:: ECONOMY :: СПРИЙНЯТТЯ СУЧАСНОГО ТЕАТРУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ДОСВІДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ XX - ПОЧАТКУ XXI СТОРІЧЧЯ З АКЦЕНТОМ НА СПАДЩИНУ ІНДІЇ :: ECONOMY :: СПРИЙНЯТТЯ СУЧАСНОГО ТЕАТРУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ДОСВІДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ XX - ПОЧАТКУ XXI СТОРІЧЧЯ З АКЦЕНТОМ НА СПАДЩИНУ ІНДІЇ
:: ECONOMY :: СПРИЙНЯТТЯ СУЧАСНОГО ТЕАТРУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ДОСВІДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ XX - ПОЧАТКУ XXI СТОРІЧЧЯ З АКЦЕНТОМ НА СПАДЩИНУ ІНДІЇ
 
UA  RU  EN
         

Світ наукових досліджень. Випуск 36

Термін подання матеріалів

17 грудня 2024

До початку конференції залишилось днів 0



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
Календар конференцій
Архів
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум
Наукові конференції
Наукова спільнота - інтернет конференції
Світ наукових досліджень www.economy-confer.com.ua

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

СПРИЙНЯТТЯ СУЧАСНОГО ТЕАТРУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ДОСВІДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ XX - ПОЧАТКУ XXI СТОРІЧЧЯ З АКЦЕНТОМ НА СПАДЩИНУ ІНДІЇ

 
16.07.2024 23:06
Автор: Ярошенко Д.О., актор драматичного театру та кіно, www.dimayaroshenko.com; Козка А.В., к. н. науковець, письменник, НДІ «Українознавства» КНУ ім. Шевченко
[10. Мистецтвознавство;]

УДК 792

«Весь світ - театр і люди в ньому – актори»

Шекспір

«Весь світ у вищому сенсі – це гра Господа»

Веди

Мета дослідження: полягає у переосмисленню процесів сприйняття сучасного театру через призму досвіду європейського та світового театру ХХ – початку ХХI сторіччя з акцентом на порівняння традиційних ідей театру України, котра географічно знаходиться на перетині культур сходу та заходу, півночі та півдня, та Індії, котра займає особливе географічне положення завдяки найвищим горам світу з одного боку та омивається водами океанів з інших боків, котра справедливо вважається колискою ведичної культури та зберегла сакральні практичні свідчення та приклади до наших днів. Мета дослідження як пошук відповідей на хвилюючі екзистенційні питання та досвіди, через призму театрального мистецтва; пропозиція загальних джерел ясності, оновлення, оздоровлення та натхнення. Методологія дослідження ґрунтується на використанні таких методів: інноваційного, порівняльно-аналітичного, мистецтвознавчого, культурологічного, філософського, джерелознавчого. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному дослідженні та узагальненні основних культурно-історичних передумов створення оновлених ідей українського та європейського та світового театру за принципом професійного життєвого досвіду, перспектив, духовного розвитку та зростання як акторів так і суспільства. Висновки: Культурно-історичні передумови створення нового підходу до  європейського / світового та звичайно українського театру здебільшого пов’язані із суспільно-політичною ситуацією яка є зараз в світі: війни, агресія, порушення колективної безпеки у зв’язку з кризою постмодернізму в сучасну епоху постправди та пошуки трансцендентного значення перспектив сучасного театру та мистецтва в цілому [1].

На зламах епох, чередуваннях поколінь, глобальних кліматичних змінах.

Ключові терміни: мистецтво, театр, постмодерн, епоха постправди, пошук істини, театр, інновації, європейська / світова спільнота, український театр, індоєвропейські особливості, філософія, мудріть, відродження культури, трансцендентність, суспільство, розвиток парадигм культури, баланс, гармонія.

Вступ.

Аналізуючи ретельно процеси сучасності ми можемо помітити, що театр та його різновиди в сучасному суспільному просторі займають важливе місце, а сама традиція театру має глибоке історичне та просвітницьке коріння та функції. Питання, котрі задають собі часто учасники професійного театру – що я хочу сказати цією роллю / виставою? Для чого я виходжу на сцену? Що забовязаний нести / транслювати сучасний артист через образи героїв з майданчиків театру і кіно глядачеві та суспільству в складні часи? Яким чином ефективно та корисно задіяти, розвивати, розкривати кордони та можливості професійних якостей та навичок в різних видах мистецтва, що складають суть театру, таких як музика, література, образотворче мистецтво, хореографія, різновиди наук? Так, ми бачимо, що європейська та світова  спільнота також особливо приділяє увагу новим, інноваційним ідеям в театрі та мистецтві зокрема [3,6]

Ці питання в своїй глибинній перспективі перекликаються з важливими, корінними питаннями нашого життя – хто я? Хто ми? Звідки ми? Задля чого живемо? В чому ціль життя? Чи можливо відмінити страждання та смерть?

Розмірковуючи над всім відомим мудрим висловом геніального класика У. Шекспіра - «Весь світ театр і люди в ньому актори» та спостерігаючи за поведінкою живих істот і вивчаючи історію, ми можемо прийти до висновку, що платформа театру, як такого це дійсно Платформа – як принцип Театру, на якій відбувається взаємодія живих істот у різних сферах буття, та поступово, долаючи реальні життєві випробовування, складнощі та життєві перепони, ця Платформа при відкриває та проявляє принципи та простори науки самосвідомості, секрети та перспективи самореалізації для людини та людства. Що дуже важливо в будь які часи, тому ми торкаємось саме зараз цієї тематики особливо [3] .Театр стверджує життя, театр навчає усвідомленому життю, театр і є самим життям.

Але яку пʼєсу або роль ми обираємо? Чи п’єса або роль обирає нас?

Чи можливо оминути фатальність фіналу та відмінити трагічний рок?

Опираючись на власний практичний досвід та праці інших видатних діячів світового театру - а саме: Пітер Брук, Бертольд Брехт, Єжи Ґротовський, Гордон Крег, Лоуренс Олівʼє, Костянтин Станіславський, Михайло Чехов, Євген Вахтангов, Всеволод Мейєрхольд, Лесь Курбас [2], Володимир Оглоблін, Анатолій Василʼєв, Анатолій Ефрос, Борис Юхананов, Володимир Кліменко (Клім), Роман Віктюк та багато інших геніїв, приходять до висновку, що театр має життєтворчу властивість, так як духовна та містеріальна дія театру відбувається в реальному часі тут і зараз, і твориться живими людьми, живими виконавцями, «підігріваючись» та взаємодіючі з емоціями, увагою та енергіями глядача. Таким чином сам Вічний Акт Театру доводить свою важливість та цінність у мистецтві, надихає на різні пошуки інноваційних підходів щодо викликів сучасності, і що важливо - з акцентом на мудрість віків та досвід творців. В цьому контексті Час, Місце та Обставини грають дуже важливу роль, так само як і якості учасників, їх наповнення, бажання, фокус та прагнення.

У творах театральних режисерів та педагогів XX сторіччя можна часто зустріти термін “Театр в Театрі”. Тобто 1) існує Театр як класичний вид мистецтва на сцені як вистава та 2) існує Театр самого життя, окремого середовища, міста, країни, континенту, і взагалі Божественного, космічного творіння. Існує велика кількість досліджень та літературних творів від діячів світового театру. Лише протягом XX сторіччя особистий та колективний творчий шлях та пошук приводив багатьох з них (зокрема таких відомих режисерів як К. Станіславський, Пітер Брук, Єжи Ґротовський) до Індії з її глибокою мудрістю, культурою та знаннями. Відомо, що Індія вважається фундаментально духовною країною, а ведичні твори та життєві приклади богореалізовних майстрів, йогів та мудреців дотепер продовжують впливати та надихати живих істот та шукачів по всьому світу.

Класик української літератури, геніальний Іван Франко перекладав індійські священні тексти особисто та був впевнений, що « індійська література, величезна за об’ємом і безмежно важлива для історії Духовного розвитку всього людства та європейського в першу чергу!» [4] Фактично продовження цих ідей знайшли у численних наукових працях С. Наливайко (видатного українського індолога) – де він відображає важливість давньої індійської масштабної філософії як завершених ідей інших традицій та наукових систем [5]. Описи якостей, історій, характеристик та передумов різноманітних театральних систем та традицій, проявлених в той чи інший періоди безкінечного за виміром часу, логічно що не мають ні початку, ні кінця, зсилаючись на безмежність всесвіту та живих істот, що його населяють.  Щоб не загубитися в круговерті подій, хаотичному русі та постійних видозмінах системних оновлень, на людей, як на вищих за розвитком живих істот на планеті Земля, покладається відповідальність за свідомість поведінки та колективну врівноваженість. Тому так важливо постійно звертатися до авторитетних джерел, котрі здібні надавати та пояснювати інструкції по користуванню людським тілом як інструментом природного театру, вказувати на доцільності буття та розповідати про принципи загального творіння. Логічно, що якщо існує творіння, значить у творіння також має бути Творець, тобто так само, як люди здібні творити реальність та окремі об’єкти, логічно що так само й природній творець творить оточуючий нас світ природи з усіма живими істотами, що його наповнюють, і якщо ми його не бачимо, це ще не означає, що його не існує. То ж не дивно, що театри різних країн світу зі стародавніх часів звертаються до історій та образів пов’язаних з космічними / природніми елементами та кодами. Істинність та правдивість котрих підтверджується тим, що вони дійшли й доходять до нас крізь час та простір, так чи інакше відображаючись у всіх існуючих видах мистецтва, що вказує на їх сакральність та дієвість в підтримці свідомості та збереженні загального творіння.

Приведемо нижче кілька прикладів мудрості традиційного спадку театрів Індії та України.

Україна. В нашій, українській традиції театр також відіграє важливу роль у духовному житті. Народні вистави з давніх часів ґрунтувалися на фольклорі та міфології, розповідаючи про вічне протистояння добра і зла, життя і смерті. Актори та глядачі ставали учасниками дійства, метою якого було очищення душі та єднання з божественним. Зараз, під час повномасштабної російської агресії в Україну – театр та взагалі мистецтво приймають на себе окрім комунікативних та смислових функцій, також важливі антистресові, терапевтичні функції, допомагають не тільки відволіктися, відпочити, оздоровитися, а саме оновити надію на перемогу добра над агресором та невіглаством окупанта – що є важливою складовою в будь-які часи жахливого реалізму війни та випробовування народу, надихаючи на перемогу як внутрішню так і зовнішню.

Один з найвідоміших видів українського театру - це вертеп, що поєднує лялькові вистави, спів та музику. Вистави вертепу часто проводяться на Різдво, розповідаючи історію про народження Ісуса Христа, та десь Коляди. Вони можуть включати сатиричні елементи, висміюючи людські вади – допомагаючи духовно зростати як людині так і суспільству в сучасні часи [9]. Інший важливий вид українського театру - це козацький театр, що виник у козацьких військах 16-18 століть. Вистави козацького театру часто мали філософсько-сатиричний або політичний характер, використовуючись для висміювання ворогів козаків або цікавою популяризації ідей духовності, патріотизму та козацької честі.

Індія. В древніх, авторитетних індійських ведичних священних писаннях, таких як «Бхагавад Ґіта», «Рамаяна», «Магабгарата», «Шрімад Бгаґаватам», творах Рупи Госвамі та ін., можна помітити неабияку практичну духовну глибину та ясність бачення, освіченість, структурованість та систематизацію. Ми бачимо, що на це роблять акцент відомі європейські дослідники своїх працях – що говорить про синхронність відкриття та досліджень[8]. 

Один з найвідоміших видів індійського театру - це ятра (санскр. यात्रा, Yātrā , «подорож», «процесія», об’єднання) , що поєднує музику, танець, акторську майстерність та візуальні ефекти. Вистави ятра часто проводяться на відкритому повітрі, збираючи великі натовпи глядачів. Триваючи годинами, або навіть днями, вони розповідають історії про богів, героїв та несуть моральні та духовні  уроки [10]. Інший важливий вид індійського театру - це катхакалі, відомий своїми стилізованими костюмами, макіяжем та рухами тіла. Вистави катхакалі оповідають міфологічні історії або притчі, маючи на меті навчити глядачів духовним принципам.

Ліла (санскр. लीला, līlā) — санскритський термін, який в буквальному перекладі означає «гра», «проведення часу». Є цікавим та важливим філософським поняттям в індуїзмі. Застосовується як в моністичній, так і в дуалістичній філософіях індуїзму. Термін «ліла» використовується для позначення духовного блаженства яке приносять трансцендентні діяння або ігри Бога і Його відданих. То ж це вказує на важливість звернення до такого прояву історій та мистецьких методів, з метою усвідомлення, аналізу та прийняття на рівні серця й виходу, звільнення з-під впливу важкості процесів, котрі відбуваються в матеріальному світі.

Спільні риси. Незважаючи на культурні відмінності індоєвропейських народів, індійське та українське театральне мистецтво мають багато спільного. В обох культурах театр використовується як засіб для вираження віри, єднання з божественним та дослідження метафізичних концепцій. Актори та глядачі стають учасниками не просто спекуляцій, а саме священного дійства, яке може привести до духовного просвітлення – що є запорукою розвитку всієї людської цивілізації. 

Висновок.  Театральні традиції Індії та України протягом століть відігравали важливу роль у духовному житті людей. В обох культурах театр використовується як інструмент для вираження віри, єднання з божественним та дослідження метафізичних концепцій. Незважаючи на культурні відмінності, індійське та українське театральне мистецтво мають багато спільного і пропонують унікальні шляхи до духовного просвітлення та вирішення багатьох проблем сучасного світу.  Те, що завжди всіх нас так приваблює, чого ми насправді всі так бажаємо та те, до чого ми всі так чи інакше так щиро прагнемо. Одним з важливіших факторів успіху акторів та постанов – є відданість Богу в своєму теоцентричному значенні та духовна чистота при виконанні обов’язків в житті взагалі [12].

  Але в чому проявляються складнощі сучасного професійного театру?

Яка його природа, які механізми та цілі? Невже людство засуджено вічно грати в драму, трагедію, комедію та фарс? 

 Театр як заклад, платформа та майданчик є в кожному місті, як палац культури, кінотеатр або центр мистецтв. З розвитком комп’ютерних технологій тепер кожна людина на планеті, через різноманітні електронні екрани має можливість доступу до великої кількості історичних відео архівів, вистав, кіно, цифрових бібліотек та музеїв. Кожен може приймати роль глядача, учня та учасника життєтворчого процесу через різноманітні платформи та засоби, котрі технічно надає мережа та простір інтернету. Але як не загубитися в усьому цьому різномаїтті?

 Масштаби та формати "театральних" майданчиків, в котрих відбуваються ті чи інші дії, нагадують системи фракталів, котрі розвиваються в безкінечно малій та безкінечно великій перспективах, підтверджуючи космічну безмежність творіння. Тобто поле діяльності людини в сучасному світі все більше переноситься з грубого сприйняття до більш тонкого та багатомірного. Важливі готовність, схильність та бажання до розвитку та пізнання.

Ціль, мета, ясність, бачення, сприйняття, орієнтація, цілеспрямованість, свідомость приймають неабияке значення на шляху та в житті кожної особистості в сучасному світі та взагалі. Сам Театр та його форми постійно трансформуються, і знаходять свого глядача в тому часі та обставинах, котрі особистісно підходять для кожного окремого глядача та колективних спільнот - в театрально-концертних залах, виступах на телебаченні, в приватному просторі, через екрани смартфонів. Важливим та суттєвим питанням постає тема щодо драматургічного, ідейного наповнення, якості та виконання, запитів самого глядача, його вподобань, цілей та настроїв. Якби вистави та твори мистецтва були наповнені лише негативними та низько вібраційними енергіями, світ вже б давно само зруйнувався від постійної драми, війни та політичних інтриг, без шансу на самовідтворення.

Але що допомогає долати перешкоди та справлятися з складнощами?

Як трансформувати негативні енергії та генерувати світло й позитивні настрої?

Починається новий День, і Артисти знову виходять на Сцену, проходити й творити малюнки зрежисовані Творцями та Самим Життям, як первинним Автором і Драматургом [7]. Невпинний імпульс Творіння від самого Серця Живої Істоти, з Любов’ю та Ніжністю пробиває твердість грубої оболонки, й точно Квітка проходить крізь ґрунт щільної матерії, даруючи світові Красу, Сяйво, Аромат, Надію та привідкриваючи таємницю Самого Буття і впевненість в Чарівності та не переможності Загального Творіння та Його Вищого Призначення. 

Театр сам по собі доводить щирому шукачеві про безсмертну природу душі. Театр має властивість розповідати історії без перестану. Театр володіє лікувальними та терапевтичними властивостями. Сама структура життя живої істоти в матеріальному світі виглядає як драматургічна структура пʼєси - Народження, Життя та Відхід. По своїй суті театр розповідає історію живими виконавцями в теперішньому часі перед глядачами. Перед глядачами зовні, але в першу чергу – перед глядачем, Спостерігачем в середені нас самих. Театр має ефект енергетичної дії та смислового занурення. Навіть День і Ніч змінюючи один одного, приходять ніби з-за лаштунків. А Сонце та Місяць, ніби прожектори висвітлюють Сцену Землі, де розгортаються різноманітні Події.

А Світанок та Вечір розкривають та закривають Куліси, відокремлюючи Дні та Ночі, як окремі Акти, Яви та Дійства, даючи можливість Артистам та Виконавцям відпочити, перевдягнутися, змінити Декорації, розставити Рольові пріоритети, наголоси та акценти висловлювань і виконань, ліпше підготуватися до відповідального виходу та діалогів з партнерами.

 Щоб довести трансцендентну, духовно-фундаментальну ідею театру та розвитку людства приводимо цитату з давніх джерел:

 

джа̄нанта ева джа̄нанту

ким̇ бахӯктйа̄ на ме прабхо

манасо вапушо ва̄чо

вайбхавам̇ тава го-чарах̣




 «Мені нічого більше сказати. Нехай хтось заявляє, що знає Тебе, Господь чи розуміє Твої Ігри, але я не здатний зрозуміти навіть найменшу частинку Твоїх безмежних трансцендентних Ігор». [10]

Література:

1. Протас М.Криза сучасного мистецтва. Інститут проблем свчасного мистецтва національної академії мистецтв України. Міжнародний науковий журнал « Грааль науки.№8. Вересень 2021р.

2. Єрмакова Н. Лесь Курбас і національна класична спадщина // Просценіум. – 2012. – № 1–3 (32–34). – С. 11–25 : фото. – Бібліогр.: с. 24–25 (55 назв). 

3. Гориславець €.В. Харківсъка Державна Академiя Культури DOI: 10.24412/2520-6990-2021-26113-9-12 ПОСТМОДЕРНА ТЕОР1Я В1ЗУАЛЬНО1 КУЛЬТУРИ ТА II В1ДОБРАЖЕННЯ У КІНО.

4. Франко Іван, зібрання творів т.8. Київ 1977 р.

5. Наливайко С. Індійський міф: Український коментар.НДІ Українознавства НАНУ Київ 2010р.

6. Study “The situation of theatres in the EU Member States” Final Report EUROPEAN COMISSION Directorate for Education, Youth, Sport and Culture. Creative Europe. PPMI KEA, Brussels.2019-2021.

7. Mouriki A. and A. Vaos. “Aesthetic Education and Art Education. The ‘Transformational’ Power of Art”. In Theatre and Education: Creating New Roles for the 21st Century, Proceedings of the 5th Athens International Theatre/Drama & Education Conference, Athens, March 17-19, 2006

8. Martins Paulo. An Essay on Spirituality in Indian Sacred Art: Some Perspectives September 2021(9):456-458 Universidad Fernando Pessoa DOI:10.36347/sjahss.2021.v09i09.011

9. Sokolenko N.Cultural-Historical Background of New Ukrainian Theater Creation (End of XIX – Beginning of XX Century). December 2022Collection of scientific works “Notes on Art Criticism” DOI:10.32461/2226-2180.42.2022.270353

10. Bharat-nytya Shastra. Art of indian theatre. Kalkutta.1945.

11. Srimad Bhagavatam Mahapurana 10.14.38. BBT Sweden.

12.  Bhaktivedanta Swami Prabhupada.Bhagavad Gita as it is. New York 1965.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОПЕРАХ Н. ПОРПОРИ. ВИКОНАВСЬКИЙ АСПЕКТ
15.07.2024 23:52




© 2010-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.181 сек. / Mysql: 1599 (0.141 сек.)