Процесуальні норми, які регулюють питання захисту інтересів держави у господарському судочинстві, містять згадку про органи місцевого самоврядування поряд із основним суб’єктом захисту інтересів держави в суді – органами державної влади. Проте варто брати до уваги, що повноваження органів місцевого самоврядування поширюється на певну територію, тож вони можуть розглядатися лише як захисники інтересу держави на локальному рівні.
Реалізація такого захисту органами місцевого самоврядування містить низку особливостей порівняно із захистом інтересів держави на локальному рівні державними органами. Основна особливість є наслідком складного характеру співвідношення державних інтересів та інтересів територіальних громад. Спираючись на законодавчі засади функціонування органів місцевого самоврядування, можемо констатувати, що органи місцевого самоврядування як представники інтересів територіальної громади є самостійним інститутом побудови конституційного ладу в Україні, що характеризується високим рівнем незалежності та автономності. Водночас, стаття 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» серед принципів здійснення місцевого самоврядування визначає поєднання місцевих і державних інтересів, що свідчить про те, що місцеве самоврядування не може бути повністю автономною та не залежною від держави управлінською системою.
Необхідно акцентувати, що питання співвідношення державних та місцевих інтересів тривалий час дискутується як у межах досліджень природи державного управління, так і серед представників юридичної науки. Проте, однозначності у дослідженнях з цієї проблематики досі нема. Так, дехто вважає, що державні та місцеві інтереси співпадають, оскільки єдиним джерелом влади є народ 1, с. 26.
Інші дослідники поділяють думку, що необхідно розділяти державні та локальні інтереси та навіть наголошують на необхідності їх законодавчого розмежування 2, с. 129.
Досить поширеним є підхід, згідно з яким лише в окремих випадках органи місцевого самоврядування можуть виконувати функції держави, діючи в інтересах держави, будучи підконтрольними відповідним органам виконавчої влади за виконання взятих на себе повноважень 3, с.125.
Вірогідно, такий підхід обумовлений впевненістю, що органи місцевого самоврядування, володіючи власними та делегованими повноваженнями, у першому випадку представляють інтереси громади, у другому ж – інтереси держави. Прихильники цього напряму вважають, що органи місцевого самоврядування мають право захищати інтереси держави в господарському суді лише тоді, коли ці інтереси пов’язані з реалізацією органом місцевого самоврядування повноважень органу виконавчої влади, які були йому у відповідному порядку делеговані.
Аналіз судової практики дозволяє констатувати, що суд тлумачить господарські інтереси держави на локальному рівні більш широко, ніж більшість науковців, відносячи до них і інтереси громади як складової частини народу України та й загалом дотримання встановленого законодавством господарського правопорядку при реалізації повноважень місцевого самоврядування [4]. Така позиція суду здається нам раціональною та обґрунтованою. Вважаємо, що інтерес держави та інтерес територіальної громади мають співвідноситися як загальне і часткове, де інтереси територіальної громади є складовою загальнодержавного інтересу.
З першою вказаною особливістю захисту інтересів держави органами місцевого самоврядування безпосередньо пов’язана ще одна, а саме можливість прокурора брати участь в суді на стороні органу місцевого самоврядування. Варто зауважити, що з точки зору правозастосування не має критичного значення, порушення якого інтересу – держави чи територіальної громади – вбачає орган місцевого самоврядування, якщо за його захистом до господарського суду звертається безпосередньо цей орган. Однак, якщо на захист інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування встає прокурор, то порушення саме державного інтересу має бути чітко позначено та аргументовано. Особливістю здійснення представницької функції прокуратури в господарському судочинстві є те, що прокурор в ньому не представляє інтереси громадян, територіальних громад, підприємств тощо, а може представляти виключно інтереси держави. На практиці необхідність представництва прокурором інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування виникає досить часто, що, зокрема, може бути пов’язано із відсутністю можливості у органу місцевого самоврядування самостійно здійснювати захист інтересів держави - через брак фінансування, відсутність юридичних служб тощо.
До особливостей захисту інтересів держави органами місцевого самоврядування необхідно віднести і складний характер правосуб’єктності цих органів. Компетенція представницьких органів місцевого самоврядування є похідною від правосуб’єктності територіальних громад. При цьому, необхідно чітко розмежовувати правосуб'єктність територіальних громад і правосуб'єктність їх органів та посадових осіб, які є складовими елементами місцевого самоврядування. Слід також зазначити, що ГПК України не передбачає можливості звернення до господарського суду для територіальної громади як суб’єкта права, лише для представницького органу місцевого самоврядування. Хоча органи місцевого самоврядування є представницькими органами територіальних громад, але і держава може реалізовувати свою господарську процесуальну компетенцію через процесуальні дії органів місцевого самоврядування, коли такі органи захищають у господарському суді державні інтереси.
Ще одна суттєва особливість захисту інтересів держави в господарському судочинстві органами місцевого самоврядування, на яку необхідно звернути увагу, випливає зі змішаного правового статусу органу місцевого самоврядування як суб’єкта владних повноважень. Такий статус призводить до спорів щодо віднесення справи за участю органу місцевого самоврядування до компетенції господарського чи адміністративного суду. Необхідно підкреслити, що поєднання публічно-правових і приватноправових засад є характерним для господарського законодавства, норми якого регулюють господарські відносини. Як слушно вказував професор Г. Знаменський, вертикальні господарські відносини будуються не на прямому підпорядкуванні однієї особи іншій, як це відбувається в адміністративній вертикалі, а на взаємних зобов’язаннях органу управління і господарюючого суб’єкта в їх рівному підпорядкуванні єдиному господарському порядку [5, с.54–55 ].
Дехто з науковців пропонує виключити проблемні питання під час визначення юрисдикції справи за допомогою розширення та визначення чіткого переліку справ, що відносяться до юрисдикції господарського суду [6, с.211]. Проте, більш обґрунтованим здається вирішення питання щодо підвідомчості таких спорів за допомогою судової практики.
Отже, вважаємо, що вищевказані особливості мають братися до уваги при практичній реалізації функції захисту інтересів держави органами місцевого самоврядування у господарському судочинстві. Таким чином, судова практика дозволить впорядкувати проблемні питання, які виникають у сфері реалізації органами місцевого самоврядування права та кореспондуючого з ним обов’язку захищати інтереси держави в господарському суді.
Список літератури:
1. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави і громадянського суспільства в Україні. Право України. 2001. № 2. С. 24–27.
2. Васильєва О.І. Регіональне управління в умовах реформування владних відносин: монографія. Донецьк. 2009. 436 с.
3. Стешенко Т.В., Саліонович О.О., Яскорський М.О. Особливості представництва прокурором інтересів держави, територіальної громади та органів місцевого самоврядування у суді. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 5. С.122–125.
4. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111742765.
5. Знаменський Г.Л. Хозяйственное законодательство Украины: формирование и перспективы развития. К.:Наукова думка. 441с.
6. Дришлюк В. І., Кострицький І.Л. Теоретичні проблеми визначення юрисдикційності спорів у господарському процесі України. Правничий часопис. 2022. №1-2. С. 207–212.
________________________
Науковий керівник: Олюха Віталій Георгійович, доктор юридичних наук, професор, Інститут економіко-правових досліджень імені В. К. Мамутова Національної академії наук України, м. Київ, Україна
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter