Фізичну культуру визначають основою соціально-культурного буття індивіда, основною модифікацією його загальної та професійної культури. Як інтегрований результат виховання та професійної підготовки фізична культура проявляється у відношенні людини до свого здоров'я, фізичних можливостей і здібностей, у способі життя та професійної діяльності і постає в єдності знань, переконань, ціннісних орієнтації та в їх практичному втіленні.
Мотиваційно-ціннісний компонент фізкультурної освіти відображає активне, позитивне. емоційне ставлення до фізичної культури, що становить сформовану потребу в ній. Важливими також є оволодіння системою знань, інтересів, мотивів і переконань, що організовують і спрямовують вольові зусилля особистості, пізнавальну та практичну діяльність з оволодіння цінностями фізичної культури, здоровий спосіб життя та фізичне вдосконалення [3, с.15-16].
Кругозір студента у сфері фізичної культури визначають знання та навички. Їх поділяють на теоретичні, методичні та практичні.
Теоретичні знання охоплюють історію розвитку фізичної культури, закономірності роботи організму людини в руховій діяльності та виконання рухових дій, фізичного розвитку та фізичного самовдосконалення. Зазначені знання необхідні для пояснення й пов'язані з питанням «чому?»
Методичні знання забезпечують можливість отримати відповідь на запитання: «як використовувати теоретичні, знання на практиці, як самонавчатися, самовдосконалюватися у сфері фізичної культури?»
Практичні знання характеризують відповідь на запитання: «як ефективно виконувати ту чи іншу фізичну вправу, рухову дію?» Знання необхідні для самопізнання особистості в процесі фізкультурно-спортивної діяльності. Насамперед, це стосується самосвідомості, тобто. усвідомлення себе як особистості, усвідомлення своїх інтересів, прагнень, переживань. Зокрема, переживання різних емоцій, що супроводжують самопізнання, формує відповідне ставлення до себе і сприяє утворенню самооцінки особистості. А вона має дві сторони – змістову (знання) та емоційну (ставлення).
Самооцінка має низку функцій: порівняльного пізнання себе (чого я вартую); прогностична (що я можу); регулятивна (що я маю робити, щоб не втратити самоповагу, мати душевний комфорт). Студент ставить собі мету певного рівня складності, тобто має певний рівень домагань, який має бути адекватним його реальним можливостям.
Потреба до занять фізкультурою – головна спонукальна, спрямовуюча і регулююча сила поведінки особистості студента. Вона має широкий спектр, а саме: потреба у рухах та фізичних навантаженнях; у спілкуванні, контактах та проведенні вільного часу; в іграх, розвагах, відпочинку, емоційному розвантаженні; у покращенні якості фізкультурно-спортивних занять тощо.
Система мотивів, що виникає на основі потреб визначає спрямованість особистості студента, де можна виділити такі мотиви [3, с.18-19]:
- фізичного вдосконалення, що пов'язані із прагненням прискорити темпи розвитку, зайняти гідне місце у своєму оточенні, домогтися поваги;
- дружньої солідарності, що продиктована бажанням бути разом із друзями, спілкуватися, співпрацювати з ними;
- зобов'язання, що пов'язані з необхідністю відвідувати заняття з фізичної культури, виконувати вимоги навчальної програми;
- суперництва, що характеризує прагнення виділитися, самоствердитися, домогтися авторитету, підняти свій престиж;
- наслідування, що пов'язаний з прагненням бути схожим на тих, хто досяг певних успіхів у фізкультурно-спортивної діяльності;
- спортивний, що визначає прагнення певних значних результатів;
- комфортності, що визначає бажання займатися фізичними вправами в сприятливих умовах, та ін.
У залученні студентів до занять фізичною культурою та спортом також важливими є інтереси. Вони відображають вибіркове ставлення людини до об'єкта, що володіє значимістю та емоційною привабливістю. В інтересах відображаються потреби людини та засоби їх задоволення. У структурі інтересів розрізняють: емоційний, пізнавальний і поведінковий компоненти [1, с.238] .
Емоційний компонент пов'язаний з тим, що людина по відношенню до об'єкта або діяльності завжди відчуває певні почуття. Його показниками можуть бути: задоволення, задоволеність, величина потреб, оцінка особистої значущості, задоволеність фізичним «Я» та ін.
Пізнавальний компонент пов'язаний з усвідомленням властивостей об'єкта, розумінням його здатності до задоволення потреб, і навіть з пошуком і підбором засобів, необхідних для задоволення потреб.
Поведінковий компонент. У поведінковому компоненті відображаються мотиви та цілі діяльності, і навіть раціональні методи задоволення потреб. У відповідності від активності поведінкового компонента й інтереси можуть бути реалізованими і нереалізованими. Вільний вибір фізкультурно-спортивних занять свідчить про наявність у студентів усвідомленого активного інтересу.
Інтереси зазвичай виникають на основі тих мотивів та цілей фізкультурно-спортивної діяльності, які пов'язані:
- із задоволенням процесом навчальних занять (динамічність, емоційність, новизна, різноманітність, спілкування та ін.);
- із результатами навчальних занять (здобуття нових знань, умінь і навичок, оволодіння різноманітними руховими діями, випробування себе, поліпшення спортивного результату та ін.);
- із перспективою навчальних занять (фізична досконалість і гармонійний розвиток, виховання особистісних якостей, зміцнення здоров'я, підвищення спортивної кваліфікації та ін.) [2, с.38-39]
Висновок. В нашому дослідженні фізична культура студентів постає як інтегральна якість особистості, як умова і передумова ефективної навчально-професійної діяльності, як узагальнений показник професійної культури майбутнього фахівця та як мета саморозвитку та самовдосконалення.
Зважаючи на динамічні процеси життєдіяльності сучасного світу, важливим є те що фізична культура є важливим фактором, що сприяє вільному, свідомому самовизначенню особистості, яка на різних етапах життєвого розвитку з безлічі цінностей обирає, освоює ті, які для неї найбільш значущі. Таким чином, у процесі фізичного виховання здійснюється вплив не тільки на біологічну основу особистості, але і на її біосоціальну цілісність. Тому неможливо судити про фізичну культуру особистості, спираючись лише на розвиток її фізичних можливостей, без урахування її думок, почуттів, ціннісних орієнтації, спрямованості та рівня розвиненості інтересів, потреб, переконань.
Список літератури:
1. Bondarenko V., Prontenko K., Donets I., Penkova N., Koval A., Matviіenko M., Shtanagei D. (2024). Comparative analysis of the levels of cadets’ physical activity at different stages of their professional training. Acta Balneologica, 66 (4), 236-241, 2024. doi: 10.36740/ABAL202404104.
2. Донець І.О., Кійко Т.Б. Вимоги до побудови навчально-тренувальної програми фізичного виховання студентів. Сучасні напрями вдосконалення педагогічної майстерності викладачів: матеріали Міжнар. наук.-пр. конф. (м.Чернігів, 30 квіт. 2024 р.) / голов. ред. В. О. Аніщенко ; Чернігів : ПАУ, 2024. 307 с. С. 37-40.
3. Ільченко С. Мотивація до занять спортом і відвідування занять з фізичного виховання студентів педагогічних спеціальностей. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2017. № 1. С. 15–19.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter