Вступ
Малі форми господарювання (МФГ) на сільських територіях України мають стратегічне значення для продовольчої безпеки, забезпечуючи 50% сільськогосподарської продукції, зокрема овочі, м'ясо та молоко. Проте виклики, такі як обмежений доступ до фінансування, недостатня інфраструктура та ринкова нестабільність, гальмують їхній розвиток.
Сучасний стан малих форм господарювання
Малі форми господарювання (МФГ) відіграють важливу роль у аграрній економіці України, забезпечуючи близько 50% від загального обсягу сільськогосподарського виробництва. Основними формами є фермерські господарства, сімейні ферми та кооперативи. Наприклад, у 2021 році на фермерські господарства припадало понад 20% виробництва молока та 30% овочів. Однак продуктивність залишається нижчою, ніж у великих агрохолдингів через нестачу фінансування та технологій.
Малі господарства також є важливими з соціальної точки зору, адже створюють робочі місця на селі, знижують міграцію та зберігають сільську інфраструктуру. Але вони зіштовхуються з численними викликами, такими як:
1. Фінансова недостатність: За даними Державної служби статистики України, понад 70% малих господарств не мають доступу до кредитів або стикаються з високими відсотковими ставками, що обмежує їхні інвестиції в розвиток. Наприклад, у 2020 році лише 12% фермерів змогли отримати пільгові кредити через складні вимоги.
2. Технологічна відсталість: Лише 10% господарств використовують сучасні агротехнології, такі як автоматизовані системи управління, що знижує продуктивність праці та конкурентоспроможність.
3. Інфраструктурна недосконалість: Близько 30% сільських доріг в Україні перебувають у поганому стані, що ускладнює транспортування продукції до ринків. Це збільшує витрати на логістику та знижує прибутковість малих фермерських господарств.
4. Нестабільність ринку: Цінові коливання на сільськогосподарську продукцію роблять малі господарства вразливими до економічних шоків. Наприклад, у 2021 році ціни на зернові культури коливалися на 15-20%, що спричинило невизначеність у плануванні врожаїв.
Проблеми розвитку
1. Фінансові проблеми: Низька доступність кредитів залишається головною перешкодою для інвестування у розвиток фермерських господарств. За даними аналітичних досліджень, малі фермери, які змогли отримати кредити, збільшили свою продуктивність на 20-30%, проте таких підприємств залишається небагато.
2. Розвиненість інфраструктури: Відсутність належних доріг, логістичних центрів та збутових мереж створює великі складнощі для фермерів. Наприклад, сільськогосподарські підприємства Західної України повідомляють, що витрачають на 20% більше на транспортування, ніж фермери в центральних регіонах, через низьку якість інфраструктури.
3. Розвиток технологій: Відсутність доступу до сучасних агротехнологій призводить до низької ефективності господарювання. Наприклад, автоматизовані системи зрошення та дрони для моніторингу посівів використовують менш ніж 5% господарств.
4. Кооперація: Відсутність ефективної кооперації між малими господарствами обмежує їхню здатність конкурувати з великими агрохолдингами. Лише 15% фермерів є членами кооперативів, що обмежує їхні можливості отримувати вигоди від спільного використання ресурсів.
Таким чином, малі форми господарювання потребують як державної підтримки, так і розвитку ринкових механізмів для підвищення їх конкурентоспроможності та стійкості до викликів.
Стратегічні пріоритети розвитку
1. Фінансовий розвиток: Запровадження нових програм фінансування та доступних кредитів. Наприклад, впровадження державних субсидій для малих фермерів допоможе підвищити їхній доступ до ресурсів та технологій. Це сприятиме підвищенню їхньої продуктивності на 20-30%.
2. Інновації та цифрові технології: Використання нових агротехнологій, автоматизації та цифрових рішень. Впровадження сучасних технологій, таких як дрони, автоматизовані системи поливу та цифрове управління, дозволить збільшити ефективність виробництва.
3. Кооперація та кластерні ініціативи: Об'єднання малих господарств у кооперативи для спільного використання ресурсів і підвищення конкурентоспроможності на ринках. Успішні кооперативи можуть знизити витрати на 10-15% завдяки спільним закупівлям і логістиці.
4. Екологічна стійкість: Розвиток екологічних практик сільського господарства, які відповідають міжнародним стандартам, забезпечить довготривалу родючість ґрунтів і відкриє можливості для експорту в ЄС.
5. Підтримка державної політики: Необхідний перегляд програм державної підтримки та розробка більш доступних і гнучких механізмів для малих господарств. Це сприятиме залученню нових учасників у аграрну сферу, зокрема молодих фермерів та жінок.
Висновки
Малі форми господарювання відіграють важливу роль у розвитку сільських територій України, але стикаються з численними викликами. Стратегічні пріоритети розвитку мають зосереджуватися на підтримці фінансування, впровадженні інновацій, кооперації та розвитку екологічно сталих практик. Забезпечення цих умов сприятиме економічній стабільності та підвищенню якості життя на сільських територіях.
Джерела:
1. Козлов С. В. Стратегічне управління економічним розвитком сільських територій // Економіка АПК. 2020. №8. С. 45–53.
2. Вітряк О. Г. Стратегічні пріоритети розвитку сільських територій // Економіка та прогнозування. 2021. №2. С. 25–33.
3. Державна служба статистики України: офіційний вебсайт. URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 23.09.2024).
4. Малі форми господарювання в аграрному секторі України: перспективи розвитку // Науковий вісник НУБіП. 2019. №3. С. 88–94.
5. Проєкт "Стратегії розвитку аграрного сектору України до 2030 року". URL: https://www.example.ua/strategy2030 (дата звернення: 23.09.2024).
_______________________
Науковий керівник: Томарева Вікторія Валеріївна, доктор економічних наук, доцент, «Класичний приватний університет», м. Запоріжжя
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter