Моделювання генералізованого пародонтиту забезпечується реалізацією вивчення особливостей перебігу захворювання з використанням моделі експериментального пародонтиту.
Метою дослідження було вивчення патоморфологічних змін тканин пародонта тварин при генералізованому пародонтиті під впливом ліпосомальної форми фосфатидилхоліну на етапі гострого запалення пародонта, яке було індуковано бактеріальним ендотоксином.
Матеріали та методи. В умовах експеримента було досліджено патогноманічні зміни стану тканин пародонта в період загострення генералізованого пародонтиту. Дослідження проводилось на 30 щурах лінії WAG з масою тіла 183-210 г, які були поділені на три групи (10 щурів - контрольна група; 10 щурів - без лікування; 10 щурів - лікування з використанням ліпосомальної форми фосфатидилхоліну). Застосування ліпосомальної форми фосфатидилхоліну передбачало його триразове введення кожні 48 годин, в об’ємі 0,01 мл у дозі 2,25 мг/кг (по лецитину).
Результати. Досліджено, що у модельованому періоді загострення генералізованого пародонтиту у тварин, при застосуванні морфометричної оцінки деструктивних явищ в тканинах пародонта було виявлено зменшення активності міжкоміркової резорбції, що проявлялося меншими значеннями показника відстані “точка біфуркації - гребінь міжкореневої перегородки” та показника “емалево-цементна межа - міжзубна перегородка”, у разі застосування ліпосомальної форми фосфатидилхоліну, ніж у разі відсутності терапії.
Висновки. У модельованому періоді загострення генералізованого пародонтиту ефективність ліпосомальної форми фосфатидилхоліну проявилась зміною одонтометричних показників, яка свідчить про підвищення репаративного потенціалу тканин пародонта у тварин.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter