Нова українська школа передбачає формування в учнів уміння визначати художню своєрідність творів різних жанрів. Основним завданням на уроках української літератури постає виховання компетентного читача, який самостійно зможе розширити свої літературно-пізнавальні інтереси, розставити власні пріоритети при виборі текстів для читання певних жанрів. Найчастіше науковці найпоширенішими різновидами фантастики називають наукову фантастику і фентезі. Однак сучасний читач перевагу надає фентезі, бо стрімкий розвиток науки не дає можливості письменникам дати вповні волю своїй фантазії і передбачити щось дійсно нове.
Пропонуємо аналіз специфіки змалювання паралельного світу, представленого в романі М. Кідрука «Не озирайся і мовчи». Потрапити до паралельного світу головний герой наважується після довгих вагань, скептичних зауважень, практичних наукових експериментів та певних життєвих обставин у п’ять хвилин по півночі. Автор навмисне звертає увагу читача на час, який висвітився на електронному годиннику. Адже опівніч – це особливий час, оповитий таємницями, магією та містикою.
А. Феоктістова зазначає, що у романі «Не озирайся і мовчи» «перед нами постає паралельний світ… який існує разом зі світом реального досвіду, але недоступний за звичайних обставин (обов’язково має бути якийсь портал, що з’єднує реальний світ із паралельним, а також певні дії, зробивши які, людина може потрапити по той бік справжньої дійсності)» [3, с. 33]. Тому шлях до загадкового світу можливий лише за допомогою ліфта та певної комбінації, яку потрібно набрати на панелі. Марк до цієї хвилини не звертає уваги на застереження та перестороги, про які йому говорить Соня й які можуть трапитися по дорозі, та як поводити себе у певні моменти. І лише після того, як він упевниться в існуванні дійсно іншого світу до його пам’яті поступово повернуться слова дівчини. Щоправда вона ще забула попередити й про те, що дорогою назад двері відчиняться лише на першому поверсі. Цей факт також суперечить усім законам фізики, а тому дуже сильно налякав хлопця.
Соня, яка неодноразово перед цим бувала в «особливому місці», дізналася про нього від жінки, яку випадково зустріла у своїй багатоповерхівці. І якщо дівчина жодного разу не переймалася тим, хто ця жінка і звідки вона дізналася про життя на десятому поверсі, то у Марка виникає безліч запитань. Але автор все пояснює віком дітей. Адже у дев’ять років легше повірити в неймовірну казку, ніж у чотирнадцять!
Марка Грозана, як сучасного підлітка, у першу чергу цікавить доступність мобільного зв’язку в паралельному світі, але: «Зв’язку не було: ні GPS, ні GSM, ні тим паче, Інтернету» [2, с.172]. Його турбує і можлива присутність гігантських павуків, драконів чи інших монстрів. Героя непокоїть і питання про те, чи змінюється щось у цьому світі? Тому він зробить декілька знімків на смартфон. У юнака виникає чимало запитань стосовно не тільки того місця, але й можливих форс-мажорів під час пересування на десятий поверх та з нього.
Герой проводить дослідження флори та фауни. Серед рослин у цьому місці переважає трава та чагарники. Щоправда хлопець помічає верхівки дерев через вікно (деякі з них навіть видаються йому знайомими: в’язи, вільха, липа), коли знаходиться в коридорі біля ліфту, проте коли виходить із будинку, то жодного разу вже не згадує про них. Та й подальше обстеження будинку навіть не передбачає їхньої присутності. Найбільше уваги привертає до себе старий дуб, на якому є жолуді, але жоден із них не дав паростків, адже Соня навідується до цього місця вже п’ять років і помітила б появу молоденьких дубків. Також дівчина за ці роки не бачила тут жодної живої істоти: ні мурах, ні комарів, ні тварин, ні риб. В уяві хлопця не вкладалося й уявлення про те, чому попри наявність польових квітів, Соня заперечувала присутність комах, адже : «якщо ростуть квіти, мають бути комахи» [2, с.209]. Марка дивує і розповідь про гострі непролазні «бамбукові зарості», відсутність мушель на березі моря (океана) та найменших ознак живого в потокові. Отже, герой намагається керувати у своїй поведінці словами діда: «Якщо хтось коли-небудь стикнеться із паралельним світом, завданням науки буде пізнати й описати його; ніщо так не впорається із цим краще за науковий метод» [2, с.229].
Перебуваючи у цьому місці вперше, хлопець переживає як позитивні (сонце, море), так і негативні (переляк від власного віддзеркалення у вікні та страх неможливості повернення назад) відчуття. Тривалість цієї подорожі: від 00.05 до 00.45. Надалі час таких мандрівок автор вже так прискіпливо не фіксуватиме. Також вказує дату, коли Соня дізналася про таємницю, яку приховував цей будинок. Це 25 – 26 серпня 2011 року. Світ, в якому опинився Марк, не міг претендувати на ідеальний (принаймні таким він видався під час першої подорожі). Адже окрім ідеально-комфортного морського пейзажу та погоди, хлопець зауважив сліди недбалого перебування людей.
Письменник детально описує подорожі героя та фіксує все, що той бачить та відчуває. Таким чином автор намагається переконати не тільки читачів, але й свого героя в правдивість того, що відбувається. Марка непокоїть істота на п’ятому поверсі, яка керує перепусткою між живим і мертвим світами. Його приголомшує і звістка про те, що Соня змогла побачити її віддзеркалення. І. Александрук зазначає, що автор тут вдало використовує сюжет із українського фольклору про переслідування мерцями з потойбічного світу [1].
Але в одній із настанов щодо повернення Соня говорить: «перед виходом із ліфта слід переконатися, що потрапив у той самий світ, із якого вирушав до потойбіччя» [2, с.172]. Ключовим у цьому реченні є слово «потойбіччя», яким письменник позначив «місце подорожі». Саме потойбіччя. Адже цим автор позначає світ мертвих. Тому не дивно, що все те, що бачив хлопець здається йому застиглим у часі: «Гірський кряж на сході справляв враження намальованого» [2, с.190]. Та й сам час тут зупинився. Бо спостерігаємо одну і ту ж саму не тільки пору року, але й вечірню літню сонячну пору. Ідентифікує з потойбіччям і сморід сірководню. Та й розвідка місцевості, яку проводить Марк розкриває непридатну для життя місцевість. Адже й Соня неодноразово переконувала його, що світ той неживий і все, що в ньому з’являється, теж мертве. Тоді логічно можна пояснити появу мертвих кота, борсука та Юлю Гришину. Із потойбіччям варто пов’язати й примару з п’ятого поверху, яку Соня ідентифікувала з мерцем за кольором шкіри, схожої на її синці. Юнака лякає і відсутність магнітного поля. Адже це означає смертельну небезпеку для усього живого.
Важливо зазначити, що дослідження паралельного світу хлопець проводить у реальному: співставлення в бібліотеці підшивки «Червоного прапора» зі знайденою газетою; перевірка інших ліфтів на здатність переносити пасажирів до паралельного світу; намагання з’ясувати що було на місці їхньої десятиповерхівки та пошук людей, які проживали там на той час; пов’язує прізвища Соломії Соль та Ярмуш Софії із загадковими переміщеннями у ліфті.
Та одночасно з цим герої фіксують той факт, що цей світ не мертвий, адже механічний наручний годинник Соні та годинник у смартфоні Марка відраховували час. Не зважаючи на те, що в ліфті телефони припиняють працювати, після повернення до реального світу. Продукти, принесені з нашого світу в четвер, до суботи мають вигляд, як такі, що півтора дні пролежали без холодильника, тобто підлягають псуванню. Чергове відкриття Марк робить відносно і газети, датованої 20 липнем 1975 року, яку він знаходить у будинку. Отже: «Світ по той бік ліфта не менш справжній, ніж цей, у якому перебуває він» [2, с.221]. Тобто М. Кідрук у своєму романі вигаданий, нереальний світ зумів представити таким, який не допускає жодних сумнівів у його достовірності існування, бо всі події автор намагається підтвердити науковими фактами.
Список літератури
1. Александрук І. В. Концептуальна категорія простір можливого світу у творах фентезі. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mikks_2015_51_3.
2. Кідрук М. Не озирайся і мовчи : роман. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. 512 с.
3. Феоктістова А. О. Категорія часу в романі «Не озирайся і мовчи» Макса Кідрука. URL : https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/21173.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter