Психологічна готовність до військової служби є комплексною властивістю особистості, рівень якої визначається ступенем розвитку всіх складових психіки: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-чуттєвої та вольової сфер.
В умовах розбудови Збройних Сил України було виділено окремий вид забезпечення функціонування військових підрозділів, нарівні з матеріально-технічним, науково-методичним та медичним забезпеченням, – соціально-психологічне забезпечення.
Соціально-психологічне забезпечення бойових дій – це технологія, що спрямована на розвиток, збереження та відновлення психологічних ресурсів військовослужбовців, посилення позитивних впливів у соціальному та ергономічному середовищі, а також запобігання, послаблення й усунення негативних факторів, що впливають на військових, для успішного виконання бойових завдань. Ця система включає комплекс заходів, спрямованих на підготовку, підтримку, збереження та відновлення функціональних можливостей і боєздатності військових фахівців.
Соціально-психологічне забезпечення охоплює кілька основних напрямів: професійно-психологічний відбір військовослужбовців, психологічну підготовку до дій в умовах збройних конфліктів, оцінку та прогнозування соціально-психологічного стану військових підрозділів, надання соціально-психологічної допомоги під час бойових дій та реабілітацію тих, хто зазнав психічних травм внаслідок участі в бойових діях.
Ця система спрямована на формування та підтримку високого бойового духу і стійкого психічного стану військовослужбовців, розвиток їхніх індивідуально-психологічних та бойових якостей для ефективного виконання завдань бойової підготовки. Вона також забезпечує високу бойову готовність у мирний час і результативне ведення бойових дій для захисту державних інтересів.
Серед ключових психологічних чинників, що впливають на ефективність військових підрозділів, можна виділити загрозу втрати здоров'я або життя, можливість опинитися в оточенні або полоні, ризик підриву на мінах, а також раптовість і непередбачуваність бойових ситуацій разом із невизначеністю наслідків. Окрім цього, почуття самотності й безпорадності в складних бойових умовах, а також негативний вплив навколишнього середовища (природно-кліматичні, географічні та інші фактори) можуть суттєво знижувати функціональний стан і боєздатність військових.
Система соціально-психологічного забезпечення аеромобільних підрозділів у контексті збройного конфлікту функціонує на трьох рівнях: базовому, супроводжувальному та реадаптаційному психокорекційному.
Базовий рівень системи соціально-психологічного забезпечення включає такі компоненти:
• Комплектування бойових підрозділів з урахуванням індивідуальних психологічних, соціально-психологічних і професійних характеристик військовослужбовців;
• Використання заходів психологічної підготовки для дій в специфічних соціально-психологічних і бойових умовах;
• Управління психологічним потенціалом особового складу;
• Прогнозування психологічного змісту майбутніх бойових ситуацій і створення умов для оптимального виконання бойових завдань та підтримання бойової активності військовослужбовців.
Супроводжувальний рівень охоплює такі аспекти:
• Психологічну підготовку та мотиваційне налаштування військових на виконання бойових завдань;
• Інформаційно-психологічну протидію впливу противника;
• Оцінку та прогнозування соціально-психологічного стану підрозділів;
• Управління психологічним станом військовослужбовців під час виконання бойових завдань;
• Надання соціально-психологічної допомоги, включаючи лікування бойових психічних травм, відновлення працездатності та боєздатності.
Реадаптаційний психокорекційний рівень включає:
• Психологічну реабілітацію військовослужбовців та їх адаптацію до професійної діяльності в мирних умовах;
• Створення реадаптаційного соціального середовища;
• Проведення соціально-психологічного моніторингу ветеранів.
Основні складові соціально-психологічного забезпечення функціонування підрозділів військ у збройному конфлікті:
1. Професійно-психологічний відбір – спрямований на раціональний розподіл військовослужбовців за спеціальностями та комплектування підрозділів. Він гарантує відповідність психологічних якостей військових вимогам їхньої професійної діяльності і передбачає соціально-психологічне вивчення та психофізіологічне обстеження.
2. Психологічна підготовка – формування психологічної готовності військових до майбутньої бойової діяльності, зокрема в умовах локальних воєнних конфліктів.
3. Оцінка та прогнозування соціально-психологічного стану підрозділів – визначає рівень психогенних втрат, кількість військових, які потребують психологічної реабілітації, рівень згуртованості груп та оцінює функціональну готовність підрозділу до ведення бою.
4. Соціально-психологічна допомога – надається військовим під час бойових дій і включає підтримку їхнього психологічного стану, допомогу в кризових ситуаціях та забезпечення працездатності.
5. Соціально-психологічна реадаптація – відновлення психологічного стану учасників бойових дій та їх інтеграція в мирне життя після завершення конфлікту.
Соціально-психологічна підтримка військовослужбовців у бойових умовах націлена на активацію, мобілізацію, компенсацію і відновлення їхнього психологічного потенціалу. Соціально-психологічна реадаптація учасників локальних воєнних конфліктів проводиться для поступового психологічного повернення військових до мирного життя і їхньої інтеграції в соціальні зв'язки та відносини мирного періоду. Відповідно, система соціально-психологічної підготовки спрямована на розвиток у військових необхідного рівня психологічної стійкості до бойових психотравмуючих факторів і готовності до виконання бойових завдань.
Список літератури:
1. Кокун О.М., Мороз В.М., Пішко І.О., Лозінська Н.С. Формування психологічної готовності військовослужбовців військової служби за контрактом до виконання завдань за призначенням під час бойового злагодження : метод. посіб. К. : 7БЦ, 2021. 170 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter