Суди є інститутом сучасної держави, що забезпечує вирішення економічних, цивільних, адміністративних, кримінальних та інших суперечок відповідно до ухвалених норм права [1]. У тій мірі, в якій судова система створює передбачуване та справедливе правове середовище, забезпечує надійний захист прав громадян та їх об'єднань, у тому числі права власності, вона сприяє економічному зростанню. Необхідність поновлення економічного, політичного та культурного зростання в Україні та забезпечення довгострокової стабільності ставить на порядок денний питання про вдосконалення судової системи, підвищення авторитету судової влади. Відповідно, покращення ефективності судової системи є складним завданням, яке потребує комплексного підходу та різноманітних стратегій, а саме:
— запровадження чітких стандартів для всіх етапів судового розгляду може допомогти зменшити затримки і прискорити процес;
— впровадження системи електронного документообігу дозволяє зменшити обсяг паперової роботи та прискорити обмін документами між учасниками процесу;
— постійна підготовка та перепідготовка суддів і працівників суду допомагає їм залишатися обізнаними з новітніми змінами в законодавстві та практиці;
— проведення семінарів та конференцій з метою обміну досвідом між суддями та іншими працівниками судової системи;
— запровадження можливості онлайн-реєстрації справ значно зменшує навантаження на судові органи;
— впровадження програмного забезпечення для автоматизації таких завдань, як складання судових протоколів або обчислення строків, може вивільнити час для більш важливих справ;
— оптимізація системи розподілу справ між суддями може зменшити навантаження на окремих суддів і забезпечити більш справедливий розгляд;
— запровадження системи внутрішнього моніторингу для оцінки ефективності роботи судів і виявлення проблемних зон.
— відкриття нових судових установ, особливо в сільських та віддалених районах, забезпечує кращий доступ до правосуддя;
— розвиток медіації, арбітражу та інших форм альтернативного вирішення спорів зменшує навантаження на суди;
— відкритість судових засідань і публічне оприлюднення рішень допомагають підвищити довіру до судової системи;
— співпраця з громадськими організаціями, які контролюють роботу судів, може сприяти підвищенню якості судових послуг;
— регулярний перегляд законодавства з метою усунення застарілих норм і процедур;
— поліпшення ІТ-інфраструктури, забезпечення безперебійного доступу до Інтернету та відповідних ресурсів [2, с. 67-70; 4, с. 239-241].
Удосконалення судової системи слід будувати не на ідеалізованих моделях чи зовнішніх зразках, а виходячи з реальних умов, у яких функціонує система правосуддя, та з урахуванням існуючих проблем, що перешкоджають ефективному здійсненню права громадян на судовий захист. Важливо враховувати конституційні принципи незалежності суддів і автономії судової влади від інших гілок влади [3, с. 211]. Іншими словами, як проблеми, так і їхні рішення повинні бути глибоко вкорінені в реальному контексті роботи сучасної судової системи. Цей підхід не виключає значущості фундаментальних принципів справедливості й рівності перед законом, а також важливості міжнародних найкращих практик. Проте абстрактні цінності та організаційно-правові рішення, що успішно застосовуються в інших країнах, потребують адаптації до місцевих умов. Їхнє механічне перенесення на українську систему часто призводить до непередбачуваних результатів. Натомість проблемно-орієнтований підхід, який передбачає аналіз конкретних проблем, їхніх причин і взаємозв'язків, а також пошук відповідних рішень, дозволяє уникнути недооцінки національних особливостей.
Іншим важливим принципом, є велика увага до організаційних, інституційних та соціокультурних аспектів роботи судової системи. За всієї важливості формального, нормативного регулювання, не можна забувати те, що суди — це певні у законі учасники судочинства, наділені певними правами та обов'язками, а й цілком конкретні організації, у яких працюють люди, взаємодіючі один з одним задля досягнення певних цілей [3, с. 216]. Поведінка учасників судового процесу формується під впливом численних факторів, які виходять за межі суто правового регулювання. До них належать розподіл адміністративних повноважень в організації, цілі та обмеження, що обумовлюються інтересами організації, норми професійної етики, кар'єрні інтереси, прагнення уникнути ризиків, а також різноманітні зовнішні та внутрішні обмеження, включаючи інтереси інших учасників і фізичні умови, які вимагають мінімізації зусиль [5, с. 96-97].
Виходячи з цього, ми вважаємо, що ці чинники впливають на якість правосуддя та його здатність захищати права громадян не менше, а можливо, і більше, ніж норми чинного законодавства. Тому удосконалення судової системи повинно зосереджуватися насамперед на організаційних і інституційних аспектах її функціонування.
Отже, покращення ефективності судової системи вимагає комплексного підходу, що включає оптимізацію процесів, використання сучасних технологій, підвищення кваліфікації суддів і персоналу, а також реформу законодавства. Стратегії, такі як впровадження електронного документообігу, регулярне навчання суддів і працівників суду, автоматизація рутинних завдань і спрощення процесуального законодавства, сприяють зменшенню навантаження на суди, прискоренню розгляду справ і підвищенню якості судочинства. Водночас, ці заходи підвищують прозорість та підзвітність судової системи, що сприяє зміцненню довіри громадськості до правосуддя.
Залучення громадськості, відкритість судових процесів і розширення доступу до правосуддя є ключовими факторами для забезпечення справедливості і рівності перед законом. Інвестиції в модернізацію матеріально-технічної бази судів, а також розвиток альтернативних методів вирішення спорів допомагають знизити навантаження на судову систему та забезпечити більш швидкий і якісний розгляд справ. У сукупності, ці стратегії сприяють створенню ефективної, прозорої та справедливої судової системи, що відповідає сучасним викликам і потребам суспільства.
Список літератури:
1. Євген Є. Огляд звіту GRECO Про виконання Україною рекомендацій щодо запобігання корупції стосовно народних депутатів, суддів та прокурорів. Український інститут Майбутнього. 2020. URL: https://www.uifuture.org/publications/news/25373- zvit/greko/pro/vykonannia/ukrainou/rekomendatsiy/schodo/zapobigannia/k.
2. Котельницька В. Адміністративно-правові форми оцінювання судів в умовах реформування судової системи України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2022. № 2.74. С. 66-72.
3. Піпко А.М. Відновлення військових судів як складова державного управління системою судової влади України. Інформація і право. 2024. № 2 (49). С. 208-218.
4. Постоловський Р. О. Про необхідність вдосконалення судової та правоохоронної системи. Період трансформаційних процесів в світовій науці: задачі та виклики: матеріали II Міжнародної наукової конференції, м. Кривий Ріг, 19 січня, 2024 р. Міжнародний центр наукових досліджень. Вінниця: ТОВ «УКРЛОГОС Груп, 2024. С. 239-242.
5. Ясинок М.М. До питання «ефективності» правосуддя в Україні: аналіз та перспективи. Приватне та публічне право. 2020. № 4. С. 95–100.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter