Актуальність проблеми визначається ситуацією війни та тих травматичних наслідків, які вона завдає ментальному здоров’ю українцям. Найбільш вразливою категорією населення в умовах війни є діти і підлітки. Цей факт обумовив наш науковий інтересу здійснити аналіз тривожних станів молодших школярів із досвідом обстрілів з боку рашистів.
Аналіз останніх досліджень. Цінність досліджень з визначення механізмів утворення тривожних станів надані в теоріях З. Фройда (1921), К.Ґ. Юнга (1935), М. Кляйн (1973), Д. Віннікотта (1964) та інших психоаналітиків. З увагою до цієї проблеми ставляться українські психологи. С.М. Білякова й Д.М. Смик (2023) визначили залежність тривоги від життєвого досвіду дитини. Л.А. Грицик (2016) представила чинники соціально-психологічного супроводу дітей учасників АТО. О.В. Казаннікова (2014). М.П. Міщенко та І.В. Хавіна С.О. Савицька (2019) описали способи подолання тривожності у молодших школярів.
Нажаль нам не вдалось знайти роботи з виявлення багаторівневості внутрішніх диспозицій, обумовлених такими механізмами соціалізації особистості як рефлексія й ідентичність Я в аналізі тривожного стану молодших школярів в умовах війни.
Мета дослідження – виявити тривожний стан за показником рефлексії ідентичності Я в молодших школярів як внутрішньої диспозиції та її прояву у патернах поведінки.
Виклад основного матеріалу. Тривожний стан і тривожність хоч і близькі за термінологією, але мають різні ознаки, які пов’язані з ґенетичним походженням цих феноменів. Надамо наше визначення.
Тривожний стан молодшого школяра визначаємо стійкістю (місяць, півроку й більше) довготривалого хвилювання, занепокоєнням неминучої біди, уникнення від навчання / праці, комунікації, які не піддається рефлексії ідентичності свого «Я» та фіксуються у розмитих уявленнях про «минуле-теперішнє-майбутнє», в неусвідомленого свого «Я-фізичного», «Я-соціального», «Я-психічного», внаслідок чого внутрішній світ дитини деструктурується внутрішніми конфліктами.
Тривожність молодшого школяра визначаємо властивістю психіки реагувати в ситуації загрози фізичного, соціального та психічного життя, які піддаються усвідомленому аналізу причино-наслідкових зв’язків негативних емоцій і це сприяє короткочасному перебуванню в цих переживаннях, бо дитина захоплюється соціальним життям, внаслідок чого тривожність зникає після пережитого стресу.
Тривожний стан як ґенетичне утворення походить від дитячих травмованих переживань із матір’ю. З. Фройд вперше вводить поняття «ідентифікація» для позначення тривожного стану: «ідентифікація відома психоаналізу як самий ранній прояв емоційного зв’язку з іншою особою» [3, с. 449], яке він розкриває на незавершеному Едиповому комплексі. Ознаки тривожного стану розпізнаються за символами. М. Кляйн описала невротичний розлад за тривожним станом у випадках агресивних нападів маленьких клієнтів на іграшки і навість на саму М. Кляйн в процесі сесії, але діти діяли в рамках імпровізованої ними грі [2, c. 34]
Дж. Марсія (J. Marsia) доводить, що адаптована ідентичність особистості досягається внутрішнім контролем, вольовим управлінням в подоланні негативних переживань. Ці внутрішні конструкти формуються з дитинства завдяки прийнятим соціальним цінностям, установкам, потягу досягти соціальний статус [4]. Незважаючи, що він це означив для дорослих, цю ідею ми використали в нашій роботі для молодших школярів
Е. Еріксон визначив 8 стадій нормальної і аномальної лінії розвитку ідентичності особистості, які, віддзеркалюють наявність чи відсутність рефлексії. Нормальну лінію розвитку ідентичності (5 -11 років) визначається вмінням долати імпульсивну поведінку, володіти вміннями спілкуватися, працювати з іншими, самостійно вирішувати проблеми. Протилежна ідентичність – це аномальна лінія розвитку. Для дитини цього віку характерним є відчуття неповноцінності, пасивність як у навчальній, так і трудовій діяльності, уникнення від змагань з причин тривожних станів, що спонукає до конформності, сором’язливості, невпевненості в свої сили [1].
На основі теоретичного аналізу й пілотажного дослідження з проблеми тривожних станів молодших школярів, які мають досвід мультитравмівної ситуації, тобто діти фізично не ушкоджені, але є свідками контузій односельчан, загибелі родичів чи знайомих, бачать зруйновані будівлі, ми висунули таке припущення:
- чим вищий рівень рефлексії ідентичності свого Я, тим вірогідніше, що молодші школярі здатні до саморегуляції своєї поведінки, швидше долають тривожний стан завдяки суб’єктної позиції у виконанні соціально значущої роботи й повертаються до нормального життя та навпаки.
Емпіричне дослідження проходило на базі Нововоронцовського ліцею Херсонської області із 25 учнями початкової школи віком 9-10 років (хлопчиків 15 та 10 дівчаток). Усі діти були свідками обстрілів свого селища. Для доказовості чи спростування гіпотези ми обрали такі методики: оцінювання стану тривожності й показника ідентичності Я за проективною методикою «Намалюй себе»; вимір рефлексії за методикою самооцінки Дембо - Рубінштейн в модифікації А.М.Прихожан; вимір психічного за шкалою С «впевненість / невпевненість» та за шкалою Q – «низький /високий самоконтроль» дитячий варіант тесту Кеттела, адаптованого Є.М. Александровською.
Статистичний аналіз отриманих результатів за малюнками показав, що 24 (100,0%) респонденти малювали чорним кольором, який на малюнках був домінуючий. Червоний колір був супроводжуючий чорному кольору. Це є символ заперечення, неприйняття та протест реальній дійсності, агресії проти ворога. Малюнки, в яких діти замальовували білий фон паперу чорним кольором, дає нам символ мережі потягу до небуття. За психолінгвістичним аналізом комунікації цих дітей встановлено, що вони не сприймають себе як суб’єкта, мовчазні, сором’язливі, замкнуті і водночас вперті, егоїстичні з хибною незалежністю та ворожістю до всіх.
У 16 учнів (70,33%) на рисунках є «кактусові дерева», «гострі» елементи на воєнній техніці, колючки у вигляді штрихового маркування предмету. Якщо вони малювали себе на рисунку, то у воєнній формі, у 5 осіб (20,83%) було щось схоже на головний убір з кинджалами. У цих же дітей виявлено, що вони не малювали собі віха. Це є символ, що вони на психологічному рівні «не чують» іншого, не вмінь спілкуватися, проявляють егоцентризм і агресивність, а щодо розвитку ідентичності, то вона має аномальну лінію.
У 12 осіб 13 учнів (54,66%) на малюнках відсутні фігури людини чи будь якої живої істоти на фоні вибухів, пожарів та штрихів безпредметного означення. Це дозволяє фіксувати не сформоване «Я-фізичне», «Я-соціальне», яке породжене очікуванням трагедії й смерті.
За результатами виміру рефлексії «Я-образ» визначені: високий рівень рефлексії у 4 респондентів (16,0%), середній рівень осіб (5 осіб, 20,83 %), низький рівень рефлексії у 15 осіб (62,5%). Вимір тривожного стану чи впевненості за шкалою С («упевненість в собі») показав розподіл учнів на три групи: не значуща кількість учнів (3 особи, 12,54%) показали здатність до самоспостереження й критичного аналізу себе в ситуації; середній рівень визначений у 6 осіб (25,0%), які потребували в більшій мірі контроль із зовні та зусиль старших стабілізувати їх емоційну нерівновагу; низький рівень самоаналізу визначений у більшості учнів (15 осіб, 62,5%).
Підсумовуючи отримані результати щодо взаємозв’язку тривожного стану молодшого школяра в умовах війни, слід визначити, що за психолінгвістичним аналізом співбесід із групою респондентів у більшості (15 осіб, 62,5%) невизначені баланси «минуле», «теперішнє», «майбутнє», що дозволяє говорити про перевагу уявлення дитини про власне Я як втрати перспективи смислу свого життя. Цей фактор є бар’єром в подоланні тривожного стану. Кореляційний зв’язок (r=0,743) визначений між низьким рівнем рефлексії ідентичності молодшого школяра і високим рівнем його тривожного стану, що дає підставу для підтвердження висунутої гіпотези.
Висновки. Означена проблема є актуальною, потребує подальшого вивчення внутрішніх диспозицій дітей молодшого шкільного віку з тривожним станом як детермінанти патерів поведінки. Вчасно виявлені внутрішні диспозиції, серед яких є рефлексія й ідентичність свого Я дозволяє визначати більш успішні корекційні заняття з розвитку резильєнтності. У роботі доведена зумовленість рефлексії як механізму спрямованості ідентичності особистості. Якщо молодший школяр оволодіває первинними навичками рефлексувати своє Я, то його психічний стан є більш стабільним і стресові ситуації у нього протікають на рівні тривожності. Виявлено, що у дітей з низьким рівнем рефлексії Я «розмиті» уявлення в розуміння своєї соціальної самовизначеності.
Список літератури
1. Еріксон Е. Ідентичність і цикл життя. URL : http://surl.li/rgdwwx (дата звернення 10.09.2024)
2. Кляйн М. Любов, вина і репарація. 2020. URL : https://eanbur.unatlib.ru/access-denied-pdfjs (дата звернення 15.10.2024)
3. Фройд З. Психологія мас і аналіз людського «я». URL : http://surl.li/angcry (дата звернення 17.09.2024)
4. Marcia J. E. Identity in Adolescence. Handbook of Adolescent Psychology. / ed. by J. Adelson. New York, 1980. Р. 159–187
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter