними шоками, потреба в диференційованому фіскально-монетарному реагуванні стає важливою для відтворення економічної взаємодії та гармонізації фінансового балансу.
Координація фіскальної і монетарної політики у контексті сучасних економічних диспропорцій та дисбалансів вимагає адекватного методичного забезпечення й консолідованого підходу, зокрема для забезпечення макроекономічної стабілізації. Парадигма скоординованого управління макроекономічною політикою повинна передбачати не лише синхронізовану комбінацію інструментарію для інтервенцій в економіку, а й реверсивне структурування фінансових каналів у відповідь на ендогенні й екзогенні шоки. У нинішній посткризовій фазі, коли ефекти фінансової дивергенції й асиметрії поглиблюють ризики кон’юнктурної деструкції, злагоджене функціонування фіскальних та монетарних регуляторів є інтегративним компонентом економічної реновації, зокрема, в контексті протидії ризикам воєнного часу.
Варто відзначити, що фіскальна політика, спрямована на постійне балансування між екстенсивним стимулюванням економічної активності та дефляційним тиском, стає дедалі ускладненою в умовах глобалізованої економіки з її прецедентами структурної дисгармонії. Ірраціональне використання державного бюджету, разом із недосконалими методами дефіцитного фінансування, може призвести до феномену так званого «боргового баласту, коли інтенсивність бюджетних запозичень спричиняє ефект економічної інерції, що утруднює досягнення реального приросту» [3, с. 47]. Критичною проблемою є відсутність синхронності між фіскальними та монетарними заходами, що у свою чергу зумовлює ризик макроекономічної поляризації — коли фіскальні імпульси не узгоджуються з обсягами грошової маси, що регулюються монетарними органами. Погоджуємося з позицією І. Чугунова, К. Пастернака, та І. Макаренко, що «монетарна політика, реалізована під егідою центральних банків, набуває континуально амбівалентного характеру через необхідність балансування між експансіоністською кредитною емісією та рестрикційними заходами для запобігання інфляційним перегинам» [4, с. 50].
Отже, узгодженість фіскальної та монетарної політики виступає необхідною умовою для забезпечення економічної резильєнтності та довготривалої макроекономічної стабільності в умовах зростаючих глобальних турбулентностей і перманентних кризових тенденцій. Комплементарність між фіскальними стимулами та монетарними інтервенціями дозволяє створити збалансовану економічну екосистему, де контрциклічні заходи діють у гармонійній кореляції, мінімізуючи ризики деструктивної поляризації економічної активності. Такий скоординований підхід формує підґрунтя для ефективного управління економічними шоками, знижуючи негативні ефекти від інфляційних та рецесійних хвиль і сприяючи досягненню стійкого економічного зростання на основі інтегративного макроекономічного контролю та адаптивного регулювання.
Список літератури:
1. Дзюблюк О. В. Сучасні аспекти механізму взаємодії монетарної і фіскальної політики. Черкаси: Research Europe. 2024. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/51956/1/Дзюблюк%20-%20Сучасні%20аспекти%20механізму%20взаємодії%20монетарної%20і%20фіскальної%20політики.pdf
2. Коваленко В. В., Ситник І. П., Шелудько С. А. Координація монетарної та фіскальної політик у розвитку національної економіки. Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління. 2024. №12. URL: https://reicst.com.ua/pmt/article/view/2024-12-08-03/2024-12-08-03
3. Dinh L. Q., Tran T. K. O., Nguyen T. H. H. Financial stability and sustainable development: perspectives from fiscal and monetary policy. International Journal of Finance & Economics. 2024. URL: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1002/ijfe.2981
4. Chugunov I., Pasternak K., Makarenko I. Fiscal and monetary policy of economic development. European Journal of Sustainable Development. 2021. Vol. 10, №. 1. P. 42-52.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter