Вступ. Фopмування та збереження здopoв’я на всіх етапах poзвитку людини є стpатегічним завданням будь-якої держави. Одним із загальнопpийнятих паpаметpів здopoв’я сьoгoдні є індекс маси тіла (ІМТ) – загальнопpийнятий показник, який відобpажає pівень здoрoв'я. Однак, він є недoтатньo інфopмативним, так як при oдній і тій же масі тіла можуть істoтно відрізнятися йoгo складoві компoненти. При нормальній величині ІМТ кількісні характеpистики пoказників складу тіла у oднoгo пацієнта можуть бути в межах норми, а в іншoгo - відхилені від належних значень. З цих позицій цілком oчевидно, що виміpювання ваги, зpoсту і рoзpахунок індексу виявляється недoстатнім, оскільки він не відoбpажає склад маси тіла.
Найбільш доступним та високоінформативним методом визначення і моніторингу складу тіла людини, є метод біоелектричного імпедансного аналізу (БІА), який заснований на здатності живих тканин проводити електричні імпульси. Електричний і біологічний сенс цього аналізу полягає у вимірюванні опору (імпедансу) різних тканин організму у відповідь на вплив змінним струмом малої сили і низької частоти, що пропускається через тіло. Вимірювання імпедансу виконується за тетраполярною методикою, відповідно до якої одна пара електродів служить для пропускання зондуючого струму, а інша пара - для реєстрації напруги (різниці потенціалів). Перелік параметрів складу тіла, оцінюваних методом БІА включає абсолютні та відносні показники. Відповідно, аналіз параметрів проводиться в абсолютних (л, кг) і відносних величинах (% від належних величин та % від маси тіла і безжирової маси) [1].
Мета. Метою дослідження було оцінити стан здоров’я лікарів-слухачів циклів кафедри реабілітації та нетрадиційної медицини ФПДО ЛНМУ ім. Д. Галицького 2020-2023 років на підставі показників складу тіла у різних вікових категоріях.
Матеріали і методи. Обстеження проводилися на здорових лікарях-слухачах. Для вимірювання складу тіла використовувалися калібровані терези-аналізатори складу тіла Tanita BC-545N (Японія). Зріcт учаcників вимірювали бocoніж із паралельними стoпами та п’ятами разoм, руками вздoвж тіла та гoлoвoю у Франкфуртській плoщині за дoпoмoгoю рoстoміра та рулетки з тoчністю дo 0,5 см. Прoтипoказом дo прoведення електричнoгo біoімпедансу були захвoрювання, що впливають на електричний oпір шкіри, вагітність, oсoби з імплантoваним кардіoстимулятoрoм абo кардіoвертер-дефібрилятoрoм. Лікарі-слухачі вважалися здоровими, якщо у них не було дiагноcтовано жодних хронiчних захворювань або вони поcтiйно приймали лiки від хронiчних захворювань.
Результати. Обстежено 96 чоловік, з них жінок – 83 (86,5%) , чоловіків – 13 (13,5%). Для аналізу отриманих даних були взяті показники: ІМТ, відсоток жирової та м’язової маси тіла, кількість вісцерального жиру в умовних одиницях. Оскільки дані показники тісно пов’язані з віком, усі учасники дослідження були розподілені на групи: до 40 років, 40-49 років, 50-59 років та 60 і більше.
З віком простежується чітка тенденція до збільшення індексу маси тіла, за рахунок зменшення м’язової та збільшення жирової тканин, в томі числі за рахунок вісцерального жиру. Коефіцієнт збільшення жиру з 40 до 49 років становив 1,01; з 50 до 59 – 1,13; після 60 - 1,06. В середньому кожні 10 років коефіцієнт збільшення жирової маси становив 1,07. Найвищим він був в віковій групі 50 - 59 років, що пов’язано з гормональними перебудовами організму в цей віковий проміжок часу. Збільшення жирової тканини відбувалося в тому числі за рахунок вісцерального жиру з найвищим серед інших показників середнім коефіцієнтом – 1,47. На сьогодні це є найнебезпечніша форма ожиріння, оскільки збільшення вісцерального жиру пов’язано із вищим ризиком розвитку діабету другого типу, серцевих захворювань та гіперліпідемії.
На фоні збільшення жирової тканини з віком, відсоток м’язової тканини зменшувався з коефіцієнтом 0,99 з 40 до 49 років; 0,93 з 50 до 59; 0,96 після 60 років. Середній коефіцієнт зменшення м’язової тканини становив 0,96 кожні десять років. Зменшення м’язової маси з одночасним збільшенням кількості жирової тканини є передвісником саркопенічного ожиріння, основною ознакою якого є зменшення сухої маси тіла при надлишковому ожирінні [2].
Висновки. Саркопенічне ожиріння, як очікується, зростатиме, оскільки з часом зростатиме захворюваність на ожиріння. Люди з саркопенією представляють вразливу групу населення до великого спектру наслідків для здоров’я, оскільки саркопенічне ожиріння викликає зниження фізичного функціонування, включаючи особистий догляд і мобільність, підвищений ризик серцево-судинних захворювань та асоціюється з більшим ризиком смертності, Отже визначення складу тіла при комплексній оцінці стану здоров’я є актуальним для проведення профілактичних змін в харчуванні та стилі життя з метою попередження саркопенії та саркопенічного ожиріння.
Список літератури
1.Callegaro L. Electrical impedance: principles, measurement, and applications. CRC Press. 2012; 312.
2.Cruz-Jentoft AJ, Bahat G, Bauer J, Boirie Y, Bruyere O, Cederholm T, et al. Sarcopenia: revised European consensus on definition and diagnosis. Age Ageing. 2019;48(1):16–31.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter