Інклюзивне освітнє середовище у Новій українській школі (НУШ) є одним із найважливіших аспектів сучасної педагогіки. Воно спрямоване на створення умов для навчання та розвитку всіх дітей, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей, потреб та можливостей. Ця педагогічна концепція базується на принципах рівності, гуманності та поваги до кожної особистості.
Передусім важливо зрозуміти, що інклюзивне середовище не означає просте фізичне присутність дітей з особливими потребами поряд з їхніми здоровими ровесниками. Це передбачає створення умов, в яких кожна дитина може отримати якісну освіту, розвиватися і здобувати знання на рівних умовах з іншими [1].
У Новій українській школі акцентується на індивідуальному підході до кожної дитини. Педагоги стежать за розвитком кожного учня, враховуючи його потреби та можливості. Це означає розробку індивідуальних навчальних планів для здобувачів з особливими освітніми потребами, використання різноманітних методів та підходів до навчання з урахуванням їхніх індивідуальних характеристик.
Інклюзивна освіта передбачає створення сприятливого соціального середовища, де кожна дитина відчуває себе прийнятою та важливою. У школі проводяться різноманітні заходи, спрямовані на формування дружніх відносин між учнями, подолання стереотипів й усвідомлення важливості різноманітності [2].
У НУШ враховується інклюзивний аспект у всіх аспектах шкільного життя, від організації освітнього процесу до планування розважальних заходів та спортивних змагань. Кожна подія або ініціатива розробляється з урахуванням потреб всіх учнів, незалежно від їхньої фізичної або психологічної специфіки.
Створюючи інклюзивне середовище у сучасному закладі освіти, слід дотримуватися основних принципів інклюзивності:
- усі здобувачі мають навчатися разом у всіх випадках, коли це можливо, попри певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;
- заклади освіти мають: визнавати і враховувати різні потреби дітей, узгоджуючи різні види і темп навчання; забезпечити якісну освіту для всіх, розробивши відповідні освітні програми, стратегії викладання, використовуючи ресурси та партнерські зв’язки зі своїми громадами;
- діти з особливими освітніми потребами мають отримувати додаткову допомогу, яка сприяє забезпеченню успішності процесу навчання;
- інклюзивні заклади формують солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між здобувачами з особливими освітніми потребами та їхніми ровесниками.
Соціалізація учнів з особливими освітніми потребами є складним та важливим процесом, який визначає їхню успішність та інтеграцію в суспільство. Особливі освітні потреби можуть включати фізичні, психічні, а також візуальні чи аудіальні обмеження. Для забезпечення ефективної соціалізації цих учнів необхідно створити сприятливе освітнє середовище, що враховує їхні потреби та надає можливості для повноцінного взаємодії з оточуючими.
Важливо враховувати індивідуальні особливості кожного учня з особливими потребами. Це включає розуміння їхніх сильних сторін та обмежень, а також урахування їхніх індивідуальних потреб у навчанні та соціалізації. Наприклад, для учнів з аутизмом може бути корисним створення структурованого та передбачуваного розкладу дня, що допоможе їм відчувати себе більш комфортно під час навчання та взаємодії з оточуючими.
Далі, важливо забезпечити підтримку та сприяння соціальної інтеграції учнів з особливими потребами. Це може бути досягнуто через включення їх у спільні навчальні та позаурочні активності разом із іншими учнями, створення можливостей для спілкування та співпраці з однолітками. Наприклад, робота в малих групах або спільні проєкти можуть сприяти формуванню позитивних взаємин та розвитку комунікативних навичок учнів з особливими потребами.
Крім того, важливо створити відкрите та толерантне середовище, де кожен здобувач відчуває себе прийнятим та поважним. Це може бути досягнуто через проведення тренінгів з питань взаєморозуміння та взаємопідтримки серед учнів та педагогічного персоналу. Важливо, щоб всі учасники освітнього процесу були свідомі та поважали різноманітність індивідів та їхні права на повноцінне навчання та участь у житті школи.
Соціалізація дітей з психофізіологічними порушеннями є складним та важливим аспектом їхнього розвитку, який вимагає специфічного підходу та уваги до їхніх потреб. Психофізіологічні порушення можуть включати широкий спектр станів, таких як аутизм, аутистичний спектр, вади слуху та зору, а також різні розлади уваги та гіперактивності. Розглянемо деякі з особливостей соціалізації дітей з такими порушеннями [2].
Важливо враховувати індивідуальні особливості кожної дитини з психофізіологічними порушеннями. Кожен випадок є унікальним, і підхід до соціалізації повинен бути індивідуалізованим. Наприклад, діти з аутизмом можуть мати проблеми зі сприйняттям соціальних ситуацій та комунікацією, тому важливо створити для них структуроване середовище та надати додаткову підтримку у вивченні соціальних навичок.
Необхідно створити сприятливу та інклюзивну атмосферу для дітей з психофізіологічними порушеннями. Це означає, що вони повинні мати можливість брати участь у різних соціальних активностях разом із своїми здоровими однолітками. Важливо, щоб дитина відчувала себе прийнятою та важливою частиною групи.
Важливо забезпечити підтримку та навчання важливим соціальним навичкам. Діти з психофізіологічними порушеннями можуть потребувати додаткової підтримки у розвитку навичок спілкування, емоційного контролю та взаємодії з іншими. Це може включати проведення спеціальних вправ, або індивідуальних сеансів з психологом, або спеціалістом з розвитку дитини.
Узагалі, соціалізація дітей з психофізіологічними порушеннями вимагає уважної уваги та підходу з боку батьків, педагогів та всього оточення дитини. Шляхом сприяння розвитку їхніх соціальних навичок та створення сприятливого середовища для взаємодії з оточуючими, ми можемо допомогти їм успішно інтегруватися в суспільство та розвиватися як повноцінні члени громади.
Отож, соціалізація учнів з особливими освітніми потребами вимагає комплексного підходу, який поєднує в собі індивідуальні підходи до кожного учня, створення сприятливого освітнього середовища та підтримку з боку педагогічного колективу та однолітків. Лише за таких умов можна досягти успішної соціалізації та інтеграції цієї категорії здобувачів у суспільство.
Загалом, інклюзивне освітнє середовище у Новій українській школі є важливим кроком у напрямку створення справедливого та гуманного суспільства. Воно допомагає кожній дитині розкрити свій потенціал і стати повноцінним учасником життя суспільства.
Список літератури
1. Концепція розвитку інклюзивної освіти. URL: https://ru.osvita.ua/legislation/Ser_osv/9189/ (дата звернення: 24.02.2024).
2. Яковишина Т. Європейський досвід упровадження інклюзивної освіти. Матеріали всеукраїнської науково-практичної е-конференції «Імплементація інклюзивної освіти в контексті реформування Нової української школи». 28.03.2020. С. 159-163.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter