Розширення правового статусу особи як на національному, так і на міжнародному рівні супроводжується посиленням вимог до ефективності правозастосовної діяльності, яка є необхідною передумовою належної реалізації прав та свобод особи, однією із гарантій їх забезпечення. Застосування принципів права відрізняється від застосування нормативно-правових приписів, що об’єктивують норму права, хоча основна модель цього процесу є подібною. Специфіка застосування принципів права починається на стадії вибору регулятора, адже принцип права застосовується, коли частково відсутня нормативно-правова регламентація або застосування принципу права прямо передбачено чинними джерелами права [1,с.484].
Важливою умовою правозастосування є наявність принципів права. Розуміючи під правовими принципами фундаментальні правові ідеї, що відображають рівень правового розвитку, разом з цим потрібно зазначити, що це принципи правосвідомості або ті, що відображені у правовій доктрині. Вони також можуть бути застосовані для розв’язання конкретної справи в разі використання аналогії права, але цей процес значно складніший і в цьому випадку, як і при створенні принципу права, простежується формування прецедентного права. Це властиво для правових систем англо-американського типу. Такі принципи створюються суб’єктами, що уповноважені на правотворення, відображені у відповідних зовнішніх формах права, мають загальнообов’язковий характер. Багатоманітністю характеризується і класифікація принципів права[2,с.71]. За сферою дії принципи права поділяють на загальні принципи права, міжгалузеві, галузеві, інституційні; залежно від територіальної дії: міжнародні та національні; за предметом регулювання: цивільно-правові, конституційно-правові тощо. Крім цього, серед принципів права виділяють загальноцивілізаційні, загальноправові, типологічні, конкретно-історичні принципи. До загальних принципів міжнародного права відносять: співробітництво між державами, добросовісне виконання зобов’язань, вирішення спорів мирними засобами. В той же час до загальних принципів права України відносять: повагу та захист основоположних прав і свобод людини, верховенства права конституції та законів України. Все це визначає особливості застосування принципу права, зокрема у частині юридичної кваліфікації, адже з'ясування змісту принципу права є процесом більш складним ніж з'ясування змісту норм права, оскільки принцип права має високо абстрактний зміст і суб’єкт правозастосування виступає водночас інтерпретатором, а можливо й правотворцем. Ця форма правозастосування є вже звичною для європейської національної та міжнародної юридичної практики. Приклад юридичної практики України такого правозастосування є рішення Верховного Суду України про визнання дій Центральної виборчої комісії по встановленню результатів повторного голосування з виборів [3,с.35].
Отже, використання принципів права має специфіку як у міжнародному, так і національному правозастосуванні, тому виявлення особливостей застосування принципів права є важливим завданням як правознавства в цілому, так і теорії права зокрема.
Список літератури:
1. Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн. Київ, 2004. С. 484.
2. Козюбра М. І. Загальна теорія права : підруч. К. : Ваіте, 2015. С. 71.
3. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Теорія держави та права : навч. посіб. К. : НАВС, Освіта України, 2017. С. 35.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter