Можливості повоєнного відновлення української економіки [1] окреслюються опануванням інноваційних викликів («четвертого етапу цифрової революції – Індустрія 4.0», технологій на основі штучного інтелекту та ін.), що підкреслює важливість досліджень власності та привласнення інформаційно-цифрового інтелектуального продукту [2]. В складових основи такого привласнення – належності та набутті інтелектуальних сутнісних сил, – віддзеркалюються моно- і полі- атрибути з боку актора, продукту, форм.
Акцентуємо увагу на наявність поліакторності й моноакторності належності та набуття інтелектуальних сутнісних сил. Так, особливості моноактора належності інтелектуальних сутнісних сил є у відмінностях їх складових. З одного боку, моноактор належності актуалізованих традиційних інтелектуальних сутнісних сил спрямовується відносинами важливості, суттєвості частини цих сил для поточного моменту. Не секрет, що актуалізація є дією, спрямованою на пристосування будь-чого до умов даної ситуації. В нашому дослідженні, актуалізована частина традиційних інтелектуальних сутнісних сил – це їх належна частина, само-приведена в дію (адаптація) у визначеному напрямку в змінних умовах. Цим актуалізація відрізняється, наприклад, від здійснення як переходу із стану можливості в стан дійсності, або самоактуалізації – процесу розвитку людиною своїх потенційних здібностей.
З іншого боку, моноактор належності латентних інтелектуальних сутнісних сил охоплений відносинами прихованості, непроявленості елементів зазначених сил. Латентна частина належності інтелектуальних сутнісних сил відрізняється від потенціальної або можливої. Потенціальна частина цих сил характеризується в широкому розумінні засобами, запасами і джерелами, наявними для приведення у дію чи використання при досягненні визначеної цілі. Можлива частина цих сил трактується через ймовірність причинно-обумовленої події виникнути та існувати при певних умовах, тобто стати дійсністю – актуалізуватися. У нашому дослідженні, латентна частина інтелектуальних сутнісних сил – це їх належна частина задіяна до вибору оптимального варіанту актуалізації цих сил (альтернативність). У своєму розвитку моноактор належності інтелектуальних сутнісних сил постає в їх традиційно актуалізованій та латентній частинах, де проявляються його ознаки – адаптаційність й альтернативність.
В свою чергу, особливості моноактора набуття інтелектуальних сутнісних сил нерозривні від протилежностей їх складових. Немає сумніву, що моноактор набуття власно створених інтелектуальних сутнісних сил спрямований відносинами прояву власної творчості, інновативності. Такі сили власно створюються у когнітивному процесі пізнання дійсності через порушення уявлень, що вже склалися. Формалізовані в ході дослідження дійсності функціонально виправдані неосні форми і доцільні конструкції визнаються результатом конструктивної діяльності дослідника. Остання не обмежується освоєнням можливостей сучасного науково-технічного прогресу. В нашому дослідженні, конструктивізм інтелектуальних сутнісних сил розуміється через їх когнітивне самооновлення набуттям власно створеної частини цих сил.
Поряд з цим, моноактор набуття асимільованих інтелектуальних сутнісних сил перебуває у відносинах злиття, засвоєння частини останніх, що створена іншими. Звісно, що створене іншими має відрізнятися як новоутворення, нові види діяльності, певна неосність. А оскільки частина таких сил є й розпорошеною, то з її об’єднанням в ціле пов'язана неосність інтеграціонізму. Останній відрізняється, скажімо, від агрегації як перетворення розпорошеного, непомітного в концентроване, видиме. В нашому дослідженні, інтеграціонізм інтелектуальних сутнісних сил розуміється через асимілювання їх набуттям частини цих сил, новоствореної іншими акторами. Дійсно, розвиток моноактора набуття інтелектуальних сутнісних сил є в їх власно створеній та засвоєній складових, у яких віддзеркалюється його специфіка – когнітивність, асиміляція.
Особливості поліактора належності та набуття інтелектуальних сутнісних сил обумовлюються, насамперед, їх загальними властивостями. Як поліактор один і той самий актор є актором різних форм належності та набуття інтелектуальних сутнісних сил одночасно. Звідси, специфікою поліактора є частковість, як наявність в різних частинах цілісності. Втім, поліактором є індивід, група, колектив, що концентрують більше однієї соціальної ролі (функції, статусу). Тому, специфікою поліактора є і сконцентрованість як зосередження в собі відособлених часток.
Таким чином, особливостями моноакторності належності інтелектуальних сутнісних сил є адаптаційність й альтернативність; відзнаками моноакторності набуття інтелектуальних сутнісних сил є когнітивність і асиміляція; специфікою поліакторності належності і набуття інтелектуальних сутнісних сил є частковість та сконцентрованість.
Список літератури:
1. Геєць В.М. Формування профілю стратегічно важливих видів промислової діяльності в Україні (погляд на перспективу). Економіка України. 2023. № 9. С. 03-29. https://doi.org/10.15407/econo myukr.2023.09.003
2. Тарасевич В. Теоретичний вимір інформаційно-цифрової економіки: основи і система первинних інформаційних феноменів. Економіка України. 2021. № 1(710). С. 3-23. https://doi.org/10.15407/economyukr.2021.01.003
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter