Анотація: У статті здійснено теоретичний аналіз особливостей формування стресостійкості педагогів в умовах воєнного часу. Стресостійкість - це важлива якість, яка дозволяє переносити стресові ситуації без негативних наслідків для здоров'я та діяльності. Розвиток стресостійкості є важливим завданням, особливо в умовах військових дій. Педагоги, які є стресостійкими, можуть успішно працювати в складних умовах та впоратися з емоційними впливами.
Ключові слова стрес, стресостійкість, професійна діяльність.
Стрес - це реакція організму на подразники, яка допомагає адаптуватися до змінюючихся умов. Є два типи стресу: еустрес, який активізує резерви організму та сприяє адаптації, і дистрес, який виснажує захисні сили організму та може призвести до розвитку захворювань. Стрес виникає, коли потреби людини не задовольняються. Центральна нервова система реагує на стрес, виділяючи гормони стресу, які можуть призвести до змін у поведінці та здоров'ї. Стрес також впливає на різні системи організму. Хронічний стрес називають "тихим вбивцею XXI століття"[4].
Стрес - це реакція організму на психологічну ситуацію. Динаміка стресу включає в себе стан тривоги, боротьбу з причинами стресу. Рівень стресостійкості кожної людини є індивідуальним і змінюється протягом життя залежно від багатьох факторів. Стрес може бути викликаний різними ситуаціями. Існують три стадії стресу: тривожності, резистентності і виснаження [1].
Згідно з деякими дослідниками, стрес - це дискомфорт, який виникає у людини, коли вона відчуває дисбаланс між вимогами середовища та своїми ресурсами для їх вирішення. Реакція на стресову ситуацію може бути довільною або мимовільною, залежно від індивідуальних особливостей та досвіду. Людина розробляє копінг стратегії поведінки для подолання стресу [2].
Є різні підходи до розуміння стресу, такі як фізіологічна теорія, когнітивна теорія та інші. Люди можуть бути схильні до різного стресу і реагувати на стрес по-різному. У довгострокових стресових ситуаціях загальне функціонування організму погіршується, що призводить до стресу.
Стресостійкість - це сукупність особистих якостей, які дозволяють переносити стресові ситуації без негативних наслідків для здоров'я та діяльності людини. Важливо розвивати стресостійкість, особливо в умовах військових дій та для людей похилого віку, які мають низьку здатність протидіяти стресу. Показники стресостійкості включають правильне сприйняття ситуації, аналіз, оцінку, прийняття рішень, послідовність дій, поведінкові реакції та зміни у зовнішньому вигляді. Для подолання професійного стресу педагога важливо формувати стресостійкість, що допомагає підвищити ефективність його діяльності. Сучасні методи формування стресостійкості включають індивідуальні програми оздоровлення, тренінги та психологічні впливи. Одним з ефективних способів формування стресостійкості у людей похилого віку є дихальна гімнастика, яка допомагає підвищити рівень адаптаційних резервів організму [1].
У сучасних умовах зростає кількість стресогенних і психотравмуючих чинників, які впливають на професійну діяльність та здоров'я людини. Найвищий рівень стресу спостерігається у людей, які працюють у системі "людина-людина", зокрема у педагогів. Це пов'язано з особливостями їх професійної діяльності, де вони використовують не лише професійні знання і вміння, але й свої інтелектуальні та емоційно-вольові ресурси [3].
Педагоги, які є стресостійкими, можуть успішно працювати в складних умовах, маючи здатність ефективно впоратися з емоційними впливами та високим рівнем контролю. Стресостійкість включає в себе когнітивний, соціально-емоційний та поведінковий компоненти, які допомагають людині подолати стрес та забезпечити високий рівень професійної мотивації. Ця властивість формується протягом життя людини на основі генетичних характеристик та досвіду зіткнень зі стресогенними чинниками. Загальні стресори професійної діяльності включають в себе недостатню кількість співробітників, виснажливий режим роботи, низький статус професії та інші фактори, які можуть впливати на психічне та фізичне благополуччя працівників.
Особливу увагу слід звернути на професійні стресори, пов'язані з виконанням функціональних обов'язків. Перш за все, відсутність регламентації функціональних обов'язків ставить особистість у скрутну ситуацію, де вона може бути звинувачена як у бездіяльності, так і у перевищенні повноважень. Другий стресор полягає в нереалістично високих вимогах до результатів роботи та використанні категоричного імперативу. Після виконання завдання особа може почувати негативну самооцінку і самоприниження, а також відчувати низьку межу фрустрації. Третій стресор пов'язаний з ігноруванням думок підлеглого керівником, що може викликати хронічну втому від роботи [2].
Початок нового навчального року в умовах війни та забезпечення доступу до освіти офлайн став великим випробуванням для системи освіти. Вчителям доводиться працювати в умовах постійної небезпеки, коли заклади освіти можуть бути обстріляні, а діти перебувають під загрозою. Це робить їх професійну діяльність надзвичайно важкою та екстремальною. Важливо також пам'ятати, що поведінка та емоційний стан вчителя мають великий вплив на дітей, особливо на молодших. Тому вчителям необхідно мати самоконтроль та вміти саморегулювати свої емоції. Вони повинні бути прикладом для дітей, демонструвати спокій та доброзичливе ставлення, створювати позитивний емоційний настрій в групі та навчати дітей саморегулювати свою поведінку.
Перед початком воєнних дій українська система освіти вже переживала складність через пандемію коронавірусної інфекції. Це призвело до впровадження дистанційної форми навчання та необхідності оволодіння новими інформаційними технологіями. Перехід на дистанційне навчання відбувся відносно легко, але з початком нового навчального року частина дітей повернулася до школи офлайн, що створило нові виклики та навантаження для педагогів [3].
Список використаної літератури
1. Бердник Г.Б. Дослідження стресостійкості особистості майбутнього практичного психолога в процесі професійної підготовки у ВНЗ. Вісник післядипломної освіти. 2009. №11(2). С. 19–28
2. Калошин В.Ф. Стрес у педагогічній діяльності / В.Ф. Калошин // Конфлікти: сутність і подолання. – Х., 2008. – С. 107-220.
3. Когут О. О. Матриця розвитку стресостійкості особистості. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Психологія». Острог : Видавництво НУОА, 2021. Вип. 12. С. 108–113
4. Романчук О. Психологічна стійкість в умовах війни: індивідуальний та національний вимір. URL:https://i-cbt.org.ua/resilience_ukraine/
___________________________
Науковий керівник: Гречуха Ірина Анатоліївна, доктор філософії (спеціальність «Психологія»), доцент, Поліський національний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter