Сучасна освіта має мету: запровадити новий інноваційний рівень якості освіти в європейському вимірі і, як наслідок, забезпечити конкурентоспроможність майбутніх фахівців на світовому ринку, що призводить до реформування освітнього простору. Процес реформування має відбуватися на засадах безперервності, відкритості, демократизації, мобільності, рівного доступу до освіти та збереження автентичності національної освіти [2].
Освітній процес суттєво змінився під впливом розвитку інтернет-комунікацій. Для підвищення ефективності навчального процесу здобувачів освіти постійно використовуються інноваційні інформаційні технології. На перший план виходять дистанційні освітні технології. Аналіз провідних країн світу показав тенденцію в організації дистанційної освіти, необхідність вивчення досвіду дистанційної освіти в системі освіти країн Європейського Союзу (ЄС).
Необхідність забезпечення ринку кваліфікованими кадрами, зумовило розвиток дистанційної освіти. Перевага дистанційної освіти в навчанні, інноваціями в освітній сфері, активним включенням найбільших світових комп'ютерних компаній у розробку освітніх програм. Всі ці моменти вказують на необхідність впровадження дистанційної освіти для освіти та державних економік країн Європейського Союзу [1].
Дистанційна освіта в системі освіти країн Європейського Союзу може здійснюватися в наступних режимах [3]:
- синхронний (всі учасники дистанційного навчання одночасно перебувають у веб-середовищі освітньої системи, використовуючи аудіо-, відеоконференції, чат, соціальні мережі тощо). Синхронний режим сприяє співпраці в режимі реального часу. Його перевагою є те, що він надає можливість залучати учасників у певний час і миттєво;
- асинхронний (навчальний процес здійснюється дистанційно в системі освіти країн ЄС за зручним для студентів графіком з використанням форуму, електронної пошти, блогу, соціальних мереж, опитувальників тощо). Асинхронний режим передбачає використання різних засобів інформування, відео- та аудіо-заняття. За допомогою цього способу навчання студенти працюють у зручний для них час, у власному темпі, з різних географічних точок.
Країни ЄС для запровадження нового інноваційного рівня якості освіти в європейському вимірі впроваджують саме технології дистанційної освіти, які існують як одні з найефективніших у системі освітньої галузі і дають змогу підтримувати безперервну, доступну, якісну освіту [4].
Дослідивши шляхи розвитку дистанційної освіти в системі освіти країн ЄС, назвемо основні принципи системи дистанційної освіти: гнучкість, креативність, відкритість, модульність, динамічність, безперервність, адаптивність.
За допомогою телекомунікацій, для організації процесу дистанційного навчання, створення навчальних матеріалів, актуальними є наступні додатки: студентські інформаційні системи, системи управління навчанням, віртуальні класи, системи управління навчальним контентом, системи управління оцінюванням, віртуальні навчальні середовища, системи управління навчанням, системи управління електронними книгами, системи соціального навчання, масові відкриті онлайн-курси, аналітика навчання тощо.
Дослідивши особливості застосування дистанційної освіти в системі освіти країн Європейського Союзу, ми обґрунтовуємо перспективні напрями освітньої галузі у розвитку дистанційної освіти:
- створення сприятливих умов у вищих навчальних закладах для забезпечення готовності студентів до використання дистанційного навчання;
- для всіх вищих навчальних закладів обов'язковим є встановлення конкретних обсягів навчального матеріалу з метою якісної підготовки фахівців з використанням сучасної дистанційної освіти;
- удосконалення та оновлення змістової складової інституційних норм через використання дистанційної освіти та забезпечення її якісного функціонування;
- формування та реалізація державного замовлення в системі дистанційної освіти на підготовку фахівців з вищою освітою;
- популяризація професіоналізму здобувачів освіти та їхнього досвіду, щодо здобуття вищої освіти з використанням інформаційних технологій дистанційної освіти;
- використання технологій дистанційного навчання в системі середньої освіти з метою забезпечення якості засвоєння знань студентами в системі вищої освіти;
- для роботодавців, які надаватимуть робочі місця майбутнім фахівцям, що навчатимуться за дистанційною формою, запровадження довгострокових або тимчасових пільг з боку держави.
Список літератури
1. Бєлова, В. В. (2023). Дистанційне навчання в закладах вищої освіти країн Європейського Союзу. Академічні візії, (18). URL: https://academy-vision.org/index.php/av/article/view/332 (дата звернення: 23.05.2024).
2. Сисоєва С.О. Освітні системи країн Європейського Союзу: загальна характеристика : навчальний посібник / С.О. Сисоєва, Т.Є. Кристопчук; Київський університет імені Бориса Грінченка. – Рівне : Овід, 2012. – 352 c.
URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/9019/1/Sysoieva%20Osvitni%20s.pdf (дата звернення: 23.05.2024).
3. Prospective Directions of Using Multimedia Technologies in the Training of Future Specialists / Shunkov V., Shevtsova O., Koval V., Grygorenko T., Yefymenko L., Smolianko Y., Kuchai O. // IJCSNS International Journal of Computer Science and Network Security. - 2022. - V. 22. No. 6. - Р. 739-746 URL: http://erpub.chnpu.edu.ua:8080/jspui/handle/123456789/8033 (дата звернення: 23.05.2024).
4. Шпарик О. Європейська освіта в умовах дистанційного формату: теоретичний аспект. URL: https://lib.iitta.gov.ua/728837/1/250392-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96-574622-1-10-20211230.pdf (дата звернення: 23.05.2024).
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter