З метою забезпечення соціально-економічного розвитку держава потребує фахівців, які не тільки мають ґрунтовні знання та можуть ними оперувати й приймати виважені рішення, а й бути конкурентоспроможними та мобільними на ринку праці.
Наразі система вищої освіти України перебуває на новому етапі реформування, який передбачає модернізацію всієї системи підготовки майбутніх фахівців у ЗВО, що буде відповідати вимогам сьогодення. У наш час пріоритетним напрямом розвитку освіти безперечно є компетентнісний підхід, про що свідчать Закони України «Про освіту» (2017 р.), «Про вищу освіту» (2014 р.), Концептуальні засади реформування середньої освіти «Нова українська школа» (2016 р.), Національна рамка кваліфікацій (2020 р.) Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 рр. (2015) тощо.
Проблему компетентісного підходу в освітній системі досліджували багато науковців: В. Байденко, Н. Бібік, Л. Бірюк, Н. Брюханова, О. Дубасенюк, Н. Ничкало, О. Пометун, В. Радкевич, В. Ягупов та ін.
Учені одностайні в тому, що компетентнісний підхід передбачає науково обґрунтовану заміну знаннєвої парадигми, що полягає в транслюванні досвіду від педагога до здобувача освіти, на створення освітнього середовища, у якому в особистості формуються компетентності, які забезпечують її спроможність до ефективної життєдіяльності в соціумі.
Нам імпонує думка В. Онищенка щодо характеристики компетентнісного підходу в освіті як важливого її теоретичного підґрунтя, спрямованого на досягнення високого рівня знань, набуття необхідного досвіду з метою здійснення професійної діяльності й спілкування в різних галузях [4].
Компетентнісний підхід в освіті спрямовує на багатогранну підготовку та виховання особистості в ЗВО не тільки як висококваліфікованого фахівця, професіонала своєї справи, а також і як індивіда, члена суспільства, соціуму. Використання такого підходу передбачає надання здобувачам освіти теоретичних знань, формування в них практичних умінь і навичок, здатності до самоосвіти й самоаналізу, розвиток їхнього світогляду, цінностей тощо.
Аналіз сучасних підходів дослідників до тлумачення змісту поняття «компетентність», Закону України «Про вищу освіту», Національної рамки кваліфікацій, Концептуальних засад реформування середньої освіти «Нова українська школа» дає підстави констатувати, що під компетентністю слід розуміти «здатність особи успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, яка виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей» [5].
Проблемою формування професійної компетентності майбутніх фахівців опікувалось чимало українських і зарубіжних науковців, зокрема: Н. Брюханова, А. Грітченко, Л. Дибкова, О. Дрогайцев, Л. Карпова, О. Коваленко, О. Мельниченко, Н. Ничкало, Л. Тархан та ін.
Енциклопедія освіти професійну компетентність визначає як інтегративну характеристику особистісних і ділових якостей фахівця, що відбиває рівень знань, умінь, досвіду, які є достатніми для досягнення мети з певного різновиду професійної діяльності, а також відображає моральну позицію фахівця [2, с. 722].
Подібне тлумачення зазначеної дефініції знаходимо в Л. Дибкової, яка зазначає, що «професійна компетентність − здатність ефективно використовувати набуті знання, вміння і навички; вміння вирішувати ту чи іншу проблему, здійснювати активний пошук нового досвіду і визначати його самостійну цінність, наявність вмінь і навичок самостійності в плануванні, організації, контролі власної діяльності; креативність, здатність до саморозвитку, самоаналізу, саморегуляції, самоконтролю» [1, с. 19]. Ця позиція близька більшості науковців (Л. Карпова, О. Дрогайцев, С. Гончаренко, Н. Ничкало та ін.)
Дещо інше бачення цього поняття має В. Ягупов, який вважає, що професійна компетентність є «складним інтегральним, інтелектуальним, професійним і особистісним утворенням, яке формується в процесі професійної підготовки майбутнього фахівця у ЗВО, виявляється, розвивається і вдосконалюється в професійній діяльності, а ефективність її здійснення суттєво залежить від видів його теоретичної, практичної та психологічної підготовленості до неї, особистісних, професійних й індивідуально-психічних якостей, сприйняття цілей, цінностей, змісту та особливостей цієї діяльності» [6, с. 6].
Як бачимо, науковець у складі професійної компетентності виокремлює не лише знання, уміння та навички, які спрямовані на формування професіоналізму фахівця, але й індивідуально-психічні особливості та професійну позицію фахівця, яка характеризується як система сформованих настанов і ціннісних орієнтацій, ставлень і оцінок досвіду, реальності та перспектив.
Науковці Л. Омельченко, О. Керницький професійну компетентність фахівця трактують як «теоретичну, практичну та психологічну підготовленість до професійної діяльності, що проявляється у творчій здатності та всебічній (особистісній, професійній, психологічній) готовності до її ефективного здійснення та досягнення оптимальних результатів під час виконання посадових обов’язків» [3, с. 170].
Ми певною мірою погоджуємось з вищевикладеними твердженнями та доходимо висновку, що професійна компетентність фахівця можлива лише за наявності в нього відповідних знань, умінь і навичок, сформованості потреб, цінностей, установок, мотивів діяльності, уявлень про власні можливості, особисті професійні якості. Це дозволило нам сформулювати своє бачення означеного поняття.
Отже, узагальнюючи вищезазначене, можна стверджувати, що професійна компетентність фахівця – це здатність особи успішно провадити професійну та подальшу освітню діяльність, що базується на виваженому поєднанні комплексу знань, умінь і практичних навичок, досвіду, потреб та мотивів, цінностей та особистісно-професійних якостей і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти.
Список літератури:
1. Дибкова Л. М. Індивідуальний підхід у формуванні професійної компетентності майбутніх економістів: дис. … канд. пед. наук. Київ, 2006. 198 с.
2. Енциклопедія освіти. / Гол. ред. В. Г. Кремень. Київ, 2008. 1040 с.
3. Омельченко Л. М., Керницький О. М. Проблема формування професійної компетентності майбутніх фахівців енергетичного профілю в сучасних умовах. Вісник Кременчуцького державного університету імені Михайла Остроградського. Кременчук : КДУ, 2010. Вип. 3 (62), ч. 1. С. 169–172.
4. Онищенко В. Компетентнісний підхід у професійній освіті в контексті фундаментальних педагогічних теорій. Концептуальні засади професійного розвитку особистості в умовах євроінтеграційних процесів: зб. наук. статей / за ред. В. Г. Кременя, М. Ф. Дмитриченка, Н. Г. Ничкало; уклад.: М. В. Артюшина, В. П. Тименко та ін. Київ : НТУ, 2015. С. 60–68.
5. Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII : станом на 16 серп. 2024 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text
6. Ягупов В. В., Свистун В. І. Компетентнісний підхід до підготовки фахівців у системі вищої освіти. Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. Київ, 2007. Т. 71. С. 3–8.
________________________
Науковий керівник: Лянной Юрій Олегович, доктор педагогічних наук, професор, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter