У березні 2024 р. набрав чинності Закон України "Про лобіювання", ухвалення якого було однією з рекомендацій Єврокомісії для початку переговорів про вступ України в Європейський Союз. Новий закон, серед іншого, легалізував поняття "суб’єкт лобіювання" та в цілому окреслив коло можливих таких суб’єктів. Проте, наступним завданням є створення державою належних умов для практичної інституціоналізації прошарку суб’єктів лобізму відповідно до основних організаційних форм, що офіційно визнані та успішно функціонують у провідних країнах світу. До таких організаційних форм відносять: спеціалізовані лобістські організації; індивідуальних зовнішніх лобістів; лобістські підрозділи бізнесових структур; громадські некомерційні організації, що просувають певні суспільні інтереси; професійні спілки; лобістські асоціації підприємців; внутрішніх лобістів, тобто окремих депутатів та їх об’єднання.
Специфікою України з погляду кола суб’єктів лобістської діяльності є, насамперед, відсутність на даний час офіційно зареєстрованих спеціалізованих лобістських організацій та індивідуальних зовнішніх лобістів, оскільки Закон України "Про лобіювання" ще не введений в дію, а Реєстр прозорості, що має забезпечувати збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про суб’єктів лобіювання, поки що не функціонує.
Натомість, низка організацій в Україні з різним статусом за змістом своєї діяльності, фактично, займається професійним лобізмом. Насамперед, йдеться про сотні лобістських асоціацій підприємців (спілок, ліг, бізнес-клубів та ін.), які цілком підпадають під категорію лобістських об’єднань [1, с. 599]. До таких провідних асоціацій належать, наприклад, Український союз промисловців і підприємців або Європейська Бізнес Асоціація.
Певні різновиди лобістських асоціацій підприємців діють на основі спеціального законодавства. Зокрема, до них належать організації роботодавців та їх об’єднання, для яких закон визначає низку основних завдань лобістського характеру: забезпечення представництва і захисту прав та законних інтересів роботодавців у відносинах з органами публічної влади; участь у формуванні та реалізації економічної, соціальної політики держави, регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин; участь у колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому й територіальному рівнях тощо [3].
Спеціальним законом регулюється також діяльність торгово-промислових палат – недержавних неприбуткових самоврядних організацій, що об’єднують юридичних осіб та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об’єднання [5]. Низка законодавчо встановлених прав торгово-промислових палат дає змогу їм активно займатися лобізмом, в тому числі, здійснювати за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів, представляти і захищати законні інтереси членів торгово-промислової палати, інших юридичних і фізичних осіб, організовувати комунікативні заходи та ділові переговори з економічних питань тощо.
Ще одну групу структур лобістського спрямування в Україні складає розгалужена мережа професійних спілок. Законодавство наділяє професійні спілки правами здійснювати представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів їх членів в органах публічної влади, вести колективні переговори, укладати колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників, брати участь у розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту тощо [4].
Особливістю законодавчого регулювання лобізму в Україні є те, що діяльність громадських об’єднань, інших неприбуткових підприємств, установ та організацій з метою впливу на прийняття (утримання від прийняття) рішень органами публічної влади не розглядається як лобіювання, крім випадків, якщо така діяльність стосується комерційних інтересів [2]. Тому всю велику сукупність українських громадських некомерційних організацій, що просувають виключно певні суспільні інтереси, зокрема, правозахисного, соціально-політичного, екологічного, культурно-просвітницького та іншого спрямування, законодавство не відносить до суб’єктів лобізму.
Науковці виділяють серед суб’єктів українського лобізму так звані бізнес-політичні групи – кланові угруповання, політичні "холдинги", олігархічні об’єднання тощо. Їх лобістська діяльність значною мірою призводить до підміни загальносуспільних інтересів інтересами зазначених груп. У цьому зв’язку в 2021 р. був прийнятий Закон України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)".
З погляду діяльності внутрішніх лобістів Закон України "Про лобіювання" забороняє бути його суб’єктами особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до яких належать, в тому числі, народні депутати України [2]. Проте, реальне втілення цієї заборони потребує подолання усталених традицій неформальної лобістської діяльності парламентарів, оскільки в Україні сформувалася практика внутрішнього лобізму, коли політик, фактично, просуває власні бізнесові інтереси.
Виходячи з описаних особливостей функціонування суб’єктів лобістської діяльності в Україні, до основних напрямів їх розвитку доцільно віднести: створення сприятливих умов для становлення сектору спеціалізованих лобістських організацій та індивідуальних зовнішніх лобістів; чітке правове регулювання лобістської діяльності громадських некомерційних організацій, асоціацій підприємців і професійних спілок; подальше обмеження суспільно деструктивної лобістської діяльності бізнес-політичних груп; подолання усталених традицій неформальної лобістської діяльності українських парламентарів.
Список літератури:
1. Нестерович В.Ф. Конституційно-правові засади інституту лобіювання: зарубіжний досвід та перспективи для України: монографія. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка, 2010. 752 с.
2. Про лобіювання: Закон України від 23 лютого 2024 р. № 3606-IX / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3606-IX#Text (дата звернення: 10.05.2024).
3. Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності: Закон України від 22 червня 2012 р. № 5026-VI / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5026-17#Text (дата звернення: 15.05.2024).
4. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text (дата звернення: 11.05.2024).
5. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 2 грудня 1997 р. № 671/97-ВР / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/671/97-вр#Text (дата звернення: 18.05.2024).
______________________
Науковий керівник: Клименко Олена Вікторівна, доктор наук з державного управління, доцент, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, м. Київ
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter