На сьогодні українське суспільство переживає складні часи пов’язані з війною. А тому, актуальною є тема реабілітації військовослужбовців до цивільного життя після участі у бойових діях.
Реабілітація ветеранів є одним із основних напрямків діяльності органів державної влади, який спрямований на розробку та впровадження програм соціального захисту бійців. Цей процес включає збереження або відновлення фізичного та психологічного здоров'я учасників бойових дій, а також досягнення ними соціально-психологічного благополуччя.
Психологічна реабілітація ветеранів пов’язана із: відновленням або пошуком компенсаційних механізмів порушених психічних функцій (в тому числі і когнітивних); створенням сприятливих умов для повного виходу з кризового стану та посткризового зростання особистості; розвитком особистісних якостей і формуванням здорової системи стосунків з близькими людьми та суспільством в цілому; розвитком соціально-психологічних механізмів адаптації; відновленням життєздатності та працездатності особистості [2].
Нагальною потребою в системі заходів надання психологічної допомоги є створення методики реабілітації в залежності від ступеня психологічного розладу та психосоматичних реакцій на пережиті події (стандартні, нестандартні, або критичні ситуації).
Описуючи дану проблему та пропонуючи варіанти її вирішення, автор спирався на власний досвід як ветерана, який здобув в процесі адаптації до оточуючого середовища поза стінами лікувального закладу. Автор методики з розумінням ставиться до того, що даний метод підійде не всім без винятку. Людина має бути готова визнати наявність психологічних проблем, розпізнати її, зрозуміти та прийняти. Проте, автор виявляє впевненість, що велика частини тих хто зможе застосувати методику реабілітації ветеранів у своїй практиці знайде «фундаментальні припущення про світ і про себе, які і дозволять їй функціонувати у здоровий спосіб» [3].
На етапі реінтеграції та адаптації ветеран часто задається питаннями сенсу життя, піддаючи під сумнів як власну поведінку, так і поведінку інших людей, намагаючись все розглядати з позиції справедливості, «добра і зла», виключно правильних та докорінно неправильних вчинків. Такий «коктейль» внутрішніх сумнівів та конфліктів провокує не лише небезпечну поведінку особистості по відношенню до самої себе, але й асоціальну, яка має прояв в суспільстві в цілому [1].
Саме тому, військовий, який пройшов через бойові дії та боротьбу з фізичними і моральними наслідками війни, має розуміти зміни які відбулися в ньому самому та виробити для себе алгоритми дій взаємостосунків та особливостей взаємодії з оточуючими.
Першим і одним із головних чинників адаптації є баланс між фізичним та психічним здоров’ям. Необхідність здачі аналізів та виявлення недоотриманих речовин для правильного функціонування організму є невід’ємною складовою якості життя у вигляді самопочуття та загального тонусу організму. Необхідністю також є зменшення або виключення впливу на організм речовин, які заважають йому гармонійно функціонувати. Тут ми говоримо не лише про виключення шкідливих речовин як, наприклад, алкоголь, нікотин, психотропних речовин, лікарських препаратів, які викликають звикання, а і про забезпечення здорового харчування в цілому, а також підтримка здорового способу життя (помірне фізичне навантаження, спорт тощо). Варто звернутися за консультацією до нутриціолога, створити індивідуальну програму харчування, взявши за основу продукти в яких містяться мікроелементи, яких не вистачає в організмі за результатами зроблених аналізів.
По-друге, необхідно організувати структуру власного життя: визначити пріоритети, гармонізувати бажання, зрозуміти власні потреби та потреби близьких людей, структурувати ресурси наявні та необхідні. Окрім того знадобляться знання з психологічної практики цілепокладання, а саме: розвиток вмінь ставити перед собою короткотривалі цілі та досягати їх; на довготривалу перспективу ж виставляти проміжні щаблі контролю за виконанням того чи іншого плану; розробляти та аналізувати механізм наповнення «корисного вмісту» подій в одному дні.
Відповідно, третім пунктом є щоденне планування свого режиму дня. Це дійсно дуже важке завдання. Можна додати такі пункти як: підготовка, планування, оцінка ризиків або потенційних змінних, часові рамки, готовність до дій. Окрім того, важливо мати запасний план, на той випадок, якщо заплановане не матиме змогу реалізуватися в силу певних обставин. Проте, потрібно максимально докласти зусиль, щоб ним не скористатись.
По-четверте, власне не варто забувати добавляти в свій режим дня ті справи, які приносять задоволення. В психології це називають додати список ресурсних справ, тобто таких, які дають нам позитивний заряд енергії. Це так звані наші хобі – прості заняття, діяльність, основним продуктом якого є внутрішній спокій, задоволення, щастя, умовні показники успішності.
П’ятим, останнім і основним пунктом, є знаходження балансу в своєму оточенні, коло спілкування, яке ти допускаєш в своє життя і несеш за ці стосунки власне відповідальність. Це дуже відповідальне завдання, так як від виконання даного пункту залежить, в більшості випадків, добробут та психологічне здоров’я близьких нам людей. Автор методики вказує, що особисто для нього ключовим стало виховання вимогливості до самого себе, як до батька та чоловіка, намагання беззаперечного виконання функцій, які покладені на ці соціальні статуси. Саме виконання цього пункту додає впевненості, стійкості та розуміння що в близьких людей є потреби в тобі самому, а не лише у виконанні тих обов’язків, які несуть цей статус.
Підсумовуючи хочемо наголосити, що ці рекомендації є не лише перевіреним ґрунтом щоб віднайти втрачені нитки на шляху досягнення цілей, але і можливістю для переглядів власних пріоритетів. Нами було описано дієві методи реабілітації та реінтеграції для тих, хто зустрівся з труднощами власного самоусвідомлення, а підібрані психологічні інструменти несуть лише позитивний потенціал в формування, розвиток та адаптацію особистості в суспільстві.
Список літератури:
1. Климчук В. О. Психологія посттравматичного зростання: монографія. Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2020. 125 с.
2. Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний посібник. Том 1. Київ, 2018. 208 с.
3. Janoff-Bulman R. Shattered assumptions: Towards a new psychology of trauma. New York: Free Press; 1992.
______________________
Науковий керівник: Гречуха Ірина Анатоліївна, доктор філософії (спеціальність «Психологія»), доцент кафедри психології Поліського національного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter