Актуальність теми. На сьогоднішній день діагностика травми колінного суглобу, на первинному етапі відбувається у відділеннях невідкладної допомоги, де головним методом обстеження являється рентгенологічний. Звісно, якщо патологічних змін кісток на рентгенограмах не виявляється, пацієнт заспокоюється та діагностика на цьому припиняється. Так, рентгенографія дозволяє добре відобразити кісткові структури, об’єм їх візуалізації може бути досить великим, але зображення є статичним, кількість проекцій обмеженою, м’які тканини практично не візуалізуються, окрім того, рентгенівське опромінення є шкідливим, тому частота проведення дослідження суворо обмежена. На сьогодні у випадках ізольованої травми колінного суглобу одним з перспективних методів діагностики являється ультрасонографія [1,2].
Серед травматичних пошкоджень колінного сугпобу велику частку складають пошкодження менісків та зв'язочного апарату. Головними структурами колінного суглобу, які частіше всього ушкоджуються при травмах є меніски, медіальна бокова та передня схрещена зв'язки.
Метод УЗД ґрунтується на побудові зображення досліджуваних структур на основі обробки відбитих від них ультразвукових (УЗ) променів. Зараз у сонографії використовують 4 режими – М і В-режими, режим тканинної гармоніки та ЗD-зображення. М-режим – одновимірне зображення, зміни якого розгортаються на часовій шкалі. В-режим – двовимірне зображення структур під датчиком, що відображається в реальному часі. ЗD-режим дозволяє отримати тривимірне зображення структур під датчиком та спостерігати його зміни в реальному часі. У разі проведення УЗД опорно-рухового апарату переважно використовують М-режим. Додатково до вказаних режимів сонографії були розроблені методики на основі ефекту Доплера для кількісної та напівкількісної оцінки рухомих структур. Принцип доплерографії (ДГ) полягає у збільшенні частоти хвилі, що відбивається від об’єкта, який рухається до приймача, та у зменшенні частоти відбитої хвилі, якщо об’єкт віддаляється. У режимі енергетичного кольорового доплерівського кодування (ЕКДК) реєструють не кількісні характеристики швидкостей, а й інтенсивність сигналів зі зміненою через ефект Доплера частотою. Оскільки в місцях травматичних пошкоджень тканин опорно-рухового апарату посилюється кровотік та знижується інтенсивність васкуляризації, ЕКДК є стандартом візуалізації цих змін, які прямо корелюють з активністю посттравматичного запального процесу, та використовується для моніторингу результатів ¬лікування[3,4]. При УЗД опорно-рухового апарату більшість досліджуваних структур розташовані близько до поверхні та здебільшого – паралельно до шкіри. Саме тому для обстеження цих ділянок, як правило, використовують лінійні датчики з частотою 7,5-20 МГц, які дають змогу добре візуалізувати паралельні до шкіри поверхневі структури, та проводять ЕКДК для виявлення посилення кровотоку в місцях запалення. УЗД не заміняє інші методи обстеження пацієнтів із ураженням опорного-рухового апарату, але має переваги порівняно з іншими методами [5,6,].
Метою даного дослідження було вивчити можливості ультрасонографії в діагностиці постравматичних гемартрозів та синовіітів на прикладі колінних суглобів в ранньому періоді після травми та дати їх порівняльну характеристику.
Об'єкт і методи дослідження. Проведено клініко-інструментальне обстеження 27 осіб з травмою колінного суглоба (18 чоловіків и 9 жінок у віці 18-54 роки). Клінічна картина гемартрозу та синовіту колінного суглобу була подібною. У хворих з такою патологією було збільшення в об'ємі колінного суглобу, особливо супрапателлярної ділянки. Всім хворим виконано клінічне обстеження, рентгенологічне та УЗД. Як метод верифікації використано лікувально-діагностичну артроскопію. Артросонографію в поздовжніх і поперечних площинах проводили лінійним датчиком з частотою 5,5-7 МГц в положеннях пацієнта лежачи на спині з зігнутими в колінах ногами та лежачи на животі. Виконували сканування передньої, бічних і задньої поверхонь суглобів у поздовжній і поперечній проекціях. Для отримання вірогідної інформації площа сканування обов'язково має бути перпендикулярною до шкіри і основних зон дослідження. Отримані дані порівнювали з даними непошкодженого колінного суглоба.
Оцінювали такі ультразвукові ознаки:
- стан супрапателлярного завороту;
- контури надколінка;
- стан сухожилка прямого м'яза стегна;
- стан жирових тіл;
- контури гіалінового хряща;
- структуру, форму, контури менісків;
- стан параартикулярних тканин та хрестоподібних зв'язок;
- контури та структуру медіальної бокової зв'язки.
- стан синовіальної сумки
УЗ-ознаки змін суглобової щілини виявлялись шляхом порівняння з контрлатеральною стороною при асиметричних враженнях. УЗД-критерії патологічних змін колінного суглоба були наступні: збільшення максимального передньо-заднього розміру наднадколінкового завороту більше ніж 3мм порівняно з контрлатеральною стороною. Також діагностичним критерієм вважалось збільшення розмірів верхнього завороту на ураженій стороні з сепарацією листків капсули ан-/гіпоехогенним вмістом без посилення кровотоку за даними ЕКДК. Для візуалізації прихованих синовітів (коли випіт знаходиться переважно в порожнині суглоба та не виходить у верхній заворот у нейтральному положенні ноги) проводили навантажувальний тест із напруженням квадрицепса. Товщина синовіальної оболонки більше ніж 2мм вважалася гіпертрофічною (використані критерії відповідали визначенню робочої групи EULAR/OMEPACT (2007) [7,8].
Результати досліджень та їх обговорення. При УЗД колінного суглоба використовувалися стандартні проекції та дотримувалися протоколу УЗ сканування.
При дослідженні переднього відділу колінного суглобу у передній поперечній проекції датчик встановлювали біля верхнього полюсу надколінка. На ехограмах визначався округле, гіперехогенне кісткове утворення з ультразвуковою доріжкою — тінню стегновоі кістки далі жировий прошарок, над яким знаходяться 2 листка синовіальної оболонки, сухожилок 4-голового м'язу, підшкірно-жирова тканина та шкіра.
У 14 пацієнтів зустрічалися УЗД ознаки гемартрозу колінного суглобу - розширення супрапателлярного завороту, візуалізація неоднорідної рідини між листками синовіальної оболонки з дрібновогнищевими гiперехогенними включеннями. В цих випадках відмічалось зміни передньої схрещеної зв'язки, яка локалізується інфрапателлярно. Візуалізувалась неоднорідна ехоструктура схрещеної зв'язки, її потовщення. У 7 випадках відмічалась також анехогенна смужка рідини навколо ПСЗ. При використанні кольорового Допплера відзначалося посилення кровотоку в зоні схрещеноі зв'язки, що також є важливим діагностичним критерієм розриву.
При скануванні колінних суглобів у 13 осіб відмічались ознаки синовіїту. Сред них у 5 пацієнтів – 1 ступінь (мінімальний суглобовий та мінімальна гіпертрофія синовії з посиленням кровотоку в синовії не більше 1 - 2 ступеня 1). У 6 хворих - 2 ступінь гіпертрофії синовії з посиленням кровотоку в синовії 2 - 3 ступеня. Ще у 2 пацієнтів визначався 3 ступінь (виражений) з вираженою гіпертрофією синовії з можливим посиленням кровотоку в синовії вище 3 ступеня.
При цьому розширення синовіальних листків супрапателлярного завороту простежувалось за рахунок невеликої кількості однорідної рідини, з її розповсюдженням на медіальну та латеральну поверхні колінного суглобу. При даному виду патології відзначались різні типи пошкодження медіальної бокової зв'язки, такі як розтягнення, частковий та повний розриви. УЗ картина розривів була представлена лінійним потовщенням зв'язки її неоднорідністю та наявністю анехогенних ділянок розриву. У 6 випадках синовіїт поєднувався з розтягненням, в основному зовнішньої порції медіальної бокової зв'язки її феморального компоненту. У другій половині пацієнтів простежувалась анехогенна ділянка внутрішньої порції медіальної бокової зв'язки. Також у 5 випадках відбувалося поєднання з трансхондральними розривами тіла та заднього рога медіального меніска.
При контрольному УЗ обстеженні, на 7 день у хворих з синовітом спостерігалось значне зменшення кількості рідини в супрапателлярному завороті у 10 пацієнтів, та повна відсутність її у 2. У випадках гемартрозу анехогенні ділянки у верхньому завороті зберігались у 5 травмованих, яким не проводились пункції колінного суглобу. Після лікувальної пункції, у 4 пацієнтів, рідини не відмічалось.
Висновки.
На наш погляд, у випадках ізольованої травми колінного суглобу головним методом діагностики являється УЗД. Максимальна інформативність артросонографії припадає на 1-3 добу після травми.
УЗД колінного суглоба в після травматичному періоді дозволяє розв'язати всі діагностичні задачі з виявлення пошкодження зв'язок колінного суглобу.
Ультрасонографія дозволяє правильно оцінити стан супрапателляного завороту, менісків та зв'язочного апарату для визначення тактики подальшого лікування, необхідності лікувальної пункції з метою запобігання подальших ускладнень у вигляді хронічних синовіїтів.
Перспективи подальших досліджень. В подальшому планується провести порівняння різних методів досліджень посттравматичних змін колінного суглоба що призведе до підвищення достовірності діагнозу та ефективності лікування.
Література
1. R. Аbdulaev, G. Дzaik, О. Hvysuk. Ultrasonographia in artrologii. Harkіv; 2010: 190 . [in Ukrainian]
2. R. Аbdulaev, О.Mogyla Ultrazvukova diagnostika vnutrishniosuglobovyh poshrodjen kolinogo suglobu . URJ. 2007; 4: 413 - 416.[ in Ukrainian]
3. Dudnik Т.А. Roli USD in diagnostici stanu maikych tkanyn kolinogo sugloba pry gоstryi ta hronichnii travmy futbolistiv. Aktualni problemi suchasnoyi medicine. 2021; 2 (21):43-47 [in Ukrainian]
4. Stubbings N, Smith T, Diagnostic test accuracy of clinical and radiological assessments for medial patella plica syndrome: a systematic review and meta-analysis. Knee. 2014; 21(2): 486–490.
5. Magee T, Accuracy of 3-Tesla MR and MR arthrography in diagnosis of meniscal retear in the post-operative knee. Skeletal. Radiol. 2014; 43(8): 1057–1064.
6. Reuther KE, Thomas SJ, Tucker JJ, et al. Disruption of the anterior-posterior rotator cuff force balance alters joint function and leads to joint damage in a rat model. J. Orthop. Res. 2014; 32 (5): 638–644.
7. Pillen S, Skeletal muscle ultrasound. Eur. J. Translational Myology. 2010; 1(4):145–1
8. Vassiou K, Vlychou M, Zibis A, et al. Synovial plicae of the knee joint: the role of advanced MRI. Postgrad. Med. J. 2015; 91(1071): 35–40
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter