Передбачення можливих варіантів майбутнього в творчості сучасних українських письменників за формою прояву можна класифікувати за прямою вказівкою Бога, через сни та видіння, катастрофи та недостойну поведінку людства. Для творів такого спрямування характерне есхатологічне тлумачення часу, спрямованого на звернення до майбутнього, в якому через художній опис показується світ після глобальних катастроф, пророцтв чи катаклізмів. Щоправда, кожен письменник представляє власне бачення й власну оцінку покарань чи заохочувань за поведінку людства сучасної епохи.
Передбачення в художній літературі становить собою переважно роздуми про майбутнє на основі власного життєвого досвіду, інтелектуальної діяльності, загальних висновків про попередні закони розвитку природи, науки, релігії та суспільства, доступні для широкого загалу. Літературне передбачення інколи представляє собою у творах фантастичного спрямування наукове судження про майбутній розвиток цивілізації за чи на певний проміжок часу. Вони також визначають можливості досягнення того чи іншого фіналу за певних обставин, якими оперують письменники, виходячи із законів розвитку природи й суспільства, відкритих наукою та прогнозування чуток і пророцтва.
В цілому констатуємо песимістичне сприйняття письменниками майбутнього. Оптимістичним є лише той момент, що якщо він віщує майбутнє, то є шанс змінити щось у реальному житті. Це стосується, передусім, літератури для дитячого прочитання. Так, Н. Метзгер у своєму романі «Укулеле» наочно представила для молоді варіанти особистісного вибору сил зла чи добра та наслідки таких пріоритетів, коли майбутнє людства вкотре опиняється перед загрозою знищення. У замку Меерсбург збирається таємне товариство для пошуків і координації дій записів Парацельса, особливо його рецепту довголіття. Окрім записів Парацельса боротьба триває і за фантастичний камінь Чінтамані, використавши силу якого можна накоїти чимало лихих справ. Та врятувати майбутнє людства, на думку Н. Метзгер, можливо лише дотримуючись багатьох правил, бо людство впродовж свого існування вже встигло чимало засіяти насінин зла, які дали численні паростки у душах майже кожного з нас. Щоби хоч якось протидіяти злу, письменниця закликає юних читачів до активних дій: відкрити свою душу для кохання і в ім’я цього почуття віддавати себе повністю, бо любов ̶ це Бог, а також жити у гармонії з самим собою і оточуючим світом. А ще ̶ звільнитися від бажань, адже саме вони перетворюють людство на заручників стихійних темних Духів або рабів, ведуть до воєн. А де йде війна ̶ там руйнується щасливе майбутнє.
Письменниця пише, що численні секти, заманюючи підлітків, руйнують не тільки їхню психіку, але й вимагають від них участі в людських жертвоприношеннях. Також стихійні Духи вважають своїми найкращими помічниками телебачення, комп’ютер та розваги. Бо саме через них вони відволікають і кодують у першу чергу дітей, бо там багато ненависті, обіцянки заробити гроші та підкорити Всесвіт. А дорослі люди перестають мислити і шукати істину. Протидіяти цьому можуть не тільки підлітки з паронормальними здібностями, але й кожен мешканець планети Земля, яким ще з самого дитинства батьки мають пояснити те, що Бог проявлений у всьому, що нас оточує. І жити в гармонії з ним ̶ це те ж саме, що досягти гармонії в собі, з оточуючими, з усім світом.
Також стихійні Духи бояться лагідних слів, особливо їхньої фонетики, сили музики, сили слів. Чим більше ми вживатимемо пестливо забарвленої лексики, тим менше шансів буде у Духів заволодіти нашими душами, вкрасти у нас майбутнє, повернути його в те русло, яке потрібно їм, де панують війни, ненависть, заздрість, жорстокість, роздратування та вбивство. Адже в душі мають бути лише високі еманації молитви, чистоти і любові.
Письменниця щоразу протиставляє їхні дії розповідям про життя Парацельса, який свідомо пішов на смерть заради людства, бо любив людей і бажав поставити свої знання їм на службу. Вона згадує також і дітей індиго, та має надію, що саме вони побудують нове суспільство без насильства, з Богом у серці, пробудять у кожному з нас почуття усвідомлення власної міці і бажання протистояти злу.
Н. Метзгер у своєму романі майбутнє планети Земля вбачає й у освоєнні міжгалактичних просторів. У одне ціле вона поєднує міфи, Біблійні розповіді про створення світу, фантастику, наукові відкриття, внутрішній світ сучасної людини, давні вчення різних релігій. Зокрема вона пише про те, що згідно божого задуму наша планета добре «схована» в галактиці, бо її населяють люди особливого складу ̶ надлюди, в кожному з яких закладена часточка Божественної Свідомості і Волі. Авторка мріє про мир у всьому Всесвіті, а тому говорить про те, що зовсім скоро вчені доведуть, що всі люди є близькими родичами, не зважаючи на колір шкіри. Наблизити цей час під силу кожному з нас. І навіть якщо людина обрала хибний шлях і занурилася у «матеріальний світ», то у неї завжди є можливість змінити свій курс.
А поки ще людство повністю не усвідомило свого вибору і не бачить чітких перспектив на майбутнє, письменниця проектує можливий варіант майбутнього існування завдяки уявній мандрівці на планету Венера, життя на якій підпорядковане іншим законам, бо воно зіткане з найтонших матерій. Та, виявляється, миру злагоді і гармонії на цій планеті також загрожує небезпека, бо не всім до вподоби атмосфера гармонії і любові, яка панує на Венері. Вона стає місцем паломництва численних прибульців із інших планет з наміром зруйнувати її. Мешканці Венери чинять опір чужинцям у боротьбі за своє існування: вирощують у своїх серцях ще більше любові, розуміння і стійкості. Планета Земля також може стати на такий рівень розвитку, якщо єдиним бажанням, яке керуватиме землянами стане любов і гармонія для всіх.
Цікаво також, що серед науковців, богословів, філософів, провидців та літераторів немає одностайної думки щодо навіть найближчого майбутнього людства. Але можемо виокремити деякі спільні причини, які призводять до такого стану. Це – людські пороки порушення Божих заповідей та порушення рівноваги в природі, спричиненої діяльністю людини. Саме за це й має загинути стара цивілізація, бо з’явиться шанс відновити справедливість у новому світі. Тільки яким чином це має відбутися, якщо письменники пишуть про тотальне знищення людства, невідомо. Чи знову вся надія покладається на створення світу Богом?
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter