|
|
|
УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
| |
| 10.03.2010 22:43 |
|
Автор: Семенчук Тетяна Борисівна, старший викладач кафедри економіки і менеджменту Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного
|
|
[Економіка та підприємництво. Менеджмент підприємств та організацій] |
Актуальність теми обґрунтована пріоритетністю в економічній політиці будь-якої держави з розвинутою економікою – сприяння розвитку малого бізнесу, а саме ситуацією сьогодення – кризовим становищем економіки країни.
На основі Указу Президента України № 456/98 від 12.05.1998 р. «Про державну підтримку малого підприємництва» надається фінансово-кредитна допомога. Основною думкою Наказу щодо фінансового забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва - це створення на загальнодержавному рівні Українського фонду підтримки підприємництва, на регіональному рівні - регіонального фонду підтримки підприємництва, на місцевому рівні - місцевого фонду підтримки підприємництва. Відповідно існування та фінансування їх передбачалось за рахунок відповідних бюджетів. Також в Наказі було зазначено, що ці фонди є не прибутковими організаціями.
Зазначено, що фінансова допомога малим підприємствам надавалась через комерційні банки, які пройшли тендерну процедуру.
На прикладі регіону м. Києва, тендер щодо визначення комерційного банку надання фінансово-кредитної допомоги малим підприємствам був визначений банк «Хрещатик». Зрозуміло, що в одного комерційного банку обмежені ресурси щодо кредитування, потрібно провести додаткові тендери щодо визначення ще декількох комерційних банків для реалізації Програм підтримки розвитку малого бізнесу.
Також Указом президента № 540/99 від 20 травня 1999р. «Про утворення кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього підприємництва» з метою створення умов для розвитку малого і середнього підприємництва, активізації процесу фінансової підтримки малих і середніх підприємств була утворена кредитно-гарантійна установа. Основним її завданням було:
- надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, суб’єктам малого і середнього підприємництва, переважно виробничої сфери, за рахунок власних коштів, а також консультаційних та інших послуг з фінансування діяльності цих суб’єктів;
- надання гарантій комерційним банкам щодо повернення суб’єктами підприємництва отриманих кредитів.
Через певний строк, саме 2 грудня 2002 року був прийнятий Указ Президента України № 1115/2002, який постановив: скасувати Указ про утворення кредитно-гарантійної установи, забезпечити порядок питань щодо ліквідації ЗАТ «Кредитно-гарантійної установи», передати пакет акцій Фонду державного майна та назначити правонаступника стосовно угод.
Тобто політика створення та існування Кредитно-гарантійної установи не виправдала себе. Все вище наведене доводить, що були допущенні помилки в господарський діяльності Фонду.
Сучасна економічна ситуація вимагає створення Фонду надання гарантій для малих підприємств під час отримання кредитних ресурсів в комерційних банків, за відсутністю заставного майна у переважній більшості малих підприємств. Але потрібно об’єктивно та чітко переглянути політику існування та ведення фінансово-господарських справ даного Фонду. На регіональному рівні потреба в існування Гарантійного Фонду визначається більшим ступенем відсутністю не розвинутого мікрокредитування в нас в країні.
В статті автор пропонує обґрунтованих декілька пропозицій щодо удосконалення існування Гарантійного Фонду, які побудовані на досвіді розвинутих країн та адаптовані до сьогоднішньої ситуації в країні. Суттєві відмінності запропонованих заходів – це нова політика існування та господарювання Фонду надання гарантій, з урахуванням минулих помилок попереднього досвіду.
e-mail: lopatuyk_t@ukr.net |
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter