Характерною особливістю сучасного виробництва кормів є впровадження нових високопродуктивних сортів і гібридів які відзначаються цінними господарськими ознаками та властивостями, агротехнічними прийомами, що спрямовані на реалізацію їх потенціалу в певних умовах.
В зв'язку з цим проведення досліджень з розробки прийомів агротехніки і густотою стояння рослин є необхідною складовою реалізації потенційних можливостей сучасних сортів і гібридів культур представляє практичний інтерес як для науки, так і виробництва [1].
Дослід закладали в 1-му полі сівозміни кафедри рослинництва навчально-виробничого відділу Уманського НУС, що включав такі варіанти: Кукурудза 60 тис/га (контроль); Кукурудза 70 тис/га; Кукурудза 80 тис/га; Кукурудза 60 тис/га і соя 180 тис/га; Кукурудза 70 тис/га і соя 200 тис/га; Кукурудза 80 тис/га і соя 190 тис/га. Повторність досліду триразова, розміщення ділянок систематичне. Технологія вирощування і методика проведення досліджень загальноприйнята для ґрунтово-кліматичної зони [2, 3].
Сіяли варіанти широкорядно – 45 см в третій декаді квітня сівалкою точного висіву Клен 2,8. Використовували гібрид кукурудзи середньоранній КВС 381 і ранньостиглий сорт сої – Райдуга.
Розвиток листкової поверхні та її розміри визначаються особливостями сорту чи гібриду, групою їх стиглості та агрофітоценозом в якому вони знаходяться. Також є певна сортова відмінність площі листкової поверхні рослин залежно від густоти посіву ширини міжрядь.
Деякі автори відмічають збільшення показників площі фотосинтетичної поверхні однієї рослини і в перерахунку на одиницю площі при сівбі в складі сумішок, що може значно покращити її характеристики, так як листки являються цінною частиною в складі урожаю силосної маси [4, 5].
Зважаючи на це, ми визначали площу листкової поверхні і вплив на неї бобового компоненту і густоти стояння рослин.
Найбільша площа листкової поверхні формується на період цвітіння рослин кукурудзи, а в подальшому вона починає зменшуватися за рахунок підсихання і відмирання листків починаючи з нижнього ярусу. У сої максимальний листовий апарат утворюється у період цвітіння – формування бобів і знижується при наливі зерна при відмиранні листків нижнього ярусу.
В наших дослідженнях найменшу асиміляційну поверхню мали контрольні посіви кукурудзи – 38,2 тис. м2/га (табл. 1).
Таблиця 1
ЧПФ кукурудзи і сої залежно від густоти посіву, (2023 р.)
Із збільшенням густоти стояння рослин до 70 і 80 тис/га збільшується площа листкової поверхні – 43,9 і 49,7 тис. м2/га, що значною мірою обумовлено еректоїдним розташуванням листків у гібриду КВС 381, що забезпечує зниження затіненості листків нижнього ярусу.
В сумішках завдяки наявності бобового компоненту і відхиленню його рослин у міжряддя в процесі росту і розвитку рослин сумішки і боротьбі за краще освітлення спостерігається приріст асиміляційної поверхні. Так, злаковий компонент сумішки формував листкову поверхню на рівні 44,7 – 55 тис. м2/га, а соя в свою чергу від 6,1 тис. м2/га при густоті 180 тис/га до 6,9 тис. м2/га при 200 тис/га. Максимальна загальна площа листків сумішки становила 61,9 тис. м2/га за сумісної сівби кукурудзи і сої з максимальною їх густотою.
Так, надмірно рідкі посіви мають недостатню площу листкової поверхні, а оптимальна величина її досягається з запізненням, внаслідок чого засвоєння випромінюваної енергії зменшується і як наслідок знижується врожайність. Тому густота посіву являється одним із найважливіших факторів, що впливають на формування листкової поверхні
Яскравим показником швидкості наростання зеленої маси є чиста продуктивність фотосинтезу рослин, що вираховується відношенням приросту за добу до площі листкового апарату.
В 2023 році найбільшу чисту продуктивність фотосинтезу мали варіанти кукурудза 60 тис/га і соя 180 тис/га – 6,44 і контрольний посів кукурудзи – 7,59 г/м2 за добу. Із зростанням густоти кукурудзи відбувається поступове зниження ЧПФ до 6,44 г/м2 за добу при густоті 80 тис/га в одно видових посівах і до 7,53 г/м2 за добу в посіві кукурудзи і сої 80 і 200 тис/га.
Тобто, із збільшенням густоти рослин, як у одно видових так і змішаних посівах, формується більша листкова поверхня і при цьому спостерігається зворотна залежність до її продуктивності через часткове затінення фотосинтетичного апарату листками вищих ярусів. Але відмічаємо, також, із збільшенням густоти формується більша врожайність зеленої маси з максимальними показниками в моно посіві – 6,4 т/га і сумішках – 7,0 і 7,8 т/га в сухій речовині. Найбільшу врожайність сухої речовини зібрано у варіанті посіву кукурудзи 80 тис/га і сої 200 тис/га в один ряд 8,4 т/га.
Отже, через затінення листків нижніх ярусів із збільшенням густоти збільшується площа листків і знижується їх продуктивність на одиниці площі. Але завдяки значному приросту асиміляційної поверхні забезпечується збільшення приросту врожайності сухої речовини з одиниці площі.
Список літератури
1. Штайнвідер А., Вурм К. Збалансованість раціону по білку та енергії – ключ до успіху в молочному скотарстві. Зерно. Київ, 2011. № 7. С. 82–94.
2. Основи наукових досліджень в агрономії: підручник / В. О. Єщенко. Київ: Дія. 2014. 288 с.
3. Грицаєнко З. М., Грицаєнко А. О., Карпенко В. П. Методи біологічних та агрохімічних досліджень рослин і ґрунтів. Київ: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. 320 с
4. Приходько В. О. Динаміка висоти і наростання маси рослин змішаних посівів кукурудзи залежно від схеми сівби та бобового компоненту. Збірник наукових праць Уманського НУС. 2012. №1. С. 200-205.
5. Мойсієнко В. В. Пріоритетність та шляхи підвищення продуктивності зернової та силосної кукурудзи. Вісник Житомирського НАЕУ. 2015. № 1 (47). С. 190–203.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter