Актуальність обраної теми зумовлена зростаючою статистикою раннього статевого життя старшокласників та негативних причин, пов’язаних із цим та подоланням протилежних поглядів на це питання з боку традиційної суспільної моралі та сучасної молоді. Та вирішення цих конфліктних ситуацій більшість фахівців покладає на загальноосвітню школу, в якій підлітки під керівництвом кваліфікованих педагогів мають навчитися чи вдосконалювати основні норми спілкування та поводження з представниками протилежної статі, спираючись як на наукові положення, так і на незвичайні ситуації, описані у творах літератури.
Н. Грицай наголошує, що одним із актуальних питань сьогодення є «статеве виховання учнівської молоді, зумовлене прискореним статевим розвитком школярів, недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, статевою розпустою, проституцією… поширенням порнографії, що руйнує психіку неповнолітніх» [2]. Тому Г. Ващенко вважає, що статеве виховання дітей має ґрунтуватися, перш за все, на їхньому моральному вихованні: «…українську молодь треба виховувати в дусі статевої чистоти і стриманості… кожний українець мусить бути моральним у дусі української традиційної моралі, заснованій на засадах християнства. Це потрібно і для особи і для суспільства… Статева розпуста призводить до розкладу родини, а розклад родини – до розкладу держави» [7, с. 277].
В. Оржеховська та Г. Корчова зазначають, що «Сексуальна культура – це здатність до вироблення власної лінії поведінки в близьких контактах, контролю власної поведінки в близьких контактах, контроль власної сексуальності, переживання радості від відчуття себе сексуальною істотою. Юнак або дівчина, спілкуючись, повинні знати, як проявляється сексуальність у неї і у партнера, до чого може призвести вихід на інтимне спілкування, як контролювати свої статеві потяги [5, c. 44]. А. Паламарчук доводить і неефективність існуючої на сьогодні системи сексуального виховання, адже вона в результаті призводить до «тотального придушення сексуальності в житті дитини («не потрібно», «не корисно», «не роби», «остерігайся»). При цьому сексуальність у свідомості дорослих і дітей виступає сферою безрадісною, тривожною, сповненою страхів та недобрих передчуттів. Звідси широкого розповсюдження набула позиція педагогів та батьків: «застерігати», «не допустити», «вберегти», «змусити», «засудити» [6, с. 4]. В. Кравець і С. Кравець констатують, що початок двадцять першого століття позначився кардинальними змінами у сфері сексуальних цінностей української молоді. Та не зважаючи на це ще потребують вирішення численні проблеми теоретичного і практичного характеру сексуальної соціалізації. Важливим кроком, на їхню думку, стало прийняття Європейським Союзом «Стандартів сексуальної освіти в Європі» у 2010 році, які сприяли створенню «нормативної бази сексуальної соціалізації учнівської молоді й мали сприяти поширенню цілісної системи сексуальної освіти і статевого виховання та надання їх дітям і молоді» [3, с. 162].
О. Бялик вказує, що найбільш поширеною формою роботи зі статевого виховання в школах багатьох країн ЄС, в тому числі й в Україні, вважаються уроки, зокрема, літератури [1, с. 16]. Проте все більшої популярності набувають міжпредметні уроки, які здатні сформувати цілісне бачення дорослого життя. Врахування рекомендацій та досвіду «Стандартів сексуальної освіти в Європі», але з урахуванням особистісно зорієнтованого підходу до кожної дитини можливе й за умови обговорення типових та нетипових сексуальних ситуацій між підлітками, висвітлених у творах сучасної української художньої літератури.
Ранні статеві взаємини старшокласників – актуальна не тільки для України, але й для багатьох країн тема. І якщо на Заході передбачені на рівні уряду різноманітні програми, курси, факультативи…, спроможні вирішити цю проблему, то ментальність виховання сучасного українського підлітка не дає йому можливості отримати не тільки допомоги, але й кваліфікованої консультації. «Сучасна підліткова література, виступаючи в ролі посередника, ставить собі завдання допомогти підлітками зрозуміти світ дорослих, а дорослим віднайти розуміння з підлітками», − підсумовує Т. Мельник [4, с. 89].
На жаль, програми з української та зарубіжної літератури для старшокласників фактично не пропонує для прочитання та аналізу художні творів сучасних українських письменників, в яких розглядаються статеві взаємини їхніх однолітків. Адже як стверджують не тільки науковці, але й вчителі, наочні приклади сексуальних стосунків у літературних творах мають на меті не розбещувати молодь, а наочно демонструвати їм можливі варіанти гармонійних взаємостосунків, навчатися будувати власне інтимне життя на прикладах різних вдалих спроб і помилок персонажів, навчити простежувати еволюцію взаємовідносин статей для вироблення особистої життєвої позиції. Бо саме через ситуації, змодельовані у текстах, учні матимуть змогу протистояти, зокрема, насиллю у статевих взаєминах. Сучасні старшокласники наслідують зразки поведінки героїв художніх творів, черпають із книжок відповіді на актуальні для них питання у галузі статевих взаємин. Адже лише література спроможна дати й наочно змоделювати різнопланові варіанти відповідей на одне і те ж питання. Ще однією, не менш важливою прогалиною у вихованні культури статевих відносин старшокласників є й ґрунтовна та професійна підготовка, зокрема, вчителів-словесників, які під час вивчення літературних творів могли б обговорювати з учнями можливі моделі їхньої поведінки.
Якщо на початку двадцятого століття суспільство само диктувало умови спрощеного фізіологічного підходу до любові, то на сьогодні така поведінка становить «норму» більшості сучасних старшокласників. Цю проблему доби фіксують на сторінках своїх творів і сучасні українські письменники. Вони на максимально наближених до реальності історіях статевих взаємин підлітків, демонструють старшокласникам можливі фінали тих ситуацій, ставку на які вони роблять не тільки у творі, але й у власному житті. Так, С. Гридін у повісті «Дорослі зненацька» наголошує на тому, що сучасна українська система освіти не спроможна дати компетентні відповіді на те, що робити з вагітністю у п’ятнадцять років і як поводитися далі, якщо тебе категорично не підтримують рідні й знущаються однокласники? Автор намагається дати власну відповідь старшокласникам на ці питання. Але він не повчає, не глузує й не тисне на свого читача. На прикладі статевих стосунків декількох пар він прогнозує можливі варіанти подальших подій. Повість С. Гридіна – це «шпаргалка» і для тих підлітків, які опинилися в скрутних ситуаціях, і для тих, хто тільки планує «дорослі» стосунки. Письменник показує, що статеві відносини – це не просто задоволення фізіологічних потреб, але й певна відповідальність перед собою і своїм партнером. Випадкові статеві стосунки старшокласників у повісті не викликають осуду чи обурення з боку однокласників, вчителів та батьків. А от незапланована вагітність виявилася справжнім випробуванням для героїв, яким самим важко вдалося рішення про збереження дитини. Безвідповідальність письменник покладає на обох партнерів, але робить це без зайвої повчальності, дозволяючи читачам самим робити певні висновки та обирати ту модель поведінки, яка не тільки найбільше імпонує їм, але й є правильною.
М. Гулей у повісті «Одного дня вона розкаже» навчає своїх читачів розрізняти справжні й нафантазовані закоханою уявою стандарти та ідеали, намагається розкрити поняття слів «дружба», «кохання», «секс». Письменниця хоча й описує переважно жіноче сприйняття першого сексу, проте не зациклюється цілковито лише на думках і почуттях головної героїні. Протиставляючи обранців дівчини, вона доводить не тільки справжність і цінність відвертих почуттів, але й оберігає від необдуманих і невиправданих рішень. Мія не погоджується на незахищений секс і має свою тверду позицію, з якою має рахуватися її партнер. Авторка порушує й некоректне питання зґвалтування. У першу чергу старшокласниці повинні знати про неприпустимість такого поводження з ними, право на юридичний захист і підтримку рідних. У повісті порівнюється ставлення двох підлітків до сексуальних стосунків із своєю однокласницею. Класичний любовний трикутник обраховується першим сексуальним досвідом. Перед головною героїнею твору письменниця ставить нелегке випробування вибору першого партнера. Твір побудований таким чином, що юні читачі разом із дівчиною роблять ставку на ніжність, лагідність, взаєморозуміння та взаємоповагу під час статевих взаємин і не помиляються. Грубощам, насиллю та шантажу авторка говорить своє категоричне «Ні!» й ділиться досвідом протистояння з дівчачою аудиторією.
Список літератури:
1. Бялик О. В. Форми організації статевого виховання учнівської молоді в закладах освіти країн Євросоюзу. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2016. № IV (46). Issue: 97. Р. 16 – 19.
2. Грицай Н. Б. Статеве виховання школярів у навчально-виховному процесі. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Київ, 2008. Вип. 12. Кн 1. С. 303 – 308.
3. Кравець В., Кравець С. Проблеми сексуальної соціалізації учнівської молоді України в світлі «Стандартів сексуальної освіти в Європі». Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. 2021. № 2. С. 161 – 170.
4. Мельник Т. М. Англійська підліткова література 20 − 21 ст.: ґенеза, тематика й проблематика. Мова і культура: Науковий журнал. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2020. Вип. 22. Т.VІ (201). С. 84−89.
5. Оржеховська В. М., Корчова Г. Л. Формування сексуальної культури молоді: навч. посіб. Київ : Видавничо-поліграфічний центр «Експрес», 2005. 132 с.
6. Паламарчук А. А. Формування сексуальної культури підлітків як спосіб запобігання негативних явищ у суспільстві. Наукові здобутки студентів Інституту людини. 2016. № 2 (6). С. 1 – 7.
7. Фіцула М. М. Педагогіка. Київ : Академвидав, 2006. 282 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter