Angaria causa fit legis habenula laxа, що в перекладі з латинської мови означає – слабосильний закон стає причиною безправ’я. Один з видів діяльності науковців – правників полягає у пошуку, виявленні, аналізі прогалин, неточностей, неузгодженості у нормах законодавства. Цей вид діяльності є без перебільшення надважливим, адже потребує системних знань науково-експертного рівня, автономності та прагнення до пошуку з метою вдосконалення національного законодавства. Домогтися довести свою позицію та наукову думку до законодавця, законотворців, щоб відповідні гідні наукові погляди, наукові розробки в контексті вдосконалення правового регулювання суспільних відносин в різних системах законодавства нашої держави були враховані, що є безумовно, титанічною інтелектуальною діяльністю. Перманентна практика склалася така, що вчені зазвичай «не знаходять дороги» до законодавця, а тому прокладають її самі (аut inveniam viam, aut faciam).
Відповідна стаття також покликана звернути увагу законодавця на певні недоліки окремих положень статті 232 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Так, згідно зі ст. 135 КПК України слідчий або прокурор мають законне право запросити на допит або участь у будь-якій іншій процесуальній дії особу, яка може бути підозрюваною, свідком, потерпілим чи іншим учасником кримінального провадження, згідно з передбаченими у КПК України випадками [1]. Це може стосуватися спеціалістів, експертів, перекладачів, цивільних позивачів, цивільних відповідачів та інших осіб. Виклик в свою чергу мав би бути необхідний з метою допиту. Враховуючи думку проф. Капліної О.В., яка визначає, що допит – це передбачена кримінальним процесуальним законом слідча дія, яка полягає в одержані слідчим від свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта показань про обставини, що мають значення для кримінального провадження [2, с. 556]. Тож, поки не виникла необхідність у проведенні опитування, особа, яка з поважних причин не може з'явитися до слідчого або прокурора, перебуває в процесуальному статусі, наприклад, свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта. Натомість з настанням чи наявності відповідно до п.1 ч.11 ст. 232 КПК України таких обставин, як: знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин, що впливають на можливість вчасно прибути без зайвих труднощів до слідчого, прокурора [1], при цьому особа, яка може бути опитана за її згодою так і лишається у вище зазначеному статусі. В той же час, така особа не інформується про можливу кримінальну відповідальність згідно з її процесуальним статусом. На наш погляд, виникає неоднозначна ситуацію, яка вимагає уваги з урахуванням положень кримінального провадження.
На нашу думку виходить щось цікаве і не зрозуміле з урахуванням положень кримінального провадження. Відбувається, якщо можна так сказати, якась юридична трансформація чи мутація, коли, наприклад, особу викликали як свідка для надання показань, тобто для проведення слідчої (розшукової) дії і у разі не можливості її прибуття за викликом мали б бути перепризначенні в іншій час чи проведенні в режимі відеоконференції, а за розсудом слідчого, прокурора може юридично видозмінитися у спробу проведення опитування цієї особи. Вбачається, що мала бути проведена слідча (розшукова) дія за загальними правилами КПК України, але з’явилися обставини, які цьому перешкоджають і натомість, щоб провести тоді допит у режимі відеоконференції, що певно так само сприяло забезпечення оперативності у кримінальному провадженні слідчий, прокурор можуть вирішити провести опитування особи, що вже не є слідчою (розшуковою) дією, а більше підпадає під ознаки процесуальної дії, яка не буде мати доказового значення, а ще й потребує згоди потенційної особи, яку можуть опитати. При цьому, у разі необхідності отримання показань від опитаної особи слідчий, прокурор проводить їх допит п. 3 ч. 11 ст. 232 КПК України [1]. Здається, що такий можливий алгоритм дій не сприяє оперативності у кримінальному провадженні, а навпаки може його у більшості випадків обтяжити.
Список літератури:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 (дата звернення: 03.03.2024).
2. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т/ О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; редкол.: В.Я. Тацій, О.В. Капліна, О.Г. Шило. Т1. Харків: Право, 2013. 768 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter