Самооцінка є ключовим поняттям у психології особистості. Це складний і багатогранний конструкт, який не фіксований, а змінюється протягом життя.
Формування самооцінки – це тривалий процес, який відбувається під впливом різних чинників і триває протягом усього життя. Вона залежить від навколишнього середовища, стилю спілкування, успішності в різних видах діяльності та впливає на всі аспекти життя, допомагаючи коригувати поведінку та дії людини.
Визначення поняття самооцінки в психології є неоднозначним.
Л. Папітченко вказує, що самооцінка є частиною психологічної репрезентації особистості, відображаючи ступінь самосвідомості та емоційну оцінку дій і поведінки [6, с. 79].
На думку У. Михайлішина, самооцінка включає інформацію про себе, отриману від інших, та свідоме сприйняття власних якостей [4, с. 390].
О. Олійник вказує на те, що самооцінка є важливим складовим елементом «Я-концепції», відображає, як людина сприймає різні характеристики, пов’язані з її образом про себе [5, с. 98].
В якості фундаментального фактору, який взаємодіє з оточенням і впливає на критичність, вимогливість до себе, а також ставлення до успіхів і невдач, самооцінку розглядає Л. Березовська [1, с. 153].
Ю. Козерук розглядає різні підходи до розуміння самооцінки:
– самооцінка – це сприйняття себе, яке спільно з пізнанням себе формує самосвідомість;
– самооцінка є стабільним поєднанням самопізнання та відношення до себе;
– самооцінка – це результат самопізнання й спеціальна функція самосвідомості, яка не обмежується образом «Я» чи самоставленням;
– самооцінка включає критичне ставлення особистості до самого себе, оцінюючи її потенціал з урахуванням особистих цінностей і може формувати позитивне або негативне ставлення до себе [3, с. 164].
Самооцінка формує наше сприйняття себе та впливає на те, як нас бачать оточуючі. Вона також зачіпає всі сфери життя людини: відносини із самим собою та близькими, професійну ідентичність, здатність адаптуватися та навчатися, а також способи самовираження, зовнішній вигляд та стан психічного та фізичного здоров'я [7, с. 266].
Рівень самооцінки відіграє у житті індивіда. Висока загальна самооцінка сприяє розвитку особистості, і це з адекватними частковими самооцінками різних рівнів. Оптимальною вважається та самооцінка, яка поєднує в собі стійкість та гнучкість, дозволяючи змінюватися під впливом нової інформації та думок інших людей. На особистісне зростання та продуктивність негативно впливає як занадто жорстка, фіксована самооцінка, так і занадто мінлива, що реагує на найменші впливи [2, с. 238].
Таким чином, можна визначити самооцінку як сприйняття себе, відношення до себе, своїх характеристик, оцінка свого потенціалу з урахуванням особистих цінностей.
Список літератури:
1. Березовська Л. Самооцінка студентів, що поєднують навчання і роботу. Вчені записки Університету «КРОК». 2022. № 3 (67). С. 153-160.
2. Голярдик Н. А. Вплив рівня самооцінки на життєдіяльність особистості. Детермінанти посилення ролі освіти у повоєнному відновленні України. 2023. № 1. С. 238-240.
3. Козерук Ю. В., Євсейчик Я. О. Самооцінка як фактор становлення особистості студента. Підготовка фахівців у системі професійної освіти. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. 2015. №124. С. 163-165.
4. Михайлішин У. Б. Поняття самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології. Psychology Scientists and Methods of Using Modern Technologies. 2023. № 1. С. 390-393.
5. Олійник О. О. Самооцінка як передумова професійного становлення студентів. Теорія і практика сучасної психології. 2018. № 1. С. 97-101.
6. Папітченко Л. Теоретичний аналіз проблеми значущості самооцінки в структурі гідності особистості. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2020. № 12 (57). С. 79-89.
7. Чаусова Т. В. Чинники формування самооцінки особистост. Наука і молодь – 2023: пріоритетні напрями глобалізаційних змін. 2023. № 1. С. 266-269.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter