ORCID: 0009-0009-2316-0692
Комунікація між слідчим та підозрюваним залежить від того, наскільки між ними налаштований комунікативний контакт. Комунікативний контакт передбачає зворотній зв'язок, коли інформація надається слідчим підозрюваному та навпаки, вона переходить від підозрюваного до слідчого. При цьому особливості такої комунікації можуть бути зумовлені специфікою поведінки одного з комунікантів або їх обох, переконаннями слідчого та підозрюваного щодо правдивості інформації, побоюваннями обох сторін щодо правильності правосуддя.
Комунікація між слідчим та підозрюваним також залежить від того, які інформаційні блоки будуть розглянуті та надані іншій стороні під час розгляду справи чи допиту. Так, певна інформація може здатися підозрюваним неважливою, а слідчий може вирішити, що підозрюваний навмисно її приховує, що у подальшому може негативно вплинути на комунікацію між сторонами. Крім того, підозрюваний може інтерпрентувати інформацію чи події з огляду на свій емоційний стан чи життєвий досвід, що впливає на оцінку місця підозрюваного у вчиненому злочині [1, c. 2].
Такий контакт являє собою ділову міжособистісну комунікацію, у ході якої слідчий встановлює причетність підозрюваного до злочину та всі обставини вчинення злодіяння. При цьому якщо підозроюваний не прагне підтримувати контакт, то це може не лише вплинути на якість самого розслідування, але і негативно впливає на ставлення слідчого до підозроюваного.
Водночас варто виокремити наступні бар'єри, які впливають на рівень комунікації між слідчим та підоззрюваним, що продемонстровано на Рис. 1.
Рис. 1. Бар'єри, які впливають на рівень комунікації між слідчим та підоззрюваним
Міжособистісний конфлікт може виникати тоді, коли слідчий та підозрюваний були знайомі до вчинення певного злочину. Наприклад, підозрюваний належить до кримінального світу чи вчиняв дрібні правопорушення. Також підозрюваний може бути особою, що дотична до правоохоронних органів. У певних випадках підозрюваний та слідчий можуть бути пов'язані родинними чи дружніми зв'язками, хоча у такому випадку слідчий має бути замінений. Тож будучи знайомими до появи кримінальної справи, підозрюваний та слідчий, можуть мати давній конфлікт, що негативно впливає на їхню комунікацію [1, c. 2].
Міжособиста антипатія виникає тоді, коли слідчий та підозрюваний не хочуть комунікувати через особистість опонента. Наприклад, підозрюваний може мати упереджене ставлення до працівників правоохоронних органів, тож буде не комунікувати із слідчим на достатньому рівні або ж бажатиме замінити слідчого. У той час слідчий може мати антипатію через обставини вчиненого злочину чи через особистість підозрюваного. Нерідко підозрюваний поводиться нахабно та намагається по швидше закінчити допит, ставить слідчому неприємні запитання, натякає на своє особливе становище.
Відмінні моральні погляди теж є бар’єрами у комунікації. Зокрема, підозрюваний може зізнатися в аморальних вчинках, які не піддаються етичному та ціннісному поясненню. При цьому духовний світ слідчого може бути інший, тож він може не зрозуміти підозрюваного або не прагнутиме з ним спілкуватися під час розгляду справи.
Психологічна несумісність виявляється у різних аспектах. Так, підозрюваний може бути надто емоційний та уважний до деталей, тоді як слідчий буде стриманий та акцентуватиме увагу на значимих деталях. Це теж може призвести до того, що комунікація між слідчим та підозрюваним буде напруженою.
Різний соціальний статус теж впливає на рівень взаємодії між слідчим та підозрюваним. Зокрема, підозрюваний може не мати потрібного життєвого досвіду для того, щоб пояснити свої вчинки та розповісти про деталі справи. Водночас це не підтверджує однозначну провину підозрюваного та не свідчить про його приховування інформації, однак заважає комунікації між слідчим та підозрюваним [1, c. 3].
Викликами у комунікації між слідчим та підозрюваним є такі психологічні аспекти підозрюваного як сором´язливість, скутість, замкненість, недовіра, побоювання. Обстановка ускладнюється й необхідністю занесення до протоколу допиту анкетних даних допитуваного. Цей аспект можна покращити для налагодження комунікації детальним розпитуванням про життя допитуваного, про найзначніші для нього епізоди біографії. Щирий інтерес до особи допитуваного зазвичай знаходить відповідний емоційний відгук.
Крім того, на комунікацію впливає також те, як підозрюваний відреагував на сам злочин. Зокрема, він міг бути свідком подій чи знав жертву (якщо мова йде про злочини з особливою жорстокістю, зґвалтування, вбивства), що могло психічно травмувати підозрюваного. Відповідно, комунікація може ускладнюватися станом підозрюваного та його емоційним становищем.
Як наслідок, варто зауважити, що подолати бар’єри та виклики у комунікації між слідчим та підозрюваним можливо наступним чином, що продемонстровано у Таблиці 1.
Таблиця 1
Шляхи подолання бар’єрів та викликів в комунікації між слідчим та підозрюваним
Варто відмітити, що незалежно від тяжкості скоєного злочину слідчий зобов’язаний ставитися до підозрюваного як до особистості нарівні з іншими учасниками слідчих дій. Неприпустиме роздратування, вираження слідчим зневаги до нього, скептичні репліки тощо. Як би зухвало не поводився підозрюваний, слідчому необхідно залишатися стриманим і врівноваженим.
Отже, комунікація слідчого та підозрюваного має певні особливості. Зокрема, бар'єрами, які впливають на рівень комунікації між слідчим та підозрюваним, є такі як міжособистісний конфлікт, міжособистісна антипатія, різний соціальний статус, психологічна несумісність, моральні відмінності. Викликами, що пов’язані із бар’єрами, є психологічні аспекти підозрюваного, зокрема, сором´язливість, скутість, замкненість, недовіра, побоювання. Побороти виклики та бар’єри можна за допомогою таких аспектів як контроль виразу обличчя, розвиток соціального інтелекту, врахування психічного стану підозрюваного, вільна розповідь, врахування емоційного коливання.
Список літератури:
1. Бобечко Н. Психологічні основи ДОПИТУ та пред'явлення для впізнання. Курс лекцій «Основи загальної та юридичної психології. Львів: ЛНУ, 2020. 13 с.
2. Матюшкова Т. Бар’єри спілкування в тактиці допиту: деякі особливості виникнення та прийоми подолання. Право і безпека. 2010. Вип. 4. С. 187-190.
3. Задоя О. Особливості допиту неповнолітнього злочинця. Актуальні питання досудового розслідування слідчими органів внутрішніх справ: проблеми теорії та практики. 2013. Вип. 1. С. 93-96.
4. Тютюнник Р. Загальні підстави проведення допиту під час розслідування легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, учиненою організованою групою (злочинною організацією). Юридичний науковий електронний журнал. 2022. Вип. 4. С. 844-846.
5. Негребецький В. Роль психології підозрюваного під час слідчого експерименту. Криміналістика. 2020. Вип. 3. С. 307-311.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter