В контексті сучасного етапу розвитку українського суспільства забезпечення доброчесності в усіх сферах його життя набуває дедалі більшої значимості. Правовий інститут викривання (англійською мовою whistleblowing, що дослівно означає «дути у свисток», тобто інформувати, попереджати) відіграє в цьому процесі одну з визначних ролей та має значний потенціал у сфері корпоративного управління, соціальної відповідальності, запобігання проявам протиправної поведінки. З часу свого виникнення в українському праві як частина адміністративно-правового механізму запобігання та виявлення корупції у публічному секторі, інститут викривання, на думку багатьох авторів [1, с. 35], яку ми також поділяємо, вже давно вийшов за межі виключно публічного інтересу і зараз розглядається як міждисциплінарний правовий інститут, що регулює як публічно-правові, так і приватно-правові відносини. У зв’язку із обранням нашою державою європейського вектору розвитку, бажанням приєднатися до цивілізованої сім’ї європейських демократій, актуальність теми посилюється необхідністю гармонізації національного законодавства зі стандартами Європейського Союзу щодо правового регулювання інституту викривання та захисту викривачів.
Мета цього дослідження: проаналізувати стан правового регулювання трудовим правом України відносин викривання працівниками інформації про протиправну поведінку.
Незважаючи на різноманітність думок і підходів, як наукова думка так і законодавство більшості країн виходить з основоположної позиції, що основною категорією викривачів є працівники. Протягом останніх років в юридичній науці деяких країн Європейського Союзу також посилилася зацікавленість дослідження взаємозв’язку інституту викривання саме із трудовим правом.
Так чи регулює трудове право України викривання працівниками інформації про протиправну поведінку на робочому місці?
Кодекс законів про працю України (надалі – Кодекс) містить декілька положень, які стосуються викривання в контексті адміністративно-правового механізму гарантій прав викривачів. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» від 4.03.2020 р. № 524-IX було доповнено статтю 32 Кодексу новою частиною, яка визначала, що працівник, який повідомив про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, не може бути звільнений, притягнений до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу або загрозі таких заходів впливу. А стаття 235 встановлює гарантії поновлення на роботі працівника, який був незаконно звільнений чи переведений на іншу роботу у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції». Крім того стаття 23 Кодексу забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння іншій особі у здійсненні такого повідомлення [3].
Кодекс більше не містить спеціальних норм щодо викривання, хоча деякі його загальні положення також можуть бути застосовані, зокрема:
- заборона мобінгу (стаття 22);
- гарантії державного захисту прав працівників щодо правового захисту від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захисту честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності (стаття 5);
- визначення змісту правил трудового розпорядку, поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про зобов’язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією (частина 2 статті 142);
- встановлення способів обміну інформацією між роботодавцем та працівником, що є істотними умовами трудових договорів із працівником в умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин (частина 4 статті 496), із домашнім працівником (частина 4 статті 1733);
- встановлення зобов’язання для працівників співробітничати з роботодавцем у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, повідомляти свого безпосереднього керівника або посадову особу про небезпеку або створення загроз життю чи здоров'ю людей і навколишньому природному середовищу (стаття 179);
- встановлення зобов’язання службових осіб роботодавця розглядати критичні зауваження і пропозиції працівників і повідомляти їх про вжиті заходи (частина 2 статті 245).
Аналіз положень нормативно-правових актів на Офіційному вебпорталі парламенту України «Законодавство України» дозволяє констатувати відсутність будь-яких інших нормативно-правових актів – джерел трудового права, які б унормовували викривання працівниками інформації про протиправну поведінку на робочому місці та оперували поняттями «викривання» і «викривач».
З огляду на специфіку методів правового регулювання трудового права, варто погодитися з твердженням І. М. Панкевича, що правове регулювання трудових відносин здійснюється за допомогою як централізованих норм, які приймаються компетентними державними органами, так і локальних, які ухвалюються безпосередньо на підприємствах, установах, організаціях. Локальні норми є одним із дієвих засобів правового забезпечення трудових відносин, містяться у відповідних нормативно-правових актах, які прийнято поділяти на два види: нормативні акти і нормативні угоди [5, с. 60, 61, 62], та які також є джерелами трудового права України.
Нами проведений аналіз текстів деяких локальних нормативно-правових угод, а саме: Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019—2021 роки (зберігає чинність) та п’ятнадцяти випадково відібраних галузевих (міжгалузевих) та регіональних колективних угод. Маємо констатувати, що норми щодо регулювання викривання працівниками інформації про протиправну поведінку на робочому місці в нормативно-правових угодах як джерелах трудового права України відсутні.
Проте, вже зараз спостерігається суттєве зростання локальних джерел трудового права – нормативно-правових актів підприємств, установ та організацій, що заохочують розвиток доброчесності у приватному секторі, запроваджують етичні норми поведінки працівників, визначають право і обов’язок працівника повідомити уповноважену особу роботодавця про виявлені порушення, визначають порядок повідомлення та порядок розгляду таких повідомлень. Відповідно до результатів дослідження «Бізнес та викривачі: дослідження поточного стану впровадження системи повідомлення в приватних компаніях України», проведеного Міждисциплінарним науково-освітнім центром протидії корупції Національного університету «Києво-Могилянська академія» у 2022 р., більше 77% відсотків респондентів мають впроваджені механізми повідомлення [8, с. 7]. На жаль, результати зазначеного дослідження не можна вважати репрезентативними для всіх підприємств, установ і організацій приватного сектора України. Автори дослідження опитали 103 представника компаній малого, середнього та великого бізнесу, велика частина з яких є дочірніми компаніями або представництвами іноземних суб’єктів господарювання. При цьому станом на 1 січня 2022 р. в Україні всього згідно з інформацією Державної служби статистики України було зареєстровано 1 437 009 юридичних осіб, безперечно більшість із яких є суб’єктами приватного права. Не зважаючи на не репрезентативність вибірки дослідження, його результати є досить надихаючими, оскільки віддзеркалюють початок процесу локального правового регулювання інституту викривання.
Підсумовуючи наведене, вважаємо за доцільне ще раз підкреслити, що трудове право України має глибокі історичні основи захисту прав працівників і вже охоплює питання їх захисту від незаконного звільнення, тиску та дискримінації. А сучасне українське суспільство потребує дієвих інструментів для запобігання неправомірній поведінці, яка виявляється працівниками на робочих місцях, зокрема, щодо порушення трудових прав, недотримання стандартів безпеки та екологічних вимог, неправомірних корпоративних практик тощо. Отже, розвиток механізмів викривання працівниками інформації про протиправну поведінку на робочому місці є нагальним і суспільно-необхідним, а правовою основою для такої діяльності мають стати джерела трудового права України, як на державному, так і на галузевому та локальному рівнях.
Список літератури:
1. Радовецька Л. В., Тугарова О. К. Відповідальність як правове та ідеологічне підґрунтя у розвитку інституту викривачів інформації. Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. № 4. С. 34-40. URL: http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/287195 (дата звернення 04.11.2024).
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» : Закон України від 04.03.2020 № 524-IX : станом на 15 лип. 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/524-20#Text (дата звернення: 04.11.2024).
3. Кодекс законів про працю України : Кодекс України від 10.12.1971 № 322-VIII : станом на 27 верес. 2024 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text (дата звернення: 04.11.2024).
4. Законодавство України. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main (дата звернення: 04.11.2024).
5. Панкевич І. М. Локальні норми в системі трудового права України. Форум права. 2018. № 5. С. 59–65. URL: http://forumprava.pp.ua/files/059-065-2018-5-FP-Pankevich-_8.pdf (дата звернення 04.11.2024).
6. Генеральна угода, галузеві угоди, територіальні угоди - Федерація професійних спілок України. Головна - Федерація професійних спілок України. URL: https://fpsu.org.ua/generalna-ugoda-galuzevi-ugodi-teritorialni-ugodi.html (дата звернення: 04.11.2024).
7. Реєстр галузевих (міжгалузевих), територіальних угод, колективних договорів, змін і доповнень до них - Набори даних - Портал відкритих даних. Головна сторінка - Data.gov.ua. URL: https://data.gov.ua/dataset/cc19682d-7ebb-4a75-bbc6-623cccb0348c/resource/57b75a47-3398-4ddc-b006-dd6d7319cd79 (дата звернення: 04.11.2024).
8. Білецький А. Бізнес та викривачі: дослідження поточного стану впровадження системи повідомлення в приватних компаніях України. 2022. URL:https://acrec.org.ua/wp-content/uploads/2022/09/research-business.pdf (дата звернення 04.11.2024).
9. Кількість зареєстрованих юридичних осіб за регіонами України з розподілом за ознакою статі керівника. Реєстр статистичних одиниць – Економічна діяльність – Економічна статистика – Публікації - Державна служба статистики України. Головна сторінка - https://www.ukrstat.gov.ua/. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/edrpoy/ukr/EDRPU_2022/ks_za_ps/arh_ks_za_ps_22.htm (дата звернення: 04.11.2024).
____________________
Науковий керівник: Кабенок Юлія Валеріївна, кандидат юридичних наук, доцент, Державний торговельно-економічний університет, м. Київ, Україна
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter