Комунікація відіграє важливу роль у функціонуванні держави, забезпечуючи ефективний обмін інформацією між урядом та громадянами. Це сприяє побудові довіри та розуміння між сторонами, що є необхідним для стабільності та розвитку суспільства.
Як зазначає А. Данько-Сліпцова, «політична комунікація формує та забезпечує взаємодію між суспільством та владою, тобто є складовою та фактором публічної політики» [1, c. 73].
З моменту здобуття Україною незалежності державні комунікації пройшли шлях планомірного та системного розвитку. На державному рівні активно впроваджувалися стратегії сприяння внутрішній та міжнародній комунікації, розвивалися механізми для ефективної передачі інформації. Реформи в галузі засобів масової інформації та впровадження сучасних технологій сприяли підвищенню якості та доступності інформації для громадян. Цей планомірний підхід допоміг українській державі створити більш відкрите та ефективне середовище комунікації, що відіграє ключову роль у формуванні національної ідентичності та розвитку демократії.
Значним викликом для української держави стала воєнна агресія та активне поширення пропаганди російської федерації. Т. Кухоцька термін «пропаганда» визначає комплексною системою засобів та інформаційно-психологічних методів, спрямованих впливати на поведінку окремих осіб та цілих груп людей та їхню свідомість. На думку авторки, пропаганда стала одним із ключових засобів впливу політичних комунікацій росії на громадськість країн по всьому світу та уряди цих країн [4, с. 193].
Українські судові експерти відзначають, що особливий сплеск російської пропаганди поширився в Україні з 2014 року. Спостерігалася значна кількість експертних досліджень у кримінальних провадженнях за фактами закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, заклики до зміни меж території або державного кордону України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також закликів до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України. Розгорнута антиукраїнська інформаційна діяльність мала за мету створення хаосу, нестабільності та дестабілізації українського суспільства, що відповідало інтересам російського уряду, який намагався змінити політичний лад в Україні на свою користь і повернути її в зону свого політичного та економічного впливу [3].
Російська пропаганда реалізується в Україні через різноманітні способи, включаючи медійні канали, соціальні мережі та вплив на деякі політичні процеси. У сфері державних комунікацій цей вплив проявляється через розповсюдження дезінформації, створення вигаданих історій та маніпуляції фактами. Російські медіа спрямовують свою інформацію на аудиторію в Україні, намагаючись викликати певні емоційні реакції та викликати недовіру до української влади або інших соціальних інститутів. Також наявні спроби використання російської пропаганди для підриву єдності громадян та знецінення довіри до інформації, що надходить від внутрішніх джерел.
Дослідники Л. Бєлкін, І. Сопілко та Ю. Юринець основою антиукраїнської російської пропаганди вважають міфологізацію масової свідомості на підставі міфів про «геноцид на Донбасі», «братський український народ, який необхідно звільнити від диктату націоналістів та бандерівців», «напад НАТО на Донбас і Крим» тощо. Відповідні наративи поширюються разом із маніпулятивними назвами українців «фашистами», «нацистами», що виступають своєрідними пропагандистськими маркерами [2, c. 92].
За даними американської рейтингової системи новинних та інформаційних сайтів «NewsGuard» організації, яка досліджує світовий медійний контент, станом на 2022-2023 роки росія успішно реалізує пропагандистські кампанії з дезінформації в інтернеті [5].
Дослідники американської компанії з кібербезпеки стверджують «Recorded Future», ключовою метою російських інформаційних спецоперацій залишається підрив бойового духу українців та зниження рівня міжнародної підтримки України [6].
На нашу думку, протидія російській пропаганді вимагає комплексного підходу та створення ефективної системи державних комунікацій. Важливим є насамперед зміцнення медіасвободи, заохочення розвитку незалежних ЗМІ та інформаційних платформ для поширення правдивої інформації, створення умов для роботи журналістів без тисків та цензури.
Для громадян необхідним є впровадження освітніх програм, спрямованих на розвиток критичного мислення та медіаграмотності, а також забезпечення доступу до різноманітної інформації, що сприятиме об'єктивному розумінню подій. Всі важливі й актуальні події уряд України повинен комунікувати швидко, точно, якісно та зрозуміло.
На міжнародній арені Україна повинна й надалі співпрацювати з партнерами, брати участь у міжнародних ініціативах та альянсах, спрямованих на боротьбу з дезінформацією, здійснювати моніторинг й аналізувати пропагандистську діяльність, розробляти ефективні контрпропагандистські кампанії, які активно розкриватимуть маніпуляції та брехню ворога.
Важливо забезпечити активну присутність українських представників у соціальних мережах, продовжити роботу над створенням та розвитком онлайн-спільнот, які підтримують інформаційну безпеку та розкривають дезінформацію. Реалізація таких заходів сприятиме зміцненню внутрішньої інформаційної безпеки та зменшить вплив російської пропаганди на громадян України.
Таким чином, в умовах воєнного стану в країні державні комунікації набули ще більшого значення та виступають не лише інформаційним інструментом, але й ключовим елементом військової стратегії та міжнародної взаємодії.
Список літератури:
1. Данько-Сліпцова А. А. Політико-комунікаційні процеси формування сучасного інформаційного суспільства : дис. … канд. політ. наук : 23.00.02. Київ, 2021. 223 с. URL: https://lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/08/dis_danko.pdf (дата звернення: 19.02.2024).
2. Дослідження методів антиукраїнської російської пропаганди в інформаційних війнах проти України / Л. Бєлкін та ін. Scientific Works of National Aviation University. Series: law journal "Air and space law". 2022. Т. 3, № 64. С. 87–94. URL: https://doi.org/10.18372/2307-9061.64.16894 (дата звернення: 20.02.2024).
3. Експерти КНДІСЕ досліджують факти закликів до порушення засад конституційного ладу України. Українські національні новини. URL: https://unn.ua/news/eksperti-kndise-doslidzhuyut-fakti-zaklikiv-do-porushennya-zasad-konstitutsiynogo-ladu-ukrayini (дата звернення: 18.02.2024).
4. Кухоцька Т. Російська пропаганда в політичній комунікації під час війни. Theoretical And Empirical Scientific Research: Concept And Trends. 2023. URL: https://doi.org/10.36074/logos-23.06.2023.51 (дата звернення: 19.02.2024).
5. Roache M., Sadeghi M. Another Tech ‘Innovation’ With Unintended Consequences. NewsGuard. URL: https://www.newsguardtech.com/special-reports/russian-disinformation-programmatic-advertising/ (date of access: 19.11.2023).
6. Themes and Failures of Russia’s War Against Ukraine. RecordedFuture. URL: https://www.recordedfuture.com/themes-failures-russias-war-against-ukraine (date of access: 19.11.2023).
___________________
Науковий керівник: Циховська Елліна Дмитрівна, доктор філологічних наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter