Використання фемінітивів у текстах юридичних документів – тема, яка вже тривалий час привертає увагу як юристів, так і лінгвістів у сучасному світі. Поряд з іншими аспектами гендерної рівності та інклюзивності, використання граматичних форм, що відображають фемінітиви, стало об'єктом уваги в усіх сферах суспільного життя, зокрема й у правовому середовищі. Актуальність цієї теми полягає в тому, що суспільство стає все більш чутливим до питань рівності статей та уважним до використання мовних засобів, що відображають цю рівність. На сьогодні в сфері права, де слова мають велике значення і можуть мати прямий вплив на права та обов'язки людей, питання правильного використання мовних форм стає особливо важливим.
Аналіз словотворення та вживання фемінітивів став предметом наукового дослідження ще в ХХ столітті. Основні ідеї та підходи до цієї проблеми були запропоновані та систематизовані у працях провідних українських мовознавців, зокрема таких як: О. Д. Пономарів, І. Вихованець, К. Городенська та ін. На сучасному етапі розвитку мовознавства в Україні науковці продовжують розвивати фемінітивну проблематику, зосереджуючись переважно на сучасному вживанні загальних назв осіб жіночої статі. Основна увага приділяється творенню, використанню, функціонуванню, а також запозиченню та унормуванню фемінітивів у різноманітних сферах мови. Крім того, вивчення фемінітивів набуває міждисциплінарного характеру, зокрема у лінгвокультурологічних та психолінгвістичних дослідженнях, а також у взаємодії з іншими галузями науки, такими як соціологія, філософія, етнологія та історія.
Українські мовознавці півстоліття тому висловлювали думку, що вживання фемінітивів відображає специфіку української мови і потребує активного використання. У 1999 році Олександр Пономарів, визнаний мовознавець та автор численних праць з історії, стилістики та культури української мови, підкреслив, що використання чоловічого роду для позначення жінок суперечить морфолого-синтаксичним нормам української мови [4, c.138].
Утворення фемінітивів за допомогою суфіксів (-к, -иця, -иня в українській мові, та -k, -ini/-yni в польській) має глибокі історичні корені і є продуктивним механізмом словотворення. Ці суфікси дають можливість створювати значну кількість нових слів. Наприклад, слово «продавчиня» має більш природну форму, ніж «продавщиця». Такі пари слів, як «кравчиня» від «кравець» чи «фотографиня» від «фотограф», відображають закони українського словотвору і, хоча деякі з них можуть здатися не зовсім звичними на слух, з часом стають нормою і легко сприймаються мовним співтовариством.
У зв'язку з цим, роботи вітчизняних мовознавців, які спеціалізуються на вивченні фемінітивів та їх словотворенні, є вкрай цінним джерелом для розуміння сучасної фемінітивної лексики та процесів утворення слів. Отже, враховуючи значення фемінітивів у юридичній термінології та в контексті сучасних лінгвістичних досліджень, можна зробити висновок про важливість подальшого дослідження цієї теми в рамках сучасного мовознавства [3, c.165].
Фемінітиви визначаються як словоформи, що позначають жіночу стать і утворюються шляхом додавання відповідного суфікса до чоловічих назв професій або посад. Це не тільки робить термін більш рівноправним і відкритим, але й сприяє більшій реалізації присутності жінок у сферах права, які традиційно асоціюються з чоловіками. У багатьох правових системах, у документах, як правило, використовуються традиційні форми назв професій і статусів. Однак це може створити враження, що жінки не відіграють важливої ролі в правовому полі. Використання жіночих назв може підкреслити, що обов'язки та права не обмежуються статтю, а залежать від професійної кваліфікації та компетентності [5, c.67]. Варто також зазначити, що використання фемінітивів допомагає уникнути гендерної дискримінації та стереотипів у мові, які можуть впливати на сприйняття юридичних документів.
Слід відзначити, що ще до того, як було прийнято новий український правопис і закріплено використання фемінітивів у назвах професій, у 2018 році в Києві було видано «Словник жіночих імен для речників та речниць Національної служби України з надзвичайних ситуацій» [6]. У цьому словнику відображено всі зміни в жіночому роді назв професій та подано їхнє словотворення за новим правописом. Словник розроблено в рамках проєкту «Посилення адвокаційної та лобістської спроможності жіночих громадських організацій для включення антидискримінаційного підходу в реформування сектору безпеки», що реалізується ГО «Жіночий інформаційно-консультативний центр» за підтримки Фонду підзвітності Міністерства закордонних справ Нідерландів та ГО «Україна і Болгарія. Культурний центр "Сердика"».
Використання фемінітивів у юридичних документах є важливим для забезпечення рівності, чіткості та ефективності комунікації і має кілька практичних переваг. По-перше, використання специфічної для жінок термінології допомагає запобігти гендерній дискримінації та забезпечує рівні можливості для обох статей у правовому полі. Це важливо для суспільства, яке прагне до справедливості та гендерної рівності.
Враховуючи, що жінки становлять значну частину представників юридичної професії, використання фемінітивів відображає сучасні реалії та визнає їхній внесок у цю сферу. Згідно з дослідженням, проведеним у 2018 році фундацією DEJURE Єдиного реєстру судових рішень, у рішеннях українських судів найчастіше зустрічалися фемінітиви «позивачка» (4 163 442 рази), «громадянка» (1 317 982 рази), «відповідачка» (1 278 551 раз), «скаржниця» (27 167 разів) та «представниця» (11 457 разів). Фемінітиви «юристка», «адвокатка», «прокурорка» та «правничка» вживалися значно рідше інших, а слово «членкиня» не вживалося зовсім [1, с. 18].
По-друге, фемінітиви сприяють встановленню інклюзивного мовного середовища, яке враховує та відзеркалює різноманіття голосів та досвіду. Вони створюють відчуття впевненості та ідентичності для жінок у юридичній сфері, що впливає на їхню професійну самореалізацію та розвиток.
По-третє, використання фемінітивів допомагає кращому розумінню правових документів для різних груп населення. Оскільки суспільство стає все більш різноманітним та глобалізованим, важливо, щоб правові тексті були доступними та зрозумілими для всіх, незалежно від їхнього статевого чи соціального статусу. Практична важливість використання фемінітивів у юридичних документах полягає в їхній здатності сприяти рівності, створювати толерантне середовище.
Законодавче закріплення використання фемінітивів в Україні знайшло відображення в прийнятті Правопису 2019 року, який набрав чинності 30 травня 2019 року. Цей правопис містить рекомендації та правила творення фемінітивів і нормативно закріплює їх використання українською мовою.
Згідно з Правописом 2019 іменники-назви професій та посад можуть бути утворені за допомогою суфіксів -к(-а), -иц(-я), -ин(-я), -ес(-а) та інших, залежно від основи слова. Наприклад, можна утворювати жіночі форми іменників з чоловічого роду, наприклад: "авторка", "дизайнерка", "директорка", "редакторка", "співачка", "студентка" та інші. Таким чином, фемінітиви стали невід’ємною частиною нормативного користування українською мовою [7].
Важливою перевагою запровадження фемінітивів є те, що вони офіційно визнані та закріплені на законодавчому рівні. Це сприяє використанню рівних форм на позначення жінок у професійному контексті та демонструє прихильність держави до гендерної рівності й визнання важливості використання мовних інструментів. Ухвалення редакції 2019 року стало потужним кроком уперед в українському суспільстві та сприяло розвитку свідомого й відповідального вживання української мови.
У листопаді 2020 року видання «Читомо» звернулося до різних міністерств із запитом щодо застосування фемінітивів у назвах професій. Отримані відповіді свідчать про те, що багато державних установ дотримуються норм нового правопису щодо вживання фемінітивів. Наприклад, Державна служба якості освіти, Державна міграційна служба та інші міністерства підтвердили своє використання фемінітивів у практиці. Міністерство економіки дозволило використовувати їх в офіційних документах, відповідно до Наказу № 1574.
Проте Міністерство культури та інформаційної політики зауважило, що на момент відповіді не було інформації про внесення змін у кадрову документацію для позначення жіночої статі осіб, що виконують відповідні роботи. З іншого боку, Державна податкова служба та Міністерство внутрішніх справ визнали рекомендації щодо використання фемінітивів, проте зауважили, що офіційними назвами посад і професій залишаються іменники чоловічого роду. Такий підхід до використання фемінітивів може відображати консервативні тенденції у визначенні офіційних термінів у різних сферах суспільства.
Доцільність використання фемінітивів у юридичних текстах є предметом активних дискусій у сучасному суспільстві. Одні вважають це важливим кроком на шляху до створення більш об’єктивного та всебічно розвиненого середовища, інші занепокоєні можливими наслідками перенасичення термінів фемінітивами. Ця дискусія важлива, оскільки стосується не лише мовних виразів, а і їхнього впливу на стандарти та правила у сфері законодавства та офіційних документів [2, c.434].
Важливо відзначити, що вживання фемінітивів у юридичній мові свідчить про стрімкий розвиток суспільства в напрямку визнання рівних прав чоловіків і жінок. Це відображає посилення уваги до питань гендерної рівності та справедливості. Їх використання може сприяти збереженню рівноваги та уникненню гендерних утисків у мовному просторі, що відображається у юридичних документах. Проте, необхідно усвідомлювати й потенційні негативні наслідки цього процесу. Наприклад, уведення фемінітивів без чіткого стандарту та узгоджених правил може призвести до хаосу в юридичних текстах і порушити їхню чіткість та зрозумілість. Неодноразове вживання різних форм може ускладнити процес інтерпретації та розуміння правових норм.
Важливо враховувати еволюцію мови як засобу відображення суспільних змін та визнання ролі жінок у всіх сферах життя, зокрема й у правовій. Перш за все, використання жіночого роду в юридичних текстах забезпечує жінкам та особам усіх статей рівний статус і можливості в правовому полі. Це відображає важливість і фундаментальний характер рівності перед законом.
Практична користь від використання фемінітивної, гендерно-специфічної мови проявляється у здатності таких форм сприяти розумінню правової інформації. Такі форми є більш доступними та зрозумілими для різних груп суспільства і покращують комунікацію між правовими інституціями та громадянами.
Крім того, такі фемінітивні форми створюють інклюзивне та відкрите мовне середовище в правовій сфері, де кожен відчуває себе представленим і визнаним. Як наслідок, використання фемінітивів у юридичних текстах не лише відповідає вимогам сучасності та суспільного розвитку, а й зміцнює легітимність правової системи, робить її більш відкритою та демократичною. Такий підхід сприяє побудові суспільства, в якому кожна людина, незалежно від статі, має рівні можливості та права.
Отже, щоб забезпечити ефективне використання фемінітивів у текстах юридичних документів, необхідно ухвалити чіткі стандарти та правила на законодавчому рівні. Національна комісія зі стандартів державної мови може відіграти ключову роль у цьому процесі, затвердивши відповідний документ зі стандартами щодо вживання фемінітивів у правовій мові. Щоб запобігти плутанині та неправильному тлумаченню, цей документ має містити послідовні правила з прикладами вживання форм жіночого роду в правових документах. Крім того, надзвичайно важливо вести відкритий діалог з експертами в галузі лінгвістики, юриспруденції та гендерних досліджень, щоб знайти найбільш ефективні шляхи вирішення цих важливих питань. Такий підхід сприятиме збереженню якості й стабільності юридичної мови та підвищенню рівня правової культури в суспільстві.
Список літератури:
1. Баранцев А. Фемінітиви в українській і французькій мовах: актуальний стан уживання. ЛНУ ім. І. Франка. 2018—2019. 79 с.
2. Брус М. П. Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування: монографія. Івано-Франківськ: ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2019. 440 с.
3. Гендер для медій: підруч. із гендер. теорії для журналістики та інших соціогуманітар. спец. / [М. Маєрчик, Л. Малес, Т. Марценюк та ін.] ; за ред. М. Маєрчик (голова редкол.) [та ін.]; Ін-т народознавства НАН України, Центр культур.-антропол. студій, Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. Київ: Критика, 2013. 216 c.
4. Кузьменко Ю. І. Які перспективи мають фемінітиви в сучасній українській мові? Мовні і концептуальні картини світу. 2018. Вип. 2 (62). С. 127–138.
5. Слінчук В. В. Соціальна типізація гендерних стереотипів у мові ЗМІ / В. В. Слінчук // Наук. зап. Ін-ту журналістики. Київ, 2004. Т. 17. С. 67 – 74.
6. Cловничок фемінітивів для прес-офіцерів та прес-офіцерок територіальних управлінь Державної служби України з надзвичайних ситуацій. URL: chrome-extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://www.wicc.net.ua/media/Slovnyk_fem.pdf
7. Український правопис : Постанова Кабінету Міністрів України № 437 від 22 травня 2019 р. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-pravo.pdf
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter