У складних умовах сьогодення непросто говорити про толерантність. Психологічно втомлені війною люди більше схильні до замкнутості, закритості, відчуженості. У стосунках з іншими переважають стриманість і уникання будь-якого джерела напруги. За таких обставин толерантність видається штучним поняттям. Але вихід за межі власного «панцира» егоїзму дозволяє побачити чисельні факти прояву людяності, турботи, співчуття, милосердя, допомоги, підтримки. Власне це актуалізує проблему толерантності, надає їй природної, «живої» сили, що проявляється у взаємодії людей у соціумі на різних рівнях. Якщо умовно виокремити у взаємодії людини із суспільством два рівні: звернений на взаємодію людини із інститутами державної влади – макрорівень, і звернений на взаємодію між людьми – мікрорівень, то на кожному з них толерантність має свої характерні риси, свої форми прояву.
На макрорівні толерантність має прямий стосунок не тільки до функціонування державних інститутів влади, а й є базовою умовою існування демократичного суспільства загалом. Особливого значення має дотримання принципів демократії під час ведення повномасштабної війни. І саме прояви толерантності у цьому випадку виступають індикаторами, що фіксують «відхилення» від затвердженого Конституцією курсу країни на європейський вектор розвитку. Навіть в умовах воєнного стану маємо пам’ятати про непорушність конституційно закріплених свобод, прав та обов’язків громадян, рівності людей перед законом у своїй гідності та правах. Як не дивно, але саме толерантність на противагу емоційності забезпечує дотримання норм міжнародного права щодо воєнних злочинів та воєнних злочинців, неупереджене встановлення причетності до злочину та міри покарання. Ці факти матимуть велике значення у міжнародних судах у післявоєнний період для встановлення справедливих вироків і покарань. Окрім того, обмін полоненими, пошук осіб, що вважаються зниклими безвісти, пошук і повернення викрадених українських дітей неможливе без системного прояву толерантності у стосунках із ворогом.
На мікрорівні толерантність описується крізь призму ціннісних настанов, норм культурної взаємодії, прийняття етики та доброчесності як основи у побудові партнерських взаємин як у площині професійного розвитку, так і у сфері міжособистісної взаємодії, взаємовідносин людей у полікультурному середовищі, яким є простір у прикордонних зонах. Варто зазначити, що в українських вузах зростає число студентів із країн Азії, а саме Пакистану, Індії, Бангладеш. Ужгородський національний університет не став виключенням, тому етнічна толерантність, що проявляється у терпимості до іншого світогляду, способу життя, поведінки та звичаїв стає складовою частиною конструювання освітнього простору. Вона ґрунтується також на правових засадах.
У контексті сучасних реалій проблему толерантності актуалізують також прояви інтолерантності (що насамперед пов’язують із сприйняттям «чужого», «іншого») та шляхи подолання крайніх форм її проявів.
Ґендерна ідеологія проходить наскрізною лінією від макро- до мікрорівня суспільних відносин: закріплені законодавчо норми і права щодо гендерної рівності громадян вибудовують простір толерантних/інтолерантних взаємин, прийняття/відкинення яких впливає на сприйняття людиною себе та інших, формування взаємин, які будують/руйнують.
Стає зрозумілим, що потрібно створювати програми ґендерного та правового виховання, спрямовані на: усунення ґендерних стереотипів і дискримінації; тих перешкод, які заважають людині проявитися як особистості; створення можливостей для реалізації особистості жінки та чоловіка у всіх сферах життєдіяльності [2, С.73]. Без толерантності у прийнятті цінностей інших людей, визнання їх прав і свобод жодна програма не дасть результату. Тобто толерантність виступає як дієвий механізм зниження соціальної напруги. З іншого боку культура толерантності проявляється у нетерпимості до будь-якого прояву дискримінації (політичної, релігійної, соціальної, культурної, гендерної, етнічної, сексуальної тощо).
Ще одна важлива сфера, що актуалізує проблему толерантності – це впровадження інклюзії у освітнє середовище загальноосвітньої та вищої школи. Інклюзивна освіта – це можливість для отримання учнів та студентів з особливими освітніми потребами навчатися в загальному освітньому середовищі за місцем свого проживання, що є альтернативою інтернатній формі навчання [1]. Толерантність у цьому випадку є запорукою встановлення терпимих взаємин, в основі яких цінність іншої людини, її життя, її права на життя у світі «для всіх». Проявляючись через доброзичливість та емпатію вона стає основою милосердя, розвиває прагнення допомогти, стимулює розвиток моральності, етичності у інших учнів/студентів.
Варто зазначити, що у контексті актуалізації проблеми толерантності не можна оминути питання про толерантність як рису, притаманну сучасним юристам, поліціантам, соціальним працівникам, працівникам сфери обслуговування, медичним працівникам, а особливо педагогам, освітянам. Формування толерантності як складової педагогічної професійної діяльності стає важливим напрямом підготовки фахівців для дошкільної, початкової, середньої та вищої школи.
Таким чином, аналіз сучасних реалій розвитку суспільства і освіти, як суспільного інституту дозволяє констатувати актуалізацію проблеми толерантності на різних рівнях взаємодії людини із соціумом. На рівні суспільних інститутів як установ, що реалізують державну політику демократичного, європейського вектора розвитку суспільства толерантність виступає гарантією дотримання демократичних свобод і прав громадян; в умовах воєнного часу вона є «індикатором», що фіксує відхилення від провідного вектора розвитку.
На рівні міжособистісної взаємодії, яка наповнюється новим змістом через міграцію, гендерну рівність, інклюзію в освіті та інших сферах життя толерантність виступає дієвим механізмом усунення протиріч, непорозумінь, уникнення дискримінації за будь-якими ознаками.
У перспективі спрямуємо зусилля на розкриття толерантності у співвідношенні до понять «цінності», «чесноти», «мораль», «етика», «доброчесність», «емпатія».
Список літератури:
1. Інклюзивна освіта: різні можливості – рівні права. https://osvita-mykolaivka.rada.today/inklyuzyvna-osvita/
2. Кононенко Т. Ґендерна рівність в антропології права. Виклики толерантності в умовах російської воєнної агресії: матеріали Всеукраїнської науково-дискусійної платформи, яка приурочена до Міжнародного дня толерантності, м. Кропивницький, 16 листопада 2022 року. Кропивницький : ДонДУВС, 2022. С.72-74.
________________________
Науковий керівник: Розлуцька Галина Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter