|
|
|
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ У ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
|
27.02.2010 15:13 |
Автор: Сидоренко Олексій Миколайович, студентський проректор з наукової роботи Національного університету державної податкової служби України
|
[Економіка та підприємництво. Менеджмент підприємств та організацій] |
Менеджмент (як вид соціальної практики) у тій чи іншій формі завжди існував там і тоді, де виникала потреба в організації спільної діяльності людей. Зачатки менеджменту, на думку Г. Саймона, з'являються, коли дві людини прагнуть спільними зусиллями, наприклад, пересунути камінь, який поодинці їм не зрушити з місця. Це, вважає вчений, пов'язується з тим, що будь-яка проста людська дія набуває двох основоположних організаційних ознак: мети і об'єднання зусиль кількох людей заради виконання конкретного завдання, яке неможливо реалізувати без об'єднання дій [1]. Звідси фактично й бере початок широка інтерпретація менеджменту як особливого виду соціальної діяльності людей, які об'єднують свої зусилля для досягнення спільної мети. В умовах становлення постіндустріального суспільства і глобалізації змінюється характер соціальних відносин між керівниками і підлеглими, змінюється сутність процесу праці, тому особливо актуальним у даному контексті є дослідження питання розвитку і основного змісту менеджменту постіндустріального суспільства.
Відтак в умовах постіндустріального суспільства настав новий етап інтернаціоналізації господарського життя позначений запровадженням інформаційно-комунікаційних технологій. Як наслідок, раціональний менеджмент почав поступатися місцем менеджменту на основі інформатики. В інформаційному суспільстві прибуток компаній зростає не за допомогою спеціалізації функціональних навичок, притаманної індустріальному суспільству, а завдяки гнучкості й інтегрованості бізнес-процесу, що досягається більш тісним спілкуванням між його учасниками. У результаті значно посилиться демократизація компаній, а їхня структура характеризується розмаїттям ієрархій управління, гнучкістю влади, слабким або помірним додержанням правил і процедур, децентралізацією прийняття рішень [1].
В цілому менеджмент як соціальний інститут сучасного суспільства охоплює всі сфери його життєдіяльності, що дозволяє розглядати цей феномен в широкому сенсі, ототожнюючи з інноваційним типом організаційно гнучкого, мотиваційного управління, яке здійснюється на професійних засадах і відіграє ключову роль у досягненні максимально ефективної діяльності організації, спрямованої на реалізацію економічних і соціальних потреб людей. При цьому менеджмент як організована на наукових засадах система характеризується значною інтегрованістю складових елементів, а також великою гнучкістю і потенційною здатністю швидко перебудовуватися відповідно до внутрішніх і глобальних зовнішніх умов, які постійно змінюються. Інноваційність, творчість і науковий пошук є домінуючими факторами розвитку сучасного менеджменту, який базується на креативних моделях мислення. Таким чином креативність відтак стає невід'ємним атрибутом успішної менеджерської діяльності, яка передбачає розкріпачення можливостей менеджера як суб'єкта управління та постійне зростання його умінь, необхідних для визначення місії та стратегічних перспектив діяльності організації, а також для запровадження ефективних і гуманістичних технологій управління людьми в сучасних умовах [2].
Отже, як бачимо з вищевикладеної інформації, в умовах становлення постіндустріального суспільства менеджмент якісно удосконалюється і переорієнтовується зі звичайного рутинного управління на керування творчими особистостями.
Список використаної літератури:
1. Туленков М. Концептуалізація понять «менеджмент» і «управління» в сучасному науковому диспуті // Політичний менеджмент, 2009. - №3. – с.101-109.
2. Кредісов А. Менеджмент: основні концепції 2-ї половини ХХ і деякі тенденції розвитку на початку ХХІ ст. // Економіка України, 2005. – №11. – с.12-20.
e-mail: sidorenko007@ukr.net |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|