За допомогою проведення оцінки конкурентоспроможності закладу вищої освіти стає можливим визначити як реальний стан закладу освіти на ринку освітніх послуг, так і конкретні фактори успіху закладу освіти. Дослідження з градацією навчальних закладів, що проводяться громадськими організаціями чи інших соціологічними групами основуються на оцінці саме конкурентоспроможності останніх, вивченні їх досягнень і недоліків, на порівнянні досягнень, здійсненні бенчмаркінгу тощо [1].
Здійсненню оцінки конкурентоспроможності передує збір даних – інформації, що потребує подальшого вивчення, систематизації та аналізу, з метою формування у подальшому ефективних заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності такого закладу освіти [2].
Вивченню також підлягають офіційні рейтинги, проведені центральним органом, що формує політику у сфері освіти - Міністерства освіти і науки України, рейтингів центрів маркетингових досліджень та інших соціологічних груп, рейтингів міжнародних організацій тощо.
Освітній заклад має проходити щорічні анкетування, які проводять різного роду організації, щоб у майбутньому брати участь у рейтингу як національному, так і міжнародному. Зазвичай рейтингування здійснюється за такими ознаками як профіль закладу (класичний, технічний, гуманітарний, медичний, економічний) тощо [3].
Також, під час аналізу конкурентоспроможності закладу освіти використовують кластерні підходи, зокрема використовують ієрархічну класифікацію шляхом обрання багатовимірного розвідувального аналізу даних, за яким вдається виміряти евклідову відстань, квадрат евклідової відстані, відстань Чебишева, відсоток незгоди тощо [4].
Крім того, оцінку конкурентоспроможності можливо провести методом Варда (Ward’s method), який характеризується застосовуванням методів дисперсійного аналізу для оцінки відстаней між кластерами, та заснований на розрахунку внутрішньогрупової суми квадратів відхилень, що є сумою квадратів відстаней між кожним об’єктом і середнім значенням у кластері, де розміщений цей об’єкт.
Також, з метою оцінки конкурентоспроможності закладу освіти наявна можливість використовувати метод двовхідного об’єднання (Two-way joining) шляхом здійснення одночасної класифікації як спостереження, так і змінних. Завдяки двом вищезазначеним методам стає можливим оцінити не лише конкурентоспроможність закладів освіти на ринку освітніх послуг, а і виокремити недоліки останніх та визначити перспективи їх розвитку [5, с. 122-125].
Варто розділити якісні та вартісні фактори конкурентоспроможності закладів освіти, за якими також здійснюється сам аналіз. Мова йде про характерні риси закладу освіти як якісні фактори, і відповідно витрати університету при здійсненні основної діяльності та ціна на освітні та науково- дослідні послуги як вартісні фактори. Вищі рейтинги матимуть заклади освіти, що у результаті аналізу матимуть рівновагу у якісних та вартісних факторах.
Також важливими є такі елементи, що підлягатимуть аналізу при оцінці конкурентоспроможності закладу освіти: ефективна стратегія управління закладом освіти; наявність достатнього бюджетного та позабюджетного фінансування; гранти; відсутність дефектних витрат; ступінь зносу основних засобів, витрати на модернізацію; раціональне використання матеріального потенціалу; наявність стратегії управління ризиками.
Крім того аналізу конкурентоспроможності підлягатиме і сама наукова діяльність, зокрема оцінюватимуться: наукової діяльності запропоновано оцінювати показниками: кількість галузей науки за спеціальностями; кількість аспірантів (докторантів); наявність докторантури, спеціалізованих вчених рад; кількість галузей наукових досліджень закладу освіти; кількість монографій за рік/ за 5 років тощо.
Висновки. Запропоновані методи здійснення оцінки конкурентоспроможності закладу освіти, а також переліку інформації, характерних ознак і даних, що підлягатимуть дослідженню з метою здійснення такої оцінки дозволить ефективно моніторити та контролювати самими закладами освіти свій рівень та конкурентоспроможність. Важливо підсумувати, що відповідність закладу освіти вимогам, що була зазначені вище – означає здатність закладу освіти гнучко та швидко реагувати на виклики, оперативно адаптуватись до змін на ринку освітніх послуг.
Список літератури
1. A practical guide Benchmarking in European Higher Education. European Centre for Strategic Management of Universities (ESMU) URL: http://lllp.iugaza.edu.ps/Files_Uploads/634956737013680415.pdf (дата звернення: 19.02.2024).
2. Луговий В.І., Слюсаренко О.М., Таланова Ж.В. Моніторинг, мотивація, мобілізація задля конкурентоспроможності університетів України: механізми реалізації. Вісник НАПН України. 2020. Т.2. № 2. URL: https://visnyk.naps.gov.ua/index.php/journal/article/view/113 (дата звернення: 19.02.2024).
3. Тардаскіна Т. М., Зубкова І. Г. Складові конкурентоспроможності ВНЗ та визначення методів її оцінки. URL: http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2013/Economics/6_135194.doc.htm (дата звернення: 19.02.2024).
4. Теоретичні та практичні аспекти використання математичних методів та інформаційних технологій в освіті й науці: моногр. / за заг. ред. О. Литвин. К.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2021. 332 с.
5. Царенко І. О. Методи оцінки рівня конкурентоспроможності вищих навчальних закладів. Молодий вчений. 2015. № 2 (17). С. 122–125.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter