У клініці оториноларингології було проведено акуметричне обстеження та лікування 59 хворих, які страждають на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) та 10 хворих з набутими формами гіпотиреозу після оперативного втручання на щитовидній залозі, тривалої терапії антитиреоїдними засобами, аутоімунним тиреоїдитом віком від 16 до 67 років з давністю захворювання від 1 до 30 років. При обстеженні, крім аналізу анамнестичних даних, дослідження ЛОР органів, проводили повне клінічне, аудіометричне обстеження, яке включало дослідження «живої» мови, камертональні тести, порогову, надпорогову та розмовну аудіометрію; динамічну акустичну імпедансометрію, визначення стану судин каротидної та вертебро-базилярної систем за даними доплерографії та реоенцефалографії, дослідження біоелектричної активності головного мозку (ЕЕГ), функції вестибулярного апарату (обертальна, калорична проби), за показами - МРТ головного мозку, консультацію ендокринолога, невропатолога, окуліста.
Зниження слуху у пацієнтів з цукровим діабетом було виявлено у 27 з обстежених: у 24 – хронічну сенсоневральну приглухуватість, у 3 – хронічну змішану форму порушення слуху, яка була пов'язана здебільшого з перенесеними в минулому отитами. Як правило, виражене зниження слуху спостерігалося у осіб, які довго страждають на цукровий діабет (понад 15 років). У 32 хворих слухова функція була в межах вікової норми, проте у 43 пацієнтів виявлено порушення розбірливості мови (за даними мовної аудіометрії), що свідчило про діабетичну енцефалопатію. У 34 обстежених осіб відзначено тенденцію до зміни порогів акустичного м'язового рефлексу та його тимчасових характеристик, що може свідчити про патологію n. stapedius при цукровому діабеті. Отримані результати корелювали з даними літературних джерел [1, с.3].
При гіпотиреозі нормальні пороги звукового сприйняття виявлено у 2 хворих, у 3 діагностовано кондуктивну форму приглухуватості, а у решти пацієнтів - змішану форму приглухуватості І-Ш ступеня. Кондуктивний компонент був обумовлений тубоотитом, що розвивається внаслідок інтерстиціального набряку слизових оболонок порожнини носа, носоглотки та слухових труб [2, с.3]. Сенсоневральний компонент приглухуватості, ймовірно, пов'язаний з розвитком ангіотрофоневрозу завитки внаслідок негативного впливу ендокринного розладу на лімбіко-ретикулярну ланку, що координує нервову систему. У 3 хворих діагностували поєднане ураження як слухового, так і вестибулярного аналізаторів, що виявлялося в постійних запамороченнях, гіпорефлексії лабіринтів при виконанні калоричних проб.
Як правило, у всіх обстежених хворих клінічна картина слухових порушень характеризувалася повільним розвитком симптомокомплексу, тому хворі тривалий час не зверталися до лікаря. При дослідженні даних клініко-біохімічних досліджень при діабетичній ангіопатії за даними реоенцефалографії та доплерографії судин головного мозку та хребта превалювали явища регіонарного ангіоспазму, при гіпотиреозі – явища венозного застою у вертебро-базилярному басейні, порушення реологічних властивостей крові, підвищення її в'язкості, гіперліпідемія, гіперфібриногенемія, патологічна агрегація тромбоцитів, що сприяло прогресу ішемії, декомпенсації периферичного кровообігу. При гіпотиреозі здебільшого виявлено зниження в крові концентрації тиреоїдних гормонів.
Лікування цих пацієнтів проводилося ендокринологом разом із отоларингологом. Воно полягало, перш за все, у замісній терапії препаратами гормонів підшлункової та щитовидної залоз з метою профілактики прогресування, загострення та зрештою стабілізації вуглеводного обміну.
Комплекс інфузійної терапії був спрямований на усунення судинного спазму та стимуляція колатерального кровообігу, поліпшення центральної та регіональної гемодинаміки, поліпшення обмінних процесів та мікроциркуляції в ішемізованих тканинах, створення помірної гіпокоагуляції та покращення реологічних властивостей крові. Хворі на гіпотиреоз, крім інфузійної терапії, потребували лікувальних заходів, спрямованих на зменшення набряку слизової верхніх дихальних шляхів, відновлення прохідності Євстахієвих труб.
Таким чином, зниження слуху при ендокринних розладах мало, як правило, двосторонній симетричний характер. Розлади слуху розвивалися у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет або гіпотиреоз понад 5-7 років. Ступінь зниження слуху прямопропорційно пов'язаний з адекватністю замісної гормонотерапії та своєчасним лікуванням патології середнього та внутрішнього вуха.
Список літератури:
1. Vikas M., Shuka G.K., Naresh B. Hearing profile in hypothyroidism. Indian Journal of Otolaryngology and Head & Neck Surgery 54(4):285-90
2. Maia CAS , Campos CAH. Diabetes Mellitus as etiological factor of hearing loss. Braz J Otorhinolaryngol., 71 (2005), pp. 208-214
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter