Беззаперечно, що здоров’я людини є займає перше місце в системі загальнолюдських та суспільних цінностей, а пошук та розробка стратегій щодо формування та зміцнення індивідуального здоров’я і наразі залишається пріоритетним напрямом наукових досліджень. Неодноразово у сучасних джерелах висвітлюються дані щодо негативної тенденції у стані здоров’я населення України. Відзначається зниження загального рівня фізичного розвитку (ФР), збільшення випадків дитячої та дорослої патології [2]. Як зазначає В.К. Козакевич, “майже 80% дітей шкільного віку мають відхилення у стані здоров'я” [5]. За даними МОЗ України більшість сучасних дітей мають середній та нижче середнього (56,5%), низький (36%) рівні здоров’я [3]. Вищенаведене визначає проблему збереження здоров'я серед українців як одну з найбільш актуальних.
Традиційно, одним із немедичних шляхів формування та підтримки стану здоров'я людини розглядається підвищення адаптаційних можливостей (далі - АМ) і функціональних резервів її організму, що може досягатися різними способами: правильним харчуванням, здоровим способом життя, психогігієною, фізичною активністю тощо. Означене грунтується на принципі динамічного взаємозв'язку “людина-середовище” та механізмах фізіологічної та психічної адаптації, коли внаслідок дії певного фактору (внутрішнього чи зовнішнього) відбувається зрушення фізіологічних констант, що призводить до формування нової функціональної системи, в межах якої починає існувати організм людини. В разі оптимального впливу і адекватної пристосувальної відповіді організму, як правило, відбувається розширення фізіологічних можливостей, збільшення працездатності та/або підвищення опірності організму цим впливам, у протилежному випадку - розвивається дистрес, зриви адаптації, функціональні порушення і, в кінцевому результаті, хвороба [1, 4, 5].
Дослідниця Г. Воскобойнікова зазначає, що “визначення рівня соматичного здоров’я здійснюється першочергово за здатністю до адаптації”, а “рівень фізичного здоров’я є формуючим фактором адаптаційного потенціалу” людини [1]. На системному рівні організації живої матерії АМ людини ґрунтуються на здатності організму ефективно координувати та регулювати діяльність різних систем (нейро-імуно-гуморальна регуляція), забезпечуючи внутрішню стійкість і, водночас, гнучкість у змінних умовах середовища. Метаболічним підґрунтям АМ організму є комплексна взаємодія гормональних, клітинних та біохімічних процесів, які дозволяють змінювати рівень власної активності та ефективно реагувати на впливи. Вважається, що високі адаптаційні резерви відповідають здатності організму ефективно протистояти стресам і хворобам, підтримуючи внутрішній гомеостаз, в той час як низькі резерви свідчать про виснаження організму і меншу здатність до відновлення після навантажень чи хвороби, тобто є ознакою підвищених негативних ризиків для здоров'я [6].
Мірою адаптаційних можливостей організму є його адаптаційні резерви, тобто той “потенціал” органів та їх систем, що дозволяє зберігати гомеостаз і забезпечувати нормальне функціонування в умовах різноманітних навантажень [4, 6]. На практиці найчастіше оцінку АМ організму людини проводять за показниками серцево-судинної і дихальної систем та нейрогуморальної регуляції їх функцій при застосуванні навантажувальних тестів (“функціональних проб”). Також показниками АМ можуть бути: показники антропометричні (зріст, вага, ОГК, постава, зубна формула), фізіологічні (ЧСС, АТ, частота дихання, фізична витривалість), психологічні (рівень стресу, особливості когнітивних функцій та емоційного стану), імунологічні (кількість лейкоцитів, рівень імуноглобулінів, показники запалення,) та біохімічні (рівень глюкози, холестерину, гормонів). У підсумку визначається “індекс фізіологічних змін” - індивідуальна комплексна характеристика адаптаційного потенціалу людини, що відображає рівень його адаптації відповідно до прийнятих норм вікових чи гендерних особливостей розвитку людського організму [5].
Таким чином, адаптаційні можливості людини, компенсаторні резерви його організму, є значимим та інформативним показником стану її здоров'я і за умови одночасного урахування особливостей індивідуального розвитку та впливу соціально-економічних факторів середовища дає змогу виявити зміни у здоров'ї ще на донозологічному рівні і, відповідно, своєчасно вжити коригуючі та профілактичні заходи.
Список літератури:
1. Воскобойнікова Г. Л. Концепція комплексної оцінки адаптаційних можливостей у формуванні і збереженні індивідуального здоров’я людини. Наука і освіта. 2014. № 8. С. 35-39.
2. Герасименко С. Ю., Жигульова Е. О. Визначення рівня фізичного розвитку і соматичного здоров’я школярів. Вісник Кам’янець-Подільського нац. ун-ту імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини. 2016. № 9. С. 98-107.
3. Гулька О. В., Грубар І. Я. Фізичний розвиток та стан кардіореспіраторної системи учнів початкової школи. The aspects of contemporary scientific research that encompass both theoretical and practical components: матер. VІ Міжнар. наук.-практ. конф., Венеція, 10-12 січня 2024. Venice, Italy, 2024. С. 292-296.
4. Козакевич В. К., Козакевич О. Б. Інформативні критерії оцінки стану здоров'я дітей та підлітків. Перинатология и педиатрия. 2014. № 4(60). С. 82-85.
5. Козар Ю. Ю., Гайдаш І. С., Гайдаш І. А. та ін. Сучасні методи дослідження та оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків. Україна. Здоров’я нації. 2024.
№ 1. С. 17-21.
6. Осадчук Н. І., Сергета І. В. Фізичний розвиток дітей і підлітків та сучасні підходи до оцінки його гармонійності : монографія. Вінниця: ТОВ «Меркьюрі-Поділля». 2014. 188 с.
_______________________
Науковий керівник: Кущ Юлія Іванівна, PhD з Біології, старший викладач кафедри біології людини, хімії та МНХ Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter