Україна в процесі інтеграції до світової спільноти потребує на сьогодні молодого інтелектуального ресурсу для подальшого розвитку держави. Одним із важливих завдань реалізації державної політики, спрямованої на адекватне стимулювання творчої праці фахівців є створення умов для забезпечення, виявлення та розвиток творчої, з професійними якостями, з високими моральними цінностями молоді. Проблема розвитку емоційної складової в структурі літературних здібностей у ранньому юнацькому віці є актуальною і важливою для викладачів зарубіжної літератури у роботі з літературно обдарованими учнями, де розвиток літературних здібностей здобувачів освіти ПТНЗ забезпечується не тільки навчальним процесом, а також можливий і в позаурочний час.
Науковцями доведено, що саме ранній юнацький вік найбільш сприятливий для розвитку прояву людської чутливості - емпатійності. У цей час актуальною постає проблема пошуку сенсу життя, яка реалізується у своєрідних роздумах особистості про себе та своє життєве призначення та вибору майбутньої професії. Такий пошук стає передумовою включення здобувача освіти в різні соціальні стосунки та сприяє побудові особистісних стосунків із членами різних груп, самопізнанню та саморозвитку. Конкретизуються такі світоглядні пошуки у життєвих планах та ідеалах юнаків та юнок, естетичних почуттях, схильності до романтики. Розвинена емпатія виступає важливим фактором успіху у тих видах діяльності, які потребують комунікативних якостей, уміння ставити себе на місце іншої людини у складних ситуаціях, переживання за добробут інших.
Науковцями доведено, що у ранньому юнацькому віці розвиваються всі компоненти літературних здібностей: творча уява та художньо-образне мислення, поетичне сприйняття дійсності, художня спостережливість, гарна образна та емоційна пам’ять та мова. Оскільки будь який вид людської діяльності передбачає наявність творчих здібностей, то майбутні кваліфіковані робітники також повинні їх розвивати. Урок зарубіжної літератури в ПТНЗ, який розглядається як засіб формування естетичних поглядів на світ, творчих здібностей, дає можливість викладачу активізувати не тільки інтелектуальний потенціал учнів, а також і емоційний, формувати творчу особистість, а емпатія як особливий прояв людської чутливості є необхідною умовою літературної творчості. А слово викладача виступає головним інструментом в формуванні естетичних поглядів на світ та прагненні до духовного життя. Протягом навчання здобувачі освіти мають змогу брати активну участь у позакласних заходах, семінарах, засіданнях літературного клубу, виховних заходах, а також у практиці повсякденного спілкування, де удосконалюють навички комунікації, уміння відчувати інших людей, розвивають свої професійні та творчі здібності щодо ефективної взаємодії, зокрема емпатію.
На сьогоднішній день психологи відзначають наявність взаємозв’язку між компонентами літературно-творчих здібностей: втіленням в слові образів, думок, переживань автора та читацьким сприйняттям та відзначають наявність взаємозв’язку. А саме, розвиток літературно-творчих здібностей позитивно впливає на розвиток читацьких здібностей, і навпаки.
Ефективність літературної діяльності забезпечується певним емпатійним фоном. На кожному рівні розвитку літературних здібностей є свої переважаючі форми емпатійного реагування, які характеризують «продуктивність» відповідного рівня.
Науковцями виявлено, що в становленні літературно обдарованої особистості особливу роль відіграють особи, в яких професійна діяльність пов’язана з літературою та з якими молода особистість підтримує емпатійні творчі стосунки [1].
На думку Л. П. Журавльової, до соціально-психологічних чинників розвитку літературних здібностей здобувачів освіти відносимо емпатійне соціальне оточення та наявність емпатійного наставника. В процесі роботи над літературним твором відбувається «накопичення» та трансформація внутрішньої емпатійної енергії в творчу. Вона вважає, що нерівномірний, дискретний розвиток емпатійності змінюється позитивною динамікою розвитку емпатії впродовж періоду ранньої юності, що дає можливість стверджувати про становлення на цьому етапі емпатійності як особистісної якості. Можливість транслювати свої емоційні та емпатійні переживання через написані художні твори не лише несе за собою певну емоційну розрядку, а й виступає одним із способів перетворення внутрішньої емпатійної енергії в творчу [2]. І. А. Гречухою було встановлено, що у юнаків та юнок, які займаються літературною діяльністю, домінують емпатійні переживання, пов’язані з відчуттями справжньої краси, філософії Всесвіту, духовними та моральними цінностями, навчальними ситуаціями в училищі, усвідомленням дружби та кохання. Ці домінуючи емпатійні переживання віддзеркалюються в їх тематичних мотивах літературної творчості [1].
Таким чином емпатія виступає важливим елементом цілісної освітньої діяльності, а також одним із чинників, який допомагає особистості інтеріоризувати цінності, стимулює до самореалізації, самовдосконалення, моральної та професійної поведінки. За допомогою емпатії здобувачі освіти ПТНЗ мають можливість відчути себе унікальним суб’єктом освітньої діяльності, відчувати задоволення від спілкування та стати повноправними членами суспільної спільноти в системі «людина-людина».
Література:
1. Гречуха І. А. Дослідження розвитку літературних здібностей та обдарованості в ранньому юнацькому віці. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Том VI: Психологія обдарованості. Випуск 11. Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015. С.311-318.
2. Журавльова Л. П., Гречуха І. А. Дослідження особливостей розвитку емпатії в літературно обдарованих старшокласників. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, VI (73), Issue: 175, 2018 Sept., Р. 64-69. Електронний ресурс: URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/524490 (дата звернення 04.06.2024)
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter