Важкі стани пацієнтів, подекуди критичні, вирізняються з-поміж інших потребою в прийняті швидких оперативних рішень. Оскільки, від швидкості і точності встановлення різних станів розладів гемодинаміки (як і інших органів і систем), залежить загальний кінцевий результат лікування пацієнта. Станом на сьогодні, запропоновано безліч різноманітних розрахункових формул та алгоритмів на основі них. Однак більшість з них не витримали випробування часом, що зробило їх з точки зору практики не цінними. Деякі ж мають вкрай цінне і важливе значення в практиці клініциста. І широко використовуються апаратно в приліжкових системах моніторування стану хворого. Тому, все ж є потреба щодо їх актуалізації і популяризації серед широкого кола лікарів-клініцистів.
Безпосередньо для роботи досить зручно використовувати не надто популярний показник середнього перфузійного тиску (СПТ). Останній розраховується за формулою:
СПТ=САТ – ЦВТ, де:
САТ – середній артеріальний тиск, та ЦВТ – центральний венозний тиск.
При цьому, варто нагадати, що середній артеріальний тиск розраховується як:
САТ= 2(діастолічний тиск)+систолічний тиск/3.
Так, пороговим значенням для середнього перфузійного тиску є 60 мм.ртст. Зниження СПТ є фактором ризику для прогресування гострого пошкодження нирок в пацієнтів у важкому (критичному) стані (ретроспективний аналіз – BMC Nephrology (2017) – 18:151). Особливо цінним є дане визначення у динамічному спостереженні при об’ємному навантаженні (внутрішньовенний болюс рідини). При зниженні порогового значення нижче 60 мм. ртст. може бути наступна тактика – підвищення САТ (застосовуючи, напр. вазопресорну підтримку, особливо коли має місце зниження діастолічного тиску; або ж зниження ЦВТ (напр. призначаючи діуретичну терапію, позиціювання пацієнта).
Важливим є обрахування транспортної функції кисню крові. Так, вміст кисню артеріальної крові визначається за формулою:
СаО2 = (PaO2×0,0031) + (SaO2×Hb×1,34) , де:
СаО2 – вміст кисню в артеріальній крові;
РаО2 – парціальний тиск кисню в артеріальній крові;
SaO2 – сатурація артеріальної крові;
Hb – вміст гемоглобіну в крові.
За аналогічною формулою розраховується вміст кисню і у венозній крові, тільки визначається парціальний тиск кисню венозної крові і сатурація венозної крові киснем. Варто відмітити, що нормальні показники концентрації кисню для артеріальної крові складає 20/100 мл, та 15/100 мл венозної крові.
Артеріовенозна різниця вмісту кисню крові (С(a-v)O2) складає в нормі 5/100 мл крові. Тобто, артеріовенозна різниця і буде відображати споживання кисню організмом (VO2) тільки у функціональному відношенні – в розрізі часу. Знаючи хвилиний об’єм кровотоку власне можна визначити споживання кисню тканинами організму [1].
Доставка кисню (DO2) ж розраховується за формулою:
DO2 = CO×(SaO2×Hb×1,39) , або
DO2 = CO×(PaO2×0,0031) + (SaO2×Hb×1,34) , де СО – серцевий викид.
Звідси, доставка і споживання (VO2) буде співвідноситися наступним чином:
VO2 = DO2×O2ER , O2ER – екстракція кисню.
В нормі показник екстракції кисню складає 0,2–0,3.
Також споживання кисню можна вираховувати за формулою:
VO2=СО×(CaO2 – CvO2)×10 ,
VO2=СО×[(SaO2×Hb×1,34)×(SaO2-SvO2)]×10 .
Норма складає 250 мл/хв (200-300), а індекс споживання (іVO2), як перерахунок показника споживання кисню на одиницю площі тіла:
іVO2= VO2/BSA , мл/хв/м2.
Практичну цінність показників транспорту кисню важко переоцінити. Останні прямо і непрямо відображають гомеостаз організму, дозволяють в цілому судити про метаболізм організму. А отримавши, шляхом вимірювань значення транспорту кисню можна знати і про насосну функцію серця – серцевий викид (хвилиний об’єм кровообігу).
Серед розраховуваних показників, таких як парціальний тиск крові (артеріальний і венозний) легко отримати шляхом прямого вимірювання з допомогою аналізатора газів крові, як і вміст гемоглобіну крові.
Певну практичну трудність представляє визначення серцевого викиду в практичних умовах та сатурації венозної крові.
В першому випадку серцевий викид вираховується стандартно: ударний об’єм (SV) за час серцевих скорочень (HR) , CO=SV×HR.
За цих обставин вимірювання ударного об’єму лівого шлуночка можна скористатися з-за допомогою ехокардіоскопії, як різниці кінцево-діастолічного і кінцево-систолічного об’ємів. Або ж, з допомогою закладених апаратних програмних алгоритмів і формул в самому пристрої ультразвукової діагностики.
Сатурацію венозної крові (SvO2) визначити складніше [2, 3]. Для цього використовують інвазивні фіброоптичні датчики введені в просвіт центральної вени.
Всі вищеописані формули виправдані лише за умови регулярного ритму серця та повної спроможності клапанів серця. Оскільки, навіть при незначній недостатності аортального і/чи мітрального клапана (-ів) буде мати місце втрата ударного об’єму серця, пропорціонально ступеню регургітації. А звідси, і хвилинного об’єму кровообігу, зменшенні доставці і споживанню кисню.
За цих обставин вкрай важливим з практичної точки зору є визначення дефіциту ударного об’єму лівого шлуночка серця, як фактору уточнення показників гемодинаміки та кисневого забезпечення. Саме це може бути перспективним щодо наступних вивчень та досліджень.
Список літератури:
1. Wolf, A., Pollman, M. J., Trindade, P. T., Fowler, M. B., & Alderman, E. L. (1998). Use of assumed versus measured oxygen consumption for the determination of cardiac output using the Fick principle. Catheterization and cardiovascular diagnosis, 43(4), 372–380. https://doi.org/10.1002/(sici)1097-0304(199804)43:4<372::aid-ccd3>3.0.co;2-5
2. Bergstra, A., van Dijk, R. B., Hillege, H. L., Lie, K. I., & Mook, G. A. (1995). Assumed oxygen consumption based on calculation from dye dilution cardiac output: an improved formula. European heart journal, 16(5), 698–703. https://doi.org/10.1093/oxfordjournals.eurheartj.a060976
3. Seckeler, M. D., Hirsch, R., Beekman, R. H., 3rd, & Goldstein, B. H. (2014). Validation of cardiac output using real-time measurement of oxygen consumption during cardiac catheterization in children under 3 years of age. Congenital heart disease, 9(4), 307–315. https://doi.org/10.1111/chd.12140
________________________
Науковий керівник: Лекан Роман Йосипович, доктор медичних наук, професор, Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter