Пропонуючи авторське бачення щодо формування концепції дослідження конституційних принципів цивільного судочинства звернемо увагу на наступне.
Перше – це тенденції фундаменталізації прав і свобод людини. Ці тенденції найбільш яскраво почали формуватися відразу після закінчення Другої Світової війни. Вони отримали визнання та закріплення у численних міжнародно-правових документах, зокрема, у Європейській конвенції з прав людини та основоположних свобод; Європейській соціальній хартії; Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права; Міжнародному пакті про громадянські та політичні права тощо.
Особливого значення тенденція фундаменталізації права і свободи людини, як здається, має для країн пострадянського простору. Враховуючи, в яких ідеологічних рамках ми жили понад 70 років, на зміну авторитарним, недемократичним цільовим настановам прийшло усвідомлене розуміння того, що лише демократичні правові процедури та повага до прав та свобод людини можуть бути покладені в основу діяльності сучасних держав.
Друге – ми не можемо не враховувати і постійні спроби перетворення судової влади та цивільного судочинства, які не припиняються ось уже понад 30 років [1]. Варто зазначити деякі вдалі зміни, зокрема створення адміністративних судів, новели в організації діяльності судової влади, поява нових редакцій процесуальних кодексів. Але в основі всіх запропонованих та майбутніх змін, на нашу думку, мають бути конституційні положення про правосуддя. Безперечно, що Конституція України, визначаючи загальні засади організації та функціонування всієї правової системи, торкається й здійснення правосуддя у цивільних справах.
Йдеться, на наш погляд, про продовження так званої «конституціоналізації» цивільного судочинства, про яку вперше було заявлено в рамках відомого «Флорентійського проекту» 1973 року. Тоді професори М. Каппеллетті та Д. Таллон зосередили свою увагу на дослідженні фундаментальних, основоположних гарантій прав сторін у цивільному судочинстві (незалежність, неупередженість та доступність суду; право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги; публічність та усність судового розгляду, детальна мотивація судового рішення та інші)[2].
Третє – значення верховенства права для законодавчої та правозастосовної діяльності. Ця теза є важливою в річищі створення концепції дослідження конституційних принципів цивільного судочинства. Верховенство права пронизує всю правову систему. Тобто верховенство права формує цивільну процесуальну систему, із властивими для неї принципами судового процесу.
Наступна теза в обґрунтуванні напрямів наукового дослідження аналізованої проблематики стосується використання доктрини принципів цивільного судочинства, що склалася.
Як відомо, вчені-процесуалісти вже зверталися до поняття та системи принципів, їх класифікації, окремих проблемних аспектів реалізації принципів у ході розгляду та вирішення цивільної справи. Підсумки проведених наукових досліджень для нас є важливими, тому що дозволяють сформувати новий погляд на проблему конституційних принципів цивільного судочинства. Однак, враховуючи чималу бібліографію, ми не детально звертатимемося до цих питань, оскільки вважаємо, що вони вже отримали досить потужну розробку в цивільній процесуальній науці.
Крім того, вельми фрагментарно ми порушуватимемо питання, пов’язані з історичним розвитком того чи іншого принципу. Звичайно, питання історії становлять значний дослідницький інтерес, тим більше в умовах, коли частини українських земель перебували у складі різних держав.
Правомірним буде звернення також до категорії система принципів. По-перше, тому що питанням власне системи принципів приділено не так багато уваги. По-друге, враховуючи законодавчі підходи, питання системи у цивільному процесуальному законодавстві не знайшло оптимального вирішення. У цьому плані потрібні чіткі критерії віднесення того чи іншого положення до категорії принципів цивільного судочинства.
І, наостанок, важливе значення у межах вибору напрямів дослідження конституційних принципів цивільного судочинства має вивчення судової практики, аналіз проблемних аспектів реалізації принципів при здійсненні цивільної процесуальної діяльності. Важливо за допомогою судової практики, простежити, наскільки принципи отримали адекватне відображення у цивільному процесуальному законодавстві.
Ми звернулися, на наш погляд, до концептуальних напрямів дослідження конституційних принципів цивільного судочинства, що може сприяти розвитку правової думки та подальшому вирішенню питань застосування.
Список літератури:
1. Про Концепцію судово-правової реформи : постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. Відомості Верховної Ради України. 1992. No 30. Ст. 42. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2296-12#Text (Дата запиту: 12.08.2024); Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: указ Президента України від 10 травня 2006 р. Відомості Верховної Ради України. № 361/2006 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361/2006#Text (Дата запиту: 12.08.2024); Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки: указ Президента України від 20.05.2015 р. Відомості Верховної Ради України. № 276/2015 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/276/2015#Text (Дата запиту: 12.08.2024); Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки: указ Президента України від 11.06.2021 р. Відомості Верховної Ради України. № 231/2021 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231/2021#Text (Дата запиту: 12.08.2024).
2. Fundamental Guarantees of the Parties in Civil Litigation: Studies in National, International and Comparative Law. Edited by Mauro Cappelletti and Denis Tallon. (N.Y.: Oceana Publications, 1973. Pp. 821. URL: https://www.cambridge.org/core/journals/american-political-science-review/article/abs/fundamental-guarantees-of-the-parties-in-civil-litigation-studies-in-national-international-and-comparative-law-edited-by-mauro-cappelletti-and-denis-tallon-ny-oceana-publications-1973-pp-821-2500/905B036C2BA648D313D6091E9B3958FC#access-block (дата звернення: 03.08.2024).
___________________
Науковий керівник: Тимченко Геннадій Петрович, доктор юридичних наук, провідний науковий співробітник, Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter