Систематизація має на меті стабілізацію правопорядку, приведення нормативно-правового регулювання в інструмент, що забезпечує нормальне функціонування суспільного життя, найбільш ефективне управління державними справами в інтересах особи. Завдяки систематизації долаються суперечності між правовими нормами, відміняються чи змінюються застарілі норми і створюються нові, що відповідають потребам суспільного розвитку. Норми групуються за певними системними ознаками, зводяться в кодекси, зібрання законодавства й інші систематизовані акти. Здійснювати систематизацію нормативно-правових актів, на думку Р. А. Калюжного, О. О. Баєва, необхідно для: усунення суперечностей між нормативними актами, підвищення якості та ефективності законодавства, забезпечення доступності його використання громадянами, державними органами, громадськими організаціями [1, с. 6].
Н.М. Кошіль сформулювала наступну мету систематизації законодавства України – впорядкування, приведення в систему нормативно-правових актів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, які регламентують суспільні відносини щодо правового становища особистості, юридичної організації держави та складаються в процесі здійснення публічної (державної і публічно-самоврядної) влади та її взаємодії з громадянським суспільством і населенням країни [2, с. 20]. Основними результатами процесу систематизації постає правове регулювання широкого спектру нормативно-правових актів, врахування їх специфіки та особливостей упорядкування, виключення або обмеження дублювання норм різними галузями законодавства. Систематизація законодавства в Україні спрямовується на подоланні суперечностей між правовими нормами, що передусім пов’язані із процесами заміни застарілих норм новими, які відповідають потребам сьогодення, на групуванні правових норм за окремими семантичними ознаками, зведення їх у кодекси, модифікація нормативно-правового регулювання як інструменту забезпечення функціонування життєдіяльності суспільства, ефективному управлінні в інтересах особи, суспільства через практичне запровадження законодавства у всі сфери. Систематизація нормативних актів передбачає приведення їх до єдиної внутрішньої погодженої системи. Офіційний характер систематизаційної діяльності доцільно виключити з визначення як систематизації законодавства в цілому, так і адміністративного законодавства зокрема.
Отже, систематизація являє собою складне та багатоаспектне явище, котре в різній юридичній площині може вважатися як елементом владної компетенції, так і стадією нормотворчого процесу, складовою юридичної техніки.
Список літератури:
1. Калюжний Р. А., Баєв О. О. Систематизація нормативно-правового забезпечення України в інформаційній сфері. Правова інформатика. 2009. № 3 (23). С.6.
2. Кошіль Н. М. Систематизація конституційного законодавства України: автореф. дис. канд. юрид наук :12.00.02. Одеса. 2017. С.20.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter