|
|
|
СТРАТЕГІЯ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ, ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ
| |
| 22.02.2010 10:39 |
|
Автор: Попіль Марія Степанівна, асистент кафедри грошового обігу та кредиту Буковинської державної фінансової академії
|
|
[Банківська справа. Фінанси і кредит. Фінансовий аналіз. Фінанси суб'єктів господарювання] |
З розвитком банківської системи та посиленням конкуренції банки все більшу увагу приділяють пошуку та впровадженню сучасних методик та рекомендацій стосовно побудови та реалізації стратегії розвитку банку. На це вказує зростання масштабів діяльності банків, збільшення обсягів їх фінансових ресурсів.
Однак сьогодні, в період виходу з фінансової кризи, розвиток банківської системи все ще пов'язаний з труднощами, що уповільнюють її функціонування і впливають на ефективність стратегічного розвитку банків. Найважливішими проблемами, які нині постали перед банківською системою України, є такі:
– недостатній рівень капіталізації банків, оскільки сьогодні капітал банківської системи залишається недостатнім для стабільного її функціонування і розвитку, гальмує розширення масштабів операцій в реальному секторі економіки;
– низька якість банківських активів і пов’язана з цим проблема значних кредитних ризиків;
–проблема оптимізації банківської системи, тобто потреба злиття та приєднання неконкурентоспроможних банків, з метою зменшення структурних диспропорцій у розвитку банківської системи України;
– розвиток процесу денаціоналізації вітчизняної банківської системи, а саме стрімке збільшення присутності іноземного капіталу [2,c.35].
Для розв’язання наявних проблем, які перешкоджають ефективному розвитку банківської системи банкам необхідно розробляти стратегічні плани свого подальшого розвитку.
Вагомий внесок у розробку теорії та практики стратегічного управління банком та впровадження інноваційних стратегій зроблено у працях вітчизняних вчених: О. Вовчак, І. Бухуєвої, О. Васюренка, М. Савлук, В. Міщенко, Е. Уткін, Б. Луців, А. Мороз та ін.
Теоретично та практично доведено, що банк, який функціонує на ринках, що розвиваються, повинен мати цілісну стратегію ринкового розвитку, яка є достатньо гнучкою, адаптованою до доволі нестабільних умов зовнішнього економічного та правового середовища та такою, що враховує теоретичні та практичні напрацювання, що вже існують у світі.
Незважаючи на тривалу історію та інтенсивність розробок у сфері стратегічного менеджменту, наука ще остаточно не дійшла висновку щодо сутності стратегії та методів її формування. Про це свідчить існування наукових шкіл, у які дотримуються різних підходів, розглядають стратегію як план, принцип поведінки, позицію, перспективу або особливий прийом. Проте сформувались певні положення, які необхідно враховувати при формування стратегії:
– стратегія стосується і організації, і її оточення;
– стратегія не буває простою;
– від стратегії залежить добробут організації;
– стратегія – це її зміст, процес обробки та реалізації;
– стратегію неможливо продумати до кінця [3,c.64].
У зв’язку з уповільнення розвитку банківського сектору перед банками постає питання використання чітко вираженої стратегії, що допоможе їм вижити в умовах жорсткої конкуренції та при правильному використанні дасть можливість ефективного розвитку.
З метою планування та реалізації грамотної, своєчасної, та головне, ефективної банківської стратегії банки повинні: враховувати зовнішні і внутрішні чинники; досліджувати ринки, зокрема макропоказники; орієнтуватись на певні якісні, кількісні і соціальні показники, такі як кількість клієнтів банку і їх рахунків, обсяг депозитів, кредитних вкладень, інвестиції, розміри здійснення банком операції і послуг, показники доходів/витрат банку, ступінь задоволення клієнтів у кількості і якості послуг.
Одним з найважливіших результатів стратегічного планування та управління має стати нарощування потенціалу кредитної установи і підвищення ефективності його використання. Він визначається, з одного боку, сукупністю грошових коштів, які має установа, а з іншого боку, – тими матеріальними і нематеріальними активами, якими вона володіє.
Одним з найбільш важливих складових потенціалу банку є власний капітал. На сьогоднішньому етапі розвитку, в умовах економічного спаду капітал банку зростав значно повільнішими темпами, між в поре дерні періоди. Так, в 2007 році капітал банків України становив 69 587 млрд. грн. а в 2008 році зріс до 119 263 млрд. грн. і за десять місяців 2009 року збільшивсь лише на 808 млн. грн. Таке явище є негативним, адже власний капітал виконує функцію показника надійності банків і бере участь у його діяльності протягом усього часу існування банку.
До нематеріальних активів можна віднести ім’я банківської фірми, її вплив і зв’язки (звані за звичай goodwill) як на фінансових ринках, так і в регіоні чи країні в цілому; досвід роботи з активами та пасивами; оптимальні для наявних економічних умов форми і методи роботи; передові інформаційні та інші банківські технології; обсяг знань і навичок, що відповідає високій кваліфікації керівників, фахівців, працівників,та ін.
Загалом стратегія розвитку вітчизняних банків на сучасному етапі розвитку банківської системи в більшій мірі повинна орієнтуватися:
– на роздрібний сегмент ринку банківських послуг, котрий пов'язаний з обслуговуванням фізичних осіб (домашніх господарств);
– залучення іноземних коштів як джерела ресурсів для розміщення їх банками у прибуткові активи;
– збільшення власного капіталу;
– фінансування реального сектора економіки та виконання ними посередницьких функцій;
– розширення спектра банківських послуг (депозитних, кредитних, розрахунково-платіжних та інших), що дає змогу банкам вести активну конкурентну боротьбу [1,c.178].
Отже, у сучасних умовах стратегія банку стає невід’ємною складовою його розвитку, що дозволяє фінансовим інститутам ефективно позиціонувати у конкурентному середовищі та пропонувати клієнтам додаткову цінність – унікальне поєднання продукту, ціни, обслуговування, взаємовідносин з банком тощо.
Список використаної літератури:
1. Н.П. Дебет Цільова спрямованість та моделювання стратегічного планування розвитку банківської установи // Регіональна економіка. – № 2.– 2008. – С. 176-181.
2. О. Вовчак, Н. Меда Фінансова стратегія розвитку банку як передумова ефективної її діяльності // Банківська справа. – № 3.– 2008 – С. 23-36.
3. С. Єгоричева Інноваційні стратегії банків: суть та класифікація // Банківська справа. – № 6.– 2009. – С. 63-73.
4. С. Єгоричева Інноваційний потенціал банку як фактор вибору стратегії розвитку// Вісник НБУ. – № 10.– 2009 – С. 20-23.
5. О. Штейн Суть та особливості стратегій банку на ринку банківських послуг // Вісник НБУ. – № 11.– 2007. – С. 44-47.
e-mail: popil-marija@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter