Виклад основного матеріалу. У сучасній сфері розробки програмного забезпечення мікросервісна архітектура зарекомендувала себе як ефективний підхід для створення складних та масштабованих систем. Основна концепція мікросервісної архітектури полягає в розбитті програмного забезпечення на невеликі, незалежні один від одного сервіси, кожен з яких виконує окрему функцію. Це дозволяє покращити гнучкість та масштабованість системи, проте створює нові виклики, пов’язані з керуванням та координацією великої кількості сервісів. Саме тому методи оркестрації мікросервісів є ключовими у забезпеченні стабільної та ефективної роботи таких систем [1, с. 58].
Одним з найпоширеніших інструментів для оркестрації мікросервісів є Kubernetes, розроблений Google. Kubernetes забезпечує автоматизоване розгортання, масштабування та управління контейнеризованими застосунками. Його основні функції включають управління контейнерами, автоматичне балансування навантаження, моніторинг стану сервісів та автоматичне відновлення після збоїв. Kubernetes використовує декларативний підхід до управління конфігураціями, що дозволяє спрощувати процес керування складними системами [3].
Іншим важливим інструментом є Docker Swarm, який інтегрується з Docker та забезпечує оркестрацію контейнерів у кластері. Docker Swarm спрощує процес розгортання та управління контейнерами, надаючи можливість автоматичного масштабування та балансування навантаження. Хоча Docker Swarm поступається Kubernetes у функціональності, він є менш складним у налаштуванні та управлінні, що робить його привабливим для менших проектів [4].
Apache Mesos є ще одним інструментом для оркестрації, який забезпечує розподіл ресурсів та управління контейнерами. Mesos може працювати з різними типами контейнерів, такими як Docker та Mesosphere. Його особливість полягає в високій масштабованості та можливості інтеграції з іншими інструментами, такими як Marathon для оркестрації за стосунків [2, с. 88].
Основною перевагою сучасних методів оркестрації є автоматизація процесів, що значно знижує навантаження на розробників та адміністративний персонал. Автоматичне розгортання та масштабування дозволяють швидко реагувати на змінні навантаження та забезпечувати стабільну роботу системи. Моніторинг та автоматичне відновлення після збоїв покращують надійність та доступність сервісів.
Однак, існують і певні недоліки. Використання інструментів оркестрації вимагає додаткових ресурсів та навичок, що може бути складним для невеликих команд. Крім того, складність налаштування та управління великими кластерами може призвести до помилок та збоїв у роботі системи. Незважаючи на це, переваги значно переважують недоліки, що робить оркестрацію невід’ємною частиною сучасних мікросервісних архітектур [1, с. 60].
Безпека в оркестрації мікросервісів є критично важливим аспектом, оскільки забезпечує захист конфіденційних даних та контроль доступу до ресурсів системи. Одним з ключових елементів безпеки є управління ідентифікацією та доступом (Identity and Access Management, IAM), яке включає в себе механізми автентифікації користувачів і сервісів, а також контроль доступу до ресурсів.
Автентифікація є процесом підтвердження особи користувача або сервісу, що дозволяє їм отримати доступ до ресурсів системи. Одним з найбільш розповсюджених протоколів для автентифікації є OAuth 2.0, який використовується для авторизації додатків і користувачів через обмін автентифікаційною інформацією між сервісами. Розширенням цього протоколу є OpenID Connect, яке додає функції автентифікації та забезпечує просту інтеграцію з багатьма існуючими сервісами автентифікації. Також для передачі зашифрованої автентифікаційної інформації між клієнтами і серверами широко використовуються JSON Web Tokens (JWT).
Авторизація, або управління доступом, є наступним етапом після автентифікації. Вона визначає, які ресурси і дії доступні для конкретного користувача або сервісу. Один з популярних методів авторизації – це Role-Based Access Control (RBAC), що дозволяє контролювати доступ на основі ролей, призначених користувачам або сервісам [3]. Цей метод широко використовується в Kubernetes для управління доступом до ресурсів кластера. Більш гнучким підходом є Attribute-Based Access Control (ABAC), який дозволяє контролювати доступ на основі атрибутів користувача, середовища або ресурсу [2, с. 90–91].
Гарантування безпеки в оркестрації мікросервісів є комплексним завданням, що включає управління ідентифікацією та доступом, захист даних у контейнерах та мережах, безпеку контейнерів, аудит та моніторинг.
Аналіз сучасних методів оркестрації мікросервісів демонструє, що такі інструменти, як Kubernetes, Docker Swarm і Apache Mesos, значно підвищують гнучкість, масштабованість і надійність складних систем, автоматизуючи процеси розгортання, масштабування та управління контейнеризованими застосунками. Оркестрація мікросервісів є ключовим елементом сучасної ІТ-інфраструктури, забезпечуючи стабільну та ефективну роботу мікросервісних архітектур.
Література
1. Diulher V., Sorokin A. Аналіз методів інтеграції та узгодження мікросервісів в хмарній архітектурі. Системи управління, навігації та зв’язку: зб. наук. праць. Полтава: ПНТУ, 2024. Т. 1 (75). С. 58–60.
2. Dragoni N. et al. Microservices: yesterday, today, and tomorrow. Communications of the ACM. 2017. №60 (6). Рр. 85–93.
3. Що таке Kubernetes, як він працює та де використовується: веб-сайт. URL: https: // blog. colobridge. net / uk / 2023 / 12 / kubernetes-what-is-it-ua/ (дата звернення: 02.07.2024).
4. Docker Swarm – definition & overview: веб-сайт. URL: https: // www. sumologic. com / glossary / docker-swarm/ (дата звернення: 02.07.2024).
_________________________________
Науковий керівник: Роскладка Андрій Анатолійович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри цифрової економіки та системного аналізу, Державний торговельно-економічний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter