Інтенсивні бойові дії, які понад два роки вирують на теренах України, актуалізували проблему бойового стресу. Те, що в мирний час вивчалось та прогнозувалось військовими психологами, психіатрами і психотерапевтами переважно в теоретичній площині, в умовах війни проявилось в конкретних формах і різноманітних іноді непередбачуваних негативних наслідках. Бойовий стрес є передпатологічним дестабілізаційним станом, що вичерпує функціональний резерв організму, збільшує ризик дезінтеграції психічної дії та стійких сомато-вегетативних дисфункцій [1]. Його наслідками можуть бути аномальна, неадекватна поведінка військовослужбовця, реактивні або ступорозні стани, депресія і навіть суїцидальні наміри. Серед великого спектру причин виникнення бойового стресу можна виділити декілька основних. Для людини із нормальною психікою війна є протиприродним явищем. До неї неможливо звикнути і беземоційно реагувати на її жахливі події. Запеклість боєзіткнень, постійна смертельна небезпека, загибель бойових товарищів, страждання від отриманих в бою поранень і травм, жорстока проза військового побуту, розтрощені міста і села, понівечені долі людей суттєво травмують психіку воїнів і в багатьох випадках можуть призвести до астенії, пригніченості, тривожності, замкненості, нервозності, дратівливості, апатії та інших нездорових психічних станів. Не менш важливою причиною бойового стресу є фізична виснаженість військовослужбовця, що викликає невпевненість у власних силах здолати воєнні труднощі, його розгубленість та безвілля у найпростіших ситуаціях, які навіть не потребують значних зусиль. На жаль бойовий стрес в бойовій обстановці можуть спровокувати недружні, недоброзичливі стосунки у військовому колективі, напруга, конфліктність та упередженість у відносинах між військовослужбовцями, що викликає у деяких молодих, недосвідчених воїнів стан фрустрації, байдужості, самотності.
Одже, бойовий стрес є нормою для учасників бойових дій, його деструктивні наслідки для особистості є закономірними, вони можуть спіткати військовослужбовця у будь-який час та через будь-які часові проміжки під дією особистісно значущих умов та обставин, навіть тих ветеранів, які на перший погляд здаються адаптованими до мирних умов діяльності [2]. Тобто, бойовий стрес це складний, неоднорідний психічний стан, що виникає внаслідок миттєвого стресору, або накопичується тривалий час під впливом низки психотравмуючих факторів і може проявитись у поствоєнному житті.
Командир підрозділу, особливо первинної тактичної ланки, не є фаховим психологом. Але йому важливо вміти в рамках морально-психологічного забезпечення бойових дій виявляти ознаки бойового стресу та вживати заходи щодо його профілактики. В більшості випадків ознаки бойового стресу можна виявити шляхом звичайного візуальноого спостереження без будь-яких спеціальних діагностичних методів. Такими ознаками можуть бути:
1. Стан шоку (бойовий шок) . Бліда шкіра; пильний погляд, людина майже не моргає; забуває, що було, що потрібно робити; не виявляє емоцій, описуючи емоційно заряджену ситуацію; відсутність або уповільнення мовлення; холодні кінцівки; тримається окремо від інших, аби почувати себе в безпеці; слабкий м’язовий тонус або сильні спазми.
2. Надзбудження (бойовий стрес). Почервоніння шкіри; часте моргання; різкий безпричинний сміх; неспокій, метушливість; пітніє; швидке, нестримне мовлення; надмірна пильність, настороженість; емоційні вибухи; надмірна реакція страху, що довго триває; несподіване відчуття жару; різко відводить погляд; надмірна чутливість; напружені м’язи.
3. Втома (бойове виснаження). Песимізм, пригніченість, млявість; дратівливість, невдоволення всім («нічого не хочеться»); тривожність; знервованість; напружений вираз обличчя; брак стійкого контакту очі в очі; гучне мовлення; надмірна невиправдана напруженість; проблеми зі сном і апетитом; зниження працездатності.
Практика службової діяльності та досвід бойових дій свідчать, що командир здатний протидіяти виникненню бойового стресу. Для цього йому потрібно дотримуватись певних нескладних правил. Цей перелік охоплює наступні заходи: демонстрація підлеглим своєї компетентності, впевненості, незламності, знання військової справи, чесності, відкритості і порядності справжнього лідера; забезпечення підлеглим нормального побуту та відпочинку в польових умовах; своєчасне розпізнавання ознак стресу в себе та в інших, вжиття заходів щодо його подолання; тренування витримки підлеглих; надання можливості особовому складу отримувати офіційні новини та іншу перевірену об’єктивну інформацію про військово-політичну обстановку та хід бойових дій; забезпечення якісним харчуванням, медичною допомогою, матеріально-технічним та іншим оснащенням підлеглих; сприяти згуртуванню військового колективу, спонукати до взаємодопомоги, співчуття та турботи між військовослужбовцями [3].
У разі виявлення у військовослужбовця ознак стресу найпростішими способами виведення з цього психологічного стану є такі: зміна обстановки, відволікання уваги від проблеми, що стала причиною стресу; за можливості евакуювання в безпечне місце (укриття); спокійна, дружня, підбадьорююча розмова; перевід ситуації на жарт, але без іронії; віддача військовослужбовцю чітких, вольових команд, що переключать свідомість на виконання конкретного завдання; особистий приклад командира за принципом «роби як я»; уважне вислуховування, надання можливості виговоритись, стримане сприйняття емоцій, сльоз і навіть істерики; співчуття, розуміння, схвалення дій підлеглого, що втілює його впевненість у здатноті впоратись з усіма труднощами; апелювання до аналогічних випадків, мужніх і стійких дій, які вже випробували інші військовослужбовці, особливо жінки. За потреби, при більш глибоких стресових станах і сприятливих умовах бойової обстановки до роботи з такими військовослужбовцями доречно залучати військових священників та психологів.
Таким чином, бойовий стрес неминучий супутник будь-яких бойових дій. Стрес підступно впливає на психіку та поведінку військовослужбовців незалежно від їх волі і бажання. Але, він не є фактором непереборної сили. Знання командиром морально-психологічного стану свого підрозділу, індивідуальних психологічних особливостей підлеглих, небайдуже ставлення до потреб і переживань військовослужбовців дозволяють своєчасно упереджувати психічні вади та розлади, як похідні бойової діяльності. Своєчасне і правильне реагування на прояви бойового стресу може уберегти військовослужбовця від більш тяжких психологічних травм та зберегти його в строю як повноцінну бойову одиницю.
Список літератури
1. Наказ Міністерства оборони України від 09.12.2015 № 702 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 11 грудня 2019 року № 629) "Про затвердження Положення про психологічну реабілітацію військовослужбовців Збройних Сил України, які брали участь в антитерористичній операції, під час відновлення боєздатності військових частин (підрозділів)".
2. Кравченко К. О., Тімченко О. В., Широбоков Ю. М. Соціально-психологічні детермінанти виникнення бойового стресу у військовослужбовців - учасників антитерористичної операції: монографія / К. О. Кравченко, О. В. Тімченко, Ю. М. Широбоков. – Харків.: НУЦЗУ, ФОЛ Мезіна В. В., 2017. – 186 с.
3. Електронний ресурс. Подолання бойового стресу у військових підрозділах (порадник для командирів) Режим доступу: https://sprotyvg7.com.ua/lesson/podolannya-bojovogo-stresu-u-vijskovix-pidrozdilax
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter