Не дивлячись на те, що існує чимало методів дослідження тексту як вітчизняними, так і зарубіжними мовознавцями, у сучасній лінгвістиці з’являються нові напрями, пов’язані зі зміною дійсності, історичних факторів, свідомості носіїв мови, їхнім соціумом та культурою.
Мета даної статті полягає у визначенні методів дослідження тексту на сучасному етапі розвитку лінгвістики тексту, обґрунтуванні їхніх функціональних можливостей та виявленні серед них пріоритетів.
Поняття тексту походить від лат. textum – тканина, сплетіння, поєднання; він є цілісною семіотичною формою лінгвопсихоментальної діяльності мовця, концептуальною та структурно інтегрованою, що слугує прагматичним посередником комунікації, і діалогічно вбудована до семіотичного універсуму культури. [4, с. 715 ].
О.О. Селіванова розробила модель текстової комунікації, щодо методики діалогічної інтерпретації тексту. Авторка вважає, що в сучасній лінгвістиці домінує когнітивно-дискурсивна парадигма і особливого значення набуває наративний аналіз тексту. Саме він є сукупністю методик, спрямованих на абстрактну ідентифікацію універсальних елементів оповідей, з’ясування глибинних структур текстів-оповідей і їхнього співвідношення з поверхневими структурами [5].
Т.П. Матвійчук у своєму дослідженні приділяє увагу текстоцентричному погляду на лінгвосистему, який охоплює сукупність засобів текстотворення (засобів організації повідомлення), і створює передумови для розуміння мовного знака як єдності двох сутностей – системотворчої та текстотворчої, при цьому, традиційний лексикоцентричний відходить на другий план [2].
Л.М. Овсієнко розуміє під текстом головну одиницю комунікації, спосіб передачі інформації. Оскільки тексти є структурно, жанрово і стилістично різноплановими, тому їхня репрезентація також буде різноплановою. Навіть художній текст, який вважається найвищою формою репрезентації текстів, є поліфункціональним [3].
В.В. Жуковська вважає, що новітнім інформаційним-дослідницьким інструментарієм сучасного мовознавства є корпусна лінгвістика, предметом дослідження якої є принципи та методи формування корпусів текстів. Авторка розглядає корпус як модель мовної системи, реалізовану в текстах різних функціональних стилів, структури, тематики, призначення, теорії та часу їх створення [1].
О.М. Семеног та інші автори Колективної монографії вважають дуже актуальним і перспективним дослідження проблематики тексту в антропоцентричній та освітній парадигмах. Автори виділяють основні ознаки тексту, специфіку зв’язності тексту як передумову для цілісності тексту і результат інтелектуальної і творчої роботи автора і читача. Дослідники називають текст надзвичайно важливим феноменом, бо він слугує основною дидактичною одиницею в системі навчання філологічних дисциплін, є джерелом інформації з усіх навчальних дисциплін, які опановують майбутні фахівці; є засобом виховання та розвитку особистості, засобом комунікації та ін. Автори висувають таке поняття як категорії тексту, у яких план змісту утворюють поняття, що пов’язані з граматичними категоріями, а план вираження представлений мовними засобами, що належать до різних рівнів мови (морфологічні, синтаксичні, словотвірні, лексичні та різні комбінації засобів контексту). Дослідники наголошують, що саме зв’язність є основною текстовою категорією. У тексті повинні коректно взаємодіяти різні засоби зв’язку, які допоможуть розкрити думку і досягнути комунікативної мети. Отже, зв’язність забезпечує розуміння тексту читачем. Цьому сприяють змістова, комунікативна та стилістична єдність, спільність фонових знань адресанта і адресата [6].
Х. Хаузендорф розглядає текст як комунікативну одиницю вищого рівня. Він називає текст носієм інформаційного коду, що адресується від суб’єкта до об’єкта. Автор наголошує, що при вивченні будь-якої мови треба обов’язково перевіряти уміння працювати з текстами, бо робота над текстом є пріоритетною [8].
Н. Бубенхофер вважає, що у дослідженнях тексту майбутнє за корпусною лінгвістикою, предметом дослідження якої є принципи та методи формування корпусів текстів. Автор розглядає різні моделі мовної системи, які він називає корпусом, де знаходиться сукупність текстів, що підібрані та оброблені за певними правилами. Для пошукових корпусів повинні бути створені певні системи опрацювання інформації про мовні одиниці – морфологічні, синтаксичні, логіко-семантичні та ін., серед яких вагоме місце займають розроблені комп’ютерні системи для опрацювання аналізу текстів [7].
У монографії “Лінгвістика тексту” під редакцією Н. Яніх зібрані праці німецьких вчених, які займаються дослідженням тексту. Текст розглядається ними у дослідницьких парадигмах, теоріях і практиках. Тексти розподіляються на письмові, усні та друковані, і до кожного виду тексту має існувати свій підхід і свій аналіз. Поняття тексту повинно бути зорієнтовано на зв’язки лінгвістики тексту та дискурсивної лінгвістики. Автори відмічають, що передача інформації має принципово важливі наслідки для процесів усного та письмового дискурсу. В усному дискурсі мова породжується так званими інтонаційними одиницями, які відокремлюються паузами. Тоді як у письмовому дискурсі існує інтеграція предикації у складні пропозиції і різноманітні синтаксичні конструкції [9].
І. Райх у своїх працях акцентує увагу на когерентності тексту, тобто його цілісності, яка полягає у логіко-семантичній, граматичній і стилістичній співвіднесеності та взаємозалежності його складових елементів (слів, речень тощо). Автор підкреслює, що саме когерентність робить текст семантично значущим. Термін “когерентність” він застосовує при аналізі дискурсу щодо інтерпретацій глибинних змістів тексту і авторського задуму. При цьому, І. Райх відмічає, що текст тільки тоді буде цілісним і когерентним, якщо у ньому будуть цілісно використані фонові знання. Він наполягає на збереженні когезії, яка забезпечує внутрішню лексико-граматичну пов’язаність текста, і когерентності, яка зовнішньо відповідає за понятійно-змістовну цілісність тексту. При цьому автор наголошує, що когезія буде завжди вторинною по відношенню до когерентності [10].
Проведений нами аналіз різноманітних лінгвістичних методів дослідження тексту вітчизняними і зарубіжними мовознавцями показав, що на сьогоднішній день немає єдиного підходу до їхньої диференціації і більшість питань, на нашу думку, залишаються дискусійними.
Не дивлячись на велику кількість дефініцій тексту, які описують його типи в різних аспектах, відсутнє єдине тлумачення феномена тексту.
Вважаємо, що відсутність одностайності у визначенні методів дослідження тексту пояснюється тим, що текст – це багатогранне явище з різноплановими ознаками, він є складною ієрархією багатьох концептів. Вірогідно в цьому і полягає феномен тексту, бо перед ученими відкриваються необмежені можливості для подальших досліджень.
Список літератури:
1. Жуковська В.В. Лінгвістичний корпус як новітній інформаційно-дослідницький інструментарій сучасного мовознавства. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Том 31 (70). №3 Том 1, 2020. с 113-119.
2. Матвійчук Т.П. Текстоцентричний підхід у дослідженні мовної системи. Ж-л. Філологічні студії. Вип. 9, Ч. 2, 2013. с. 98-104.
3. Овсієнко Л.М. Методика навчання лінгвістики тексту майбутніх вчителів української мови та літератури на засадах компетентнісного підходу. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора пед. наук, Київський ун-т імені Бориса Гринченка. Київ, 2018. 46с.
4. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля – К, 2010. 844 с.
5. Селіванова О.О. Світ свідомості в мові. Монографічне видання. Черкаси: Чабаненко Ю.А., 2012. 488 с.
6. Семеног О.М., Кравець Л.В. та ін. Текст у дослідницьких парадигмах: Теорія і практика. Монографія. Суми: ДПУ імені А.С. Макаренка, 2022. 248 с.
7. Bubenhofer N. Sprachgebrauchsmuster. Korpuslinguistik als Methode der Diskurs – und Kulturanalyse (Sprache und Wissen 4). Berlin, New York: De Gruyter. – 2009. 388 S.
8. Hausendorf H. Textlinguistik fürs Examen. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht GmbH & Co KG. – 2008. 251 S.
9. Janich N. (Hrsg). Textlinguistik. 15 Einführungen und eine Diskussion. 2., aktualisierte und erweiterte Auflage, Narr Francke AttemptoVerlag GmbH + Co. KG, Dischingerweg 5. D-72070 Tübingen, 2019. 405 S.
10. Reich J. & Spreyer A. Deutsche Sprachwissenschaft. Eine Einführung. Stuttgart: Reclam. – 2020. 352 S.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter