Дослідження управління агропромисловим комплексом України визначається потребою в подальшій реалізації принципів державного управління для забезпечення сталого розвитку країни, особливо в контексті її європейської інтеграції. Зміни, що відбулися в агропромисловому комплексі на регіональному рівні, потребують аналізу та моніторингу в умовах складності воєнних дій, а також подальшого оцінювання механізмів державного управління з урахуванням європейського курсу. Сільське господарство є стратегічною галуззю для економіки України та благополуччя її населення, тому важливо визначити значення реформи землі та виявити проблеми, які виникають у сільському господарстві України на сучасному етапі війни.
Державне регулювання аграрного сектору базується на принципах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, законами країни та чинними державними стратегіями. Починаючи від "Стратегії сталого розвитку України 2030" і закінчуючи "Програмою стимулювання розвитку регіонів", законодавство визначає рамки діяльності в галузі аграрного сектору та встановлює правила функціонування державних органів управління та контролю [1].
Розпочата реформа надала можливість агровиробникам самостійно інвестувати у розширення зрошувальних земель і зниження витрат на водопостачання, що призвело до збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Новий Закон про кооперацію створив можливості розвитку кооперативів, які об'єднують сотні та тисячі малих і середніх аграрних господарств, підвищуючи їх конкурентоспроможність до рівня крупних аграрних холдингів [2].
Український ринок сільськогосподарської землі функціонує в умовах обмеженого попиту, за винятком компаній, іноземців і великих угод, що призводить до тенденції заниження ціни на землю в Україні. Невизначеність, пов’язана з геополітичною напругою в регіоні, також негативно впливає на ціни. В результаті ціна на українську землю значно нижча, ніж у її найближчих сусідів із ЄС (див. рисунок 1). Наприклад, середня вартість української землі становить близько 1464,9 євро [3], що нижче, ніж ціни на сільськогосподарські землі в сусідніх країнах ЄС у 2013 році.
Рис. 1 – Вартість сільськогосподарських угідь України та ЄС
* Джерело: [3]
Ціни на землю сільськогосподарського призначення в країнах ЄС, які межують з Україною, стабільно зростають протягом останніх десяти років. Наприклад, ціна сільськогосподарської землі в Угорщині з 2013 по 2021 рік виросла приблизно на 65%. У 2021 році сільськогосподарські землі в Угорщині коштували приблизно втричі дорожче, ніж подібні землі в Україні [4]. Тенденція свідчить про те, що жорстке регулювання українського ринку землі призводить до зниження ціни й обсягів торгівлі землею, як і прогнозувалося. Отже, скасування обмежень покращило би ситуацію навіть за наявності великої невизначеності, спричиненої війною.
З 2018 року в Україні розпочали діяти проекти спільно з європейськими організаціями, спрямовані на підтримку реформ в агропромисловому комплексі країни. Серед них варто відзначити ініціативу "AGRI-Ukraine", яка охоплює період до 2026 року. Цей проект має такі напрями: забезпечення критично важливих засобів виробництва для фермерів, що мають обмежені запаси або мобільність; розширення доступу фермерів до фінансування для збору врожаю; удосконалення експортної логістики та інфраструктури; підтримка процесів сушіння та зберігання для мікро-, малих та середніх агропідприємств [4].
Ще одним важливим напрямком є вдосконалення законодавства, контролю та обізнаності у сфері безпечності харчових продуктів, здоров'я та благополуччя тварин у Україні до 2024 року, спільно з Іспанією. До цього приєднуються ініціативи з наближення національного законодавства до норм та стандартів ЄС, спрямовані на державний нагляд (контроль) ГМО, захист різноманіття рослин, насінництва та розсадництва, що виконуються за участю Латвії, Польщі та Нідерландів [5]. Не останню роль в цьому відіграє інституційна та політична реформа для малих фермерських господарств, запланована до 2025 року за участю Німеччини.
У протоколі 2022 року були досягнуті домовленості з європейськими партнерами щодо секторального промислового "безвізу", що безпосередньо впливає на можливості України у виробництві та торгівлі сільськогосподарською продукцією. Ці угоди включають участь України у програмі ЄС з митного співробітництва з бюджетом у 1 млрд. євро, участь в програмі ЄС щодо співпраці в податковій сфері Fiscalis, що сприяє обміну інформацією між Україною та ЄС, надання бюджетної підтримки на 500 млн. євро для житлового забезпечення внутрішньо переміщених осіб та підтримки фермерів, а також збільшення бюджету грантів для України на 122 млн. євро для пріоритетних проектів [5].
Очікується, що внаслідок фізичного знищення аграрних підприємств у зоні бойових дій може бути втрачено до 30% поголів'я тварин. Також існують виклики, які залишаються невирішеними до початку війни, такі як складність підключення до інженерних мереж, захисні бар'єри при ввезенні аграрної продукції на ринки інших країн, незавершена адаптація законодавства у сфері безпеки, ветеринарного та фітосанітарного контролю до норм ЄС, проблеми з блокуванням податкових накладних та недостатня потужність по перевалці та доставці сільськогосподарської продукції відповідно до зростаючих потреб агровиробників.
Список використаних джерел:
1. Харченко Т. О. Державне регулювання сталого розвитку аграрного сектора економіки України : теоретико-методологічні підходи : монографія [Електронний ресурс] / Т. О. Харченко. – Суми : «Мрія», 2023. – 360 с.
2. Чечель, А., & Згара, І. (2024). Сучасні виклики державної аграрної політики україни в умовах євроінтеграції. Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення, (7), 143–152. https://doi.org/10.31470/2786-6246-2024-7-143-152
3. Євростат. Офіційний сайт. Електронний ресурс. Режим доступу: https://ec.europa.eu/eurostat
4. Томашук, І., & Томашук, І. (2023). Розвиток сільських територій України з урахуванням євроінтеграційного поступу держави. Управління змінами та інновації, (7), 40-49. https://doi.org/10.32782/CMI/2023-7-6
5. Томашук І.В., Хаєцька О.П. Вплив аграрного сектору економіки на сталий розвиток сільських територій. Економіка та суспільство. 2022. № 40. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-40-1
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter