З початком повномасштабного вторгнення волонтерська діяльність набула значного поширення, залучаючи велику кількість людей різних сфер діяльності, які зазвичай не володіють спеціальними навичками в роботі з людьми та не мають необхідної соціально-психологічної підготовки, що, на наш погляд, може збільшувати ймовірність емоційного вигорання. Cпецифіка воєнної ситуації внесла значні відмінності в умови функціонування волонтерів порівняно з мирним часом: розширився перелік категорій людей, які потребують допомоги, напрямки цієї допомоги, кратно збільшилось навантаження, багато хто змінив вид діяльності, значно підвищився рівень стресу та загрози життю, збільшилась інтенсивність взаємодій, кількість запитів та звернень про допомогу, з’явились нові труднощі тощо. Зміни, викликані війною, також трансформували мотиваційні чинники, які впливають на волонтерів. Це пов’язано з тим, що цінності, пріоритети та потреби людей змінилися і з'явилися нові види діяльності, які стосуються військової сфери. Ми вважаємо, що специфіка мотиваційної сфери волонтерів може виступати як захисним фактором, так і фактором ризику розвитку емоційного вигорання. Тому важливо проаналізувати, як змінилася мотивація волонтерів під час війни та як вона впливає на процес емоційного виснаження.
Метою нашого дослідження стало виявлення мотиваційної специфіки волонтерської діяльності в умовах війни. Ми також прагнули дослідити мотивацію волонтерської діяльності як фактор захисту від емоційного вигорання.
Початково було проведено 10 глибинних інтерв’ю з волонтерами різних вікових груп, серед яких 5 жінок та 5 чоловіків. Інтерв’ю були у вигляді заздалегідь підготовлених та структурованих відкритих питань для визначення особливостей мотивації до волонтерської діяльності в умовах війни. Напрями волонтерської діяльності опитаних людей різні: допомога внутрішньо переміщеним особам, робота з гуманітарною допомогою, транспортування необхідних речей в зону бойових дій, збір коштів та закупівля необхідного обладнання тощо. Тривалість волонтерства респондентів також була досить різною, але більшість з них розпочали свою діяльність з початком повномасштабного вторгнення.
На основі проведених інтерв’ю було визначено 13 основних мотивів до здійснення волонтерської діяльності: самодопомога, орієнтація на авторитетну людину, соціальні контакти, бути корисним, приналежність до групи, патріотизм, відчуття єдності, моральний обов’язок, допомога близьким, провина вцілілого, співпереживання та емпатія, відчуття потрібності та релігійні переконання. Серед них було визначено кілька специфічних мотивів, які стали актуальними саме в умовах війни в Україні: патріотизм (людина відчуває любов до своєї країни, обов’язок перед нею, хоче робити вклад у боротьбу за свободу та незалежність), допомога близьким (через волонтерство людина має можливість допомогти своїм близьким, які беруть участь у війні), провина вцілілого (людина відчуває обов’язок допомагати тим, хто постраждав більше), самодопомога (волонтерство допомагає відволіктись від жахливих подій навколо, від трагедій і поганих думок та підтримує психологічний стан), відчуття єдності (ми всі опинились в одних неймовірно складних і трагічних умовах війни і лише разом, допомагаючи один одному, зможемо впоратись).
На наступному етапі дослідження за допомогою авторського опитувальника мотивації волонтерської діяльності, створеного на основі контент-аналізу результатів інтерв’ю, та інших психодіагностичних методик було опитано як окремих волонтерів, так і представників волонтерських організацій та фондів. Так, за результатами проведених методик, емоційне вигорання було виявлено у майже третини опитаних. У свою чергу, головними факторами ризику стали: обмеженість ресурсів; складності поєднання волонтерства з особистим життям та основною роботою, негативний вплив на особисту сферу; недостатня підготовка та обізнаність; людський фактор (інтенсивні комунікації можуть спричиняти часті конфлікти, непорозуміння, тиск, звинувачення і велику кількість негативних переживань); брак заохочення, визнання, низька віддача; високий рівень відповідальності; формальні обмеження і перешкоди; велика кількість обов’язків та інтенсивні навантаження; фізичне та психічне виснаження; емоційний зв’язок з суб’єктами волонтерської діяльності; деформація сприймання; необхідність стикатися зі смертю, горем, небезпечними ситуаціями.
Результати показали, що найбільш поширеними типами мотивацій стали патріотизм, стійке прагнення бути корисним, моральний обов’язок та відчуття потрібності. Досить поширеними також були самодопомога, відчуття єдності, соціальні контакти та допомога близьким. В той час як найменш поширеними - орієнтація на авторитетну особу та приналежність до групи.
Далі було встановлено типи мотивації, які можуть виступати протекторними факторами та запобігати вигоранню: релігійні переконання (мотив допомоги людям згідно Божих настанов, слідування релігійним цінностям, принципам та правилам), соціальні контакти (мотив знайомства з новими людьми, інтенсивної взаємодії з суб’єктами допомоги та великої кількості спілкування з однодумцями), відчуття єдності (мотив спільної праці на загальний результат, об’єднання сил задля перемоги і боротьби зі спільним ворогом) та допомога близьким (мотив під посередництвом волонтерської діяльності допомоги своїм родичам, друзям, знайомим, які беруть безпосередню участь у війні).
Також було виявлено основні особистісні риси опитаних волонтерів і їх роль у якості факторів ризику емоційного вигорання. Так, більшості з них властиві такі характеристики, як високий рівень екстраверсії, високий рівень відкритості досвіду, високий рівень схильності до згоди та високий рівень сумлінності. Нейротизм показав прямий зв’язок з рівнем емоційного вигорання, що може підтверджувати його значення як ймовірного фактору ризику.
Окрім того, було встановлено зв’язок між характеристиками особистості та мотивацією волонтерської діяльності. Так, екстраверсія прямо пов’язана зі спонуканням соціальними контактами, відчуттям потрібності, бажанням бути корисним та відчуттям єдності. Відкритість досвіду прямо пов’язана з мотиваціями бути корисним та соціальних контактів. Схильність до згоди, за результатами аналізу, має прямий зв’язок з мотивацією відчуття єдності. Рівень нейротизму показав обернений зв’язок з бажанням бути корисним, розвивати соціальні контакти, допомагати близьким та виконувати моральний обов’язок.
Отже, дослідження показало, що в умовах війни змінились основні мотиви до здійснення волонтерської діяльності: прагматичні мотиви набуття знань, досвіду, зв’язків втратили свою актуальність, а патріотизм, моральний обов’язок, провина вцілілого та допомога близьким набули особливого значення. Визначено актуальний рівень емоційного вигорання волонтерів, основні його фактори ризику та захисту, а також роль мотивації як фактору запобігання розвитку емоційного вигорання. Отримані результати можна використати для прогнозування та превенції процесів вигорання, а також розроблення стратегії психологічної підтримки волонтерів.
Список літератури:
1. Widjaja E. Motivation Behind Volunteerism. 2010. 37 p.
2. Андрєєва Я. Ф., Лясковська А.-Х. Особливості мотивації волонтерської діяльності. У матеріалах V Всеукраїнського науково-практичного семінару "Виміри особистісних трансформацій". 2022. С. 23-28.
3. Грига І. М., Брижовата О. Чинники виникнення психологічних проблем у волонтерів та шляхи оптимізації їхньої роботи. Наукові записки НаУКМА: Політологія. Соціологія. 1999. № 7. С. 67-74.
4. Коломієць Л. І., Глиздова А. Ю., Узвенчук В. С. Психологічні особливості мотивації волонтерської діяльності. Психологічний часопис: збірник наукових праць. 2017. № 5 (9). С. 79–90.
5. Чеканська Л.М. Емоційне вигорання під час війни та методи саморегуляції особистості. 2022. URL: http://www.soippo.edu.ua
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter