Забезпечення прогресивного розвитку підприємства в довгостроковому періоді пов’язано із збалансованим управлінням всіма видами ресурсів з метою їх ефективного використання для збільшення економічного потенціалу та вартості підприємства. Ключову роль серед ресурсів підприємства, сьогодні, відіграє нематеріальна складова, що забезпечує впровадження нових технологій виробництва, управління, збуту, інформаційного забезпечення діяльності, монетизації іміджу та ділових зв’язків підприємства. Нематеріальна складова ресурсного забезпечення діяльності підприємства знаходить своє відображення у вигляді нематеріальних активів, управління якими набуває особливого значення в умовах актуалізації інформаційного ресурсу економіки.
Сьогодні управління нематеріальними активами як немонетарним активом підприємства, що не має матеріальної форми та призначеним для тривалого використання (більше одного року або операційного циклу), є важливою складовою фінансового управління на підприємстві. Вирішення питань, пов’язаних із формуванням науково-обґрунтованих підходів до управління нематеріальними активами в умовах системної економічної й політичної кризи, в умовах мобілізації ресурсів для захисту суверенітету України, є актуальним науковим завданням.
З юридичної точки зору нематеріальні активи визначаються як сукупність прав, обумовлених певними авторськими, ліцензійними угодами, угодами з виконання науково-дослідницьких робіт та іншими угодами цивільно-правового характеру. Сутнісними ознаками нематеріальних активів є здатність до ідентифікації та можливість отримання вигоди від їх використання.
Управління нематеріальними активами включає в себе ідентифікацію та оцінку нематеріальних цінностей, що забезпечують формування конкурентних переваг підприємства та підвищення його вартості. Враховуючи довгостроковий характер використання нематеріальних активів підприємства та отримання вигоди від володіння ними, на наш погляд, управління нематеріальними активами слід розглядати в стратегічному аспекті.
Стратегічно-орієнтоване управління нематеріальними активами характеризується комплексним характером та охоплює: визначення джерел формування та вартості нематеріальних активів, забезпечення сприятливих умов для розвитку й використання нематеріальної складової ресурсного забезпечення підприємства. Стратегічне управління нематеріальними активами повинно враховувати динаміку розвитку зовнішнього та внутрішнього середовища господарювання підприємства та бути орієнтованим на зростання вартості й підвищення конкурентних переваг підприємства в довгостроковому періоді.
Комплексний підхід до управління нематеріальними активами забезпечує обґрунтований вибір інструментарію обліку, амортизації й оцінки окремих їх елементів. Визнання нематеріальних активів як відображення ключового нематеріального елементу ресурсного забезпечення економічної діяльності підприємства обумовлює встановлення відповідних пріоритетів в системі управління підприємством, врахування необхідності приділення достатньої уваги процесам планування, формування, використання й контролю ефективності застосування нематеріальних активів для забезпечення сталого розвитку підприємства в перспективі.
Нестабільний характер зовнішнього середовища господарської діяльності підприємства, виникнення нових викликів та загроз розвитку української економіки обумовлює необхідність формування адаптивної, варіативної системи управління нематеріальними активами підприємства. З метою упорядкування елементів системи стратегічно-орієнтованого управління нематеріальними активами вважаємо за доцільне структурувати складові нематеріальних активів за ступенем ризику та можливості варіативного управління ними.
Таким чином, удосконалення системи управління нематеріальними активами підприємства набуває сьогодні пріоритетного значення. Не викликає сумнівів необхідність виділення окремого елементу стратегічного управління нематеріальними активами в загальній системі стратегічного управління на підприємстві. Саме нематеріальна складова ресурсного забезпечення господарської діяльності підприємства повинна стати основою забезпечення стійкості підприємства в період кризи та забезпечити умови для стабілізації й розвитку економічної системи підприємства в посткризовому періоді.
|