Перед українською народознавчого наукою нині постали нові завдання, що інспіровані викликами сьогоденням нашої держави та воєнним станом.
Повномасштабне вторгнення з боку сусідньої держави активізувало нові теми для дослідження в руслі збереження та відтворення культурної спадщини, відстеження та фіксування особливостей повсякденного життя населення, трансформацій культурно-побутових явищ. У час віроломного вторгнення та загарбницького окупаційного наступу російської армії на територію України надважливим завданням для держави та народу стає збереження та інспірація своєї етнічності [1, с. 211]. Актуальність таких наукових досліджень розуміють й молоді вчені етнологічного осередку Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Зосібна науковцями було запропоновано виконання дослідницького проєкту «Сучасне воєнне повсякдення громад Київщини: культурно-антропологічний вимір» (виконавці: Бех К. М., Головко О. М., Дєдуш О. В., Коломийчук О. М.).
Упершу чергу проєкт передбачає збір свідчень очевидців російсько-української війни: про пережиті події, зокрема у перші тижні повномасштабного вторгнення, про можливості відновлення після деокупації окремих населених пунктів, про практики життєзабезпечення та святково-обрядової сфери, про особливості трансформацій побуту та культури загалом. Зауважимо, що проєкт має окреслені географічні терени – це Київська область, частина території якої була під окупацією та перебуває у стані відновлення. Щодо часових меж, то виконавцями насамперед увагу зосереджено на 2022-2023 рр., водночас, для повноосяжності та глибини дослідження та цінності польового фактажу науковці не оминають фіксацій, що стосуються повсякдення попередніх історичних віх.
На сьогодні молодими науковцями здійснено експедиційні виїзди до населених пунктів за різними маршрутами лівобережжя та правобережжя, ближчого та більш відділеного сполучення відносно столиці. Експедиції здійснювалися одноосібно або групами науковців до одного населеного пункту Київщини. Дослідники послуговувалися попередньо розробленим опитувальником. За своїми етнографічними спостереженнями в рамках виконання проєктного дослідження науковці обмінювалися досвідом щодо збирання, спілкування та опрацювання фактажу. Зокрема, нами було зауважено, що не всі респонденти погоджувалися відповідати на запропоновані в анкеті питання, особливо важко налаштовувалися на питання, що стосувалися пережитих подій під час окупації чи приватного життя (до прикладу, втрати когось із членів сім’ї). Серед респондентів було чимало людей, які безпосередньо чи опосередковано були залучені чи й досі активно діють у сфері волонтерства. Специфічні інтерв’ювання відбувалися із військовослужбовцями, які несуть службу в досліджуваному регіоні, чи членами їх сімей. Часто траплялися досить емоційні респонденти, які намагалися всеохопно та детально вималювати події, що їм довелося пережити. Примітно, що майже однотезисно звучали відповіді інформантів про зв’язок та спілкування із родичами з росії, а саме – запевнення про припинення будь-яких контактів із ними та вираження їм своєї зневаги. Щодо практик вшанування загиблих герої та влаштування пам’ятних місць, то на теренах Київщини досить активно пітримуються місцевим населенням.
За зібраними та опрацьованими польовими матеріалами планується друк збірника «Київщина незламна: свідчення очевидців російсько-української війни». Зібраний, розшифрований та упорядкований польовий фактаж у перспективі можна використовувати як доказову базу для притягнення до відповідальності воєнних злочинців, а також для формування національної освітньо-наукової стратегії, зокрема, написання підручників, колективних монографій тощо.
Не оминули увагою дослідники й аспект популяризації досліджуваної теми. Висвітлення етапів виконання проєкту відбувається насамперед на офіційних та науково-популярних інтернет-платформах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Додамо, що різні аспекти популяризації та інформатизації української культури через всесвітню інтернет-мережу етнокультурної спадщини України навіть у час воєнних реалій повинні реалізовуватися на урядовому рівні [2, с. 12].
Зауважимо, що діджиталізація зібраного матеріалу, а відтак його доступність, сприятиме вираженню самобутньої оригінальності українців охопленого регіону, та підвищить рівень освідченості в питаннях культурної спадщини, їхньому збереженні й відновленню.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бех К. Весілля в умовах війни як складова сучасної етнокультури українців. Українознавство. 2022. № 4. С. 210-219. https://doi.org/10.30840/2413-7065.4(85).2022.270124
2. Бех К. Молоді учені в ролі репрезентантів етнокультури культури українців на діджиталізованих платформах. Євроінтеграційні орієнтири інноваційного наукового пошуку молоді України: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції здобувачів вищої освіти і молодих учених, присвяченої 100-річчю Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (Запоріжжя – Мелітополь, 23–24 червня 2023 р.). Мелітополь: Видавництво МДПУ ім. Б. Хмельницького, 2023. 206 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter