|
|
|
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ В УКРАЇНІ
| |
| 10.03.2010 09:13 |
|
Автор: Дорошенко Ігор Вікторович, кандидат економічних наук, докторант Київського національного університету ім. Т. Шевченка
|
|
[Податкова система. Бюджетна система. Державне регулювання економіки] |
Вперше урядом було визнано наявність економічної кризи в Україні на засідання РНБО 20 жовтня 2008 року. І хоча за результатами засідання не було прийнято спільного рішення (рішення, що було пізніше введено Указом Президента [1] є фактично його планом з виходи кризи), саме після засідання РНБО уряд подав до парламенту законопроект «Про першочергові заходи щодо запобігання негативних наслідків фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» [2]. Урядовим законопроектом передбачалося введення деяких кардинальних нововведень. Серед них – наділення Кабміну правом входити до числа засновників проблемних банків, вводячи в їхні виконавчі органи антикризових менеджерів із блокуючими повноваженнями.
Законопроект містив норму про створення Стабілізаційного фонду, в який зараховуються в повному обсязі кошти від приватизації 2009-2010 років, а також кошти від продажу державних цінних паперів. Законопроект передбачав виділення з бюджету коштів на підтримку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, «із метою поновлення довіри до банківського сектора».
Істотно змінювалися (в основному у бік підвищення) чимало акцизів (на бензин, дизпаливо, нові автомобілі, етиловий спирт і пиво) і мита. До того ж уряд отримував право встановлювати останні на строк до шести місяців, у разі погіршення зовнішніх і внутрішніх умов господарювання, а також обмеженості бюджетних ресурсів.
Дії уряду після початку кризи мали на меті покращення ситуації, але були неповними. Так, уряд акцентував свою допомогу в основному в банківському секторі та будівництві, і, в меншій мірі, важку промисловість. Проте криза торкнулася всіх сфер економіки. Зменшення об’ємів перевезень призвело до банкрутства багатьох дрібних транспортно-експедиційних фірм, а отже і до збільшення кількості безробітних. Подібні процеси пройшли у всьому малому бізнесі – відсутність обігових коштів та запасів попередніх років призводять до закриття багатьох малих підприємств. Відсутність кредитних ресурсів не дозволяє аграріям зібрати існуючий урожай, не кажучи вже про планування осінніх робіт, що може призвести до продовольчої кризи вже восени. Заявлені на початку структурні інвестиційні проекти навіть не були презентовані, не кажучи вже про їх фактичну реалізацію. На нашу думку, уряд мав би приділяти увагу всім сферам економіки, а не лише банківській сфері та будівництві. Причому, ця увагу не має бути не лише у вигляді фінансової допомоги, але й у створенні сприятливих умов – податкових канікул, зменшенню податкового навантаження, спрощення ліцензійних та дозвільних умов (що особливо актуально для малого бізнесу). Ті ж структурні інвестиційні проекти могли б не лише дати робочі місця тисячам безробітним, але й потягнути за собою транспортний сектор економіки та малий бізнес, який би обслуговував ці проекти
Бюрократизацію української системи державного управління, часто урядова допомога була невчасною. Так, перші рекапіталізації банків пройшли в червні-липні 2009 року, тобто через 6-8 місяців після початку в них кризових процесів, тоді як в Ісландії, Прибалтиці, США, Великобританії, рекапіталізація банку здійснювалася протягом кількох тижнів після прийняття такого рішення. Процедура надання рефінансування теж була затверджена в лютому 2009 року, тоді як основні процеси рефінансування проходили з листопада 2008 по січень 2009 року. Закон про підтримку будівельних компаній був прийнятий ще у грудні 2008 року, разом з бюджетом, проте остаточний список компаній, які підпадають під цю програму був затверджений лише в липні 2009 року.
Таким чином, аналізуючи діяльність уряду з подолання кризи, можна помітити, що вона мала активний, проте неповний характер. На нашу думку, дії уряду мали бути підпорядковані заздалегідь складеній програмі, стосуватися всіх сфер економіки та полягати не в накачуванні проблемних сфер емітованими фінансовими ресурсами, а перш за все – у створенні сприятливого податкового, інвестиційного та адміністративного клімату. Причому, ці кроки лишаються актуальними і зараз – після 10 місяців кризи. Системність та прогнозованість дій уряду є одним з ключових фундаментів стабільності економіки, а без складеної та оприлюдненої програми діяльності уряду досягти стабільності та прогнозованості неможливо.
Список використаної літератури:
1. Рішення РНБО «Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України» // Рада національної безпеки та оборони. – Офіційний документ. - Офіційний вісник Президента України вiд 05.11.2008 - 2008 р., № 44, стор. 28, стаття 1240.
2. Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативних наслідків фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» // Верховна Рада України. – Офіційний документ. - Голос України. - 05.11.2008 - № 211.
e-mail: info@aspirantura.org.ua
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter