|
|
|
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗА УМОВ ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
| |
| 10.03.2010 23:04 |
|
Автор: Радванська Наталія Володимирівна, аспірант кафедри «Фінанси і кредит» ПВНЗ «Новокаховський політехнічний інститут»
|
|
[Економіка та підприємництво. Менеджмент підприємств та організацій] |
В умовах прискореної глобалізації світового господарства однією з найважливіших економічних проблем в Україні, починаючи з 90-х років 20 ст., є зростання загроз економічній безпеці країни. Невирішеність проблем у цій сфері не дозволяє забезпечити відповідальний рівень економічного зростання, ускладнює здійснення ефективної реструктуризації економіки, здійснює негативний вплив на зовнішньоекономічну, податкову, страхову сфери та бюджетний процес нашої країни. Низький рівень економічної безпеки України особливо загострюється в умовах фінансової кризи і зумовлений, у першу чергу, такими аспектами, як високий рівень зовнішнього боргу, загострення фінансової та іпотечної кризи, дисбаланс і нестабільність інвестиційної активності та економічної свободи, відтік капіталу, високий рівень доларизації економіки (близько 30%), неефективна структура золотовалютних резервів країни, спекуляція на фінансовому ринку України іноземних банків та інших фінансово-кредитних установ, недостатня ефективність змін на ринку фінансових послуг України у контексті вступу до Світової організації торгівлі, невиконання Україною зобов’язань перед міжнародними організаціями у сфері легалізації тіньових капіталів.[1].
Перехід до ринкових відносин, проголошений як кінцева мета реформ, проведених в Україні, відбувається на базі економіки особливого роду, окремі елементи і підсистеми якої утворюють, хоча і недостатньо ефективну, систему, що розвивається. Вплив несистемних, а часто і просто суперечливих заходів останнього десятиліття спричинив появу породило специфічної економічної системи, що не має аналогів у світовій історії.
Жодна виробнича система не функціонує у вакуумі. Якщо економіка країни знаходиться у стані системної кризи, ця обставина не може не позначитися на стані організації, хоча характер відображення може бути різним (у тому числі і позитивним). Усе залежить від виду діяльності, галузевої приналежності, форми власності, розміру організації, її економічного і ресурсного потенціалу, внутрішнього психологічного клімату і т. ін. І все ж таки у даний час більшість організацій можуть поки лише мріяти про стійкість розвитку і для них питання економічної безпеки залишається дуже актуальним.[3].
За умов поглиблення економічної кризи посилюється негативний вплив фінансової нестабільності на потенціал українських підприємств: скорочуються (або взагалі припиняються) інвестиції в інновації, старіє й зношується основний капітал, виснажуються науково-технічні доробки й т. ін. Перед підприємствами постають актуальні завдання внутрішньої самооцінки та прогнозування свого стану; вживання заходів економічної безпеки, спрямованих на захист корпоративного підприємства від різноманітних зовнішніх й внутрішніх ризиків, які впливають на його потенціал; створення системи моніторингу; обґрунтування й установлення їхніх граничних значень, оперативне реагування та протидія загрозам.
У період поглиблення кризових явищ в економіці найбільш небезпечним для корпоративних підприємств є руйнування його виробничого, технологічного, науково-технічного й кадрового потенціалу, як головних факторів життєдіяльності господарюючих суб’єктів. Більшість українських підприємств, що функціонують в нестабільному економічному середовищі, є збитковими, переживають глибокий спад виробництва й перебувають в критичному стані або на межі банкрутства.
Сучасна фінансова й інвестиційна нестабільність призвела до наступних наслідків: по-перше, до різкого зниження інвестиційної й інноваційної активності корпоративних підприємств, що не забезпечує процес відтворення; по-друге, до зниження попиту на продукцію, послуги і, як наслідок, відповідної відсутності прибутку корпоративних підприємств; до зростання цін на матеріали, енергію, сировину, зниження амортизаційних відрахувань та ін.; по-третє, до значного скорочення та навіть повного припинення фінансування державою галузей високих технологій, що гальмуватиме технологічний розвиток.
Причини економічної небезпеки в Україні зумовлені не тільки сучасним соціально-економічним розвитком країни, але й стратегічними помилками державного управління економікою, а саме: відсутністю концепції, стратегії й програми соціально-економічного розвитку з реально досяжними цілями; безсистемністю і недосконалістю нормативно-правового забезпечення регулювання економіки; ризикованою кредитно-грошова політикою уряду в банківській сфері, на фондовому й валютному ринках; неефективною податковою системою; руйнуванням системи відтворення виробничого потенціалу (у першу чергу, його активної частини) внаслідок низької інвестиційної активності; зростанням інфляції й відсутністю сприятливого інвестиційного клімату в реальному секторі економіки; ослабленням регулюючої ролі держави в її ціновій політиці; посиленням регіонального й національного сепаратизму; невідповідністю науково-технічного рівня більшості видів промислової продукції передовим світовим зразкам та ін. [2].
Система забезпечення економічної безпеки корпоративних підприємств за умовах фінансової нестабільності повинна бути спрямована на захист прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності; на комплексний аналіз, реальну оцінку і прогнозування оперативного стану розвитку корпоративного підприємства, різноманітних зовнішніх та внутрішніх ризиків. Особливе значення для створення ефективної системи економічної безпеки корпоративних підприємств має процес вивчення та перевірки партнерів, клієнтів і конкурентів; своєчасне виявлення можливих зазіхань на об’єкт чи його співробітників з боку джерел зовнішніх загроз безпеці; недопущення проникнення на об’єкт структур промислового шпіонажу, злочинних формувань чи осіб із протиправними намірами [5].
За умов посилення кризових явищ у економіці суб’єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення та укріплення економічної безпеки створюють власні (або використовують міжвідомчі) служби безпеки. Провідними функціями служби економічної безпеки корпоративного підприємства, крім вищезазначених, повинні стати: протидія технічному проникненню на підприємство і його комунікаційні системи; захист працівників кампанії від насильницьких посягань з боку конкурентів; виявлення (попередження) можливої протиправної та іншої негативної діяльності співробітників суб’єкта підприємництва, що загрожує безпеці; збереження матеріальних цінностей, таємниць і відомостей з обмеженим доступом; пошук та отримання необхідної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень з питань стратегії і тактики подальшої підприємницької діяльності; фізична і технічна охорона будівель, споруд, територій та транспортних засобів підприємства; формування за допомогою сучасних засобів масової інформації у партнерів та клієнтів позитивного іміджу про суб’єкт підприємницької діяльності (що повинно сприяти реалізації бізнес-проектів); контроль за ефективністю функціонування системи безпеки [3].
В цих умовах керівникам корпоративних підприємств доречно думати не лише про ресурси для роботи найближчим часом, а й одночасно розробити антикризові заходи як мінімум до кінця 2010 року. Антикризове управління - це процес запобігання або подолання кризи в організації. Становище підприємства за умов негативних тенденцій на ринках, насамперед, визначається активністю керівника та реального власника бізнесу в адаптації організації до нових умов. Перш за все, це перерозподіл обов'язків вищого керівництва через створення мережі оперативних груп управлінських працівників. До їх складу залучаються керівники структурних підрозділів, спеціалісти економічних та юридичної служб. Для координації діяльності таких груп створюється Антикризовий центр на чолі з керівником корпоративного підприємства. Кожна група, залежно від напрямку діяльності, подає до Антикризового центру аналіз ситуації на відповідну дату, заходи щодо мінімізації впливу негативних чинників, можливий ефект від їх запровадження. При завантаженості власних висококваліфікованих спеціалістів, а також для "свіжого погляду зі сторони" на проблеми фірми доцільно залучати зовнішніх консультантів з числа консалтингових компаній.
Основною умовою виходу корпоративного підприємства з кризи є забезпечення позитивного чистого грошового потоку. На практиці можливості істотного збільшення об'єму власних фінансових ресурсів, за умов кризового розвитку, обмежені. Тому основним напрямом забезпечення досягнення точки фінансової рівноваги корпоративним підприємством в кризових умовах є скорочення об'єму споживання фінансових ресурсів. Перелік заходів щодо покращення фінансового становища є індивідуальним для кожного з підприємств та залежить від сфери, в якій ведеться бізнес, груп продукції, кон’юнктури ринку, регіональної інфраструктури, системи управління корпоративним підприємством, структури витрат на виробництво і управління, техніко-технологічних особливостей та інших факторів [4].
Таким чином, економічна безпека може розглядатись як стан, при якому стратегічний потенціал фірми знаходиться поблизу границь адаптивності, а погроза втрати економічної безпеки наростає відповідно до наближення ступеня адаптивності стратегічного потенціалу до граничної зони. Інакше кажучи, якщо стратегічний потенціал фірми в існуючому вигляді вичерпав можливості пристосування до зростаючої нестабільності зовнішнього середовища у рамках самої місії, то можна говорити про погрозу економічної безпеки фірми. Ця погроза може виявитися у вигляді втрати рівня конкурентного статусу фірми чи істотного погіршення фінансового стану фірми, або ж втрати позитивного іміджу фірми.
Катастрофічний стан настає тоді, коли ризик втрати активів фірми й особистого майна її власників наблизився впритул до свого граничного значення. Таким чином економічна безпека фірми існує лише в період найменшої імовірності повної втрати всього капіталу, що належить власникам фірми. В міру зростання цієї імовірності погроза втрати економічної безпеки посилюється. [5].
Підбиваючи підсумки, хотілося б відмітити, що тематика забезпечення економічної безпеки наразі є найболючішою. Перехід до ринкових механізмів господарювання призвів до появи нового для України механізму – механізму банкрутства. В Україні зараз спостерігається стійка тенденція банкрутства підприємств промислової групи. Світова економічна криза поступово паралізує європейські країни одну за одною, і Україна не є виключенням. Головною проблемою, яка могла б бути вирішена самотужки, є непідготовленість, непрофесійність сучасного підприємництва. Найстрашнішим є те, що не кожен підприємець розуміє взагалі що ж таке економічна безпека корпоративного підприємства, яким чином її організувати та забезпечити.
Список використаної літератури:
1. Кім Ю. Г. Управління системою фінансової безпеки підприємства.: Дис. канд. Наук:21.04.02-2009.[Електронний ресурс]: http://info@lib.ua-ru.net
2. Соколенко Т.М. Економічна безпека підприємства в умовах транзитивної економіки. [Електронний ресурс]: http://intkonf.org/feed//
3. Бабіна Н.О. Система економічної безпеки підприємства в умовах фінансової нестабільності. [Електронний ресурс]: http://www.confcontakt.com./2008dec/3_babinaNO.htm
4.Раєвська О.В. Фінансова криза на підприємстві. [Електронний ресурс]: http://udau.edu.ua/library.php?pid=286.
5. Гончарова Н.О. Підвищення рівнів економічної безпеки підприємства на сучасному етапі / Н.О Гончарова, Т.М. Головченко // Фінсова криза та шляхи мінімізації впливу її негативних наслідків на економіку області: обласна науково-практичної конференції 12 березня 2009 року: тези доп. – Херсон, - 2009.-С.79.
e-mail: nkpi@ukr.net
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter