В умовах демографічної кризи, зумовленої депопуляцією населення України, зменшенням кількості народжуваності та високих показників смертності, особливої актуальності набуває проблема збереження репродуктивного здоров’я жінок. Загальновідомо, що саме якість природнього відтворення населення виступає одним із важливих індикаторів благополучного розвитку суспільства. Проте в Україні, порівняно з провідними державами світу, відмічається низький рівень репродуктивного здоров’я жінок, що негативно впливає на процес відтворення населення та виходу із демографічної кризи.
Репродуктивне здоров’я жінки розглядають як стан повного благополуччя у всіх питаннях, які торкаються репродуктивної системи, її функцій та процесів, що включає до себе здатність до народження дітей, відсутність гінекологічної патології та гармонію психосексуальних стосунків [1,с.6].
До об’єктивних критеріїв стану репродуктивного здоров’я жінок належить рівень гінекологічної захворюваності. За статистичними даними, запальні захворювання статевих органів посідають перше місце серед усіх гінекологічних хвороб та є однією з причин порушення дітородної функції жіночого організму, а такі захворювання, як гострі та хронічні ендометрити, сальпінгіти, оофорити, спричиняють безпліддя. Серед жінок репродуктивного віку спостерігається тенденція до зростання рівня поширеності та захворюваності на запальні хвороби шийки матки. Порушення репродуктивної функції жінок спричиняють інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Рівень захворюваності на ІПСШ в Україні набагато вищий, ніж у розвинутих країнах Європи. Крім того, жінки які мають ІПСШ входять до групи ризику зараження ВІЛ-інфекцією, що зумовлено особливостями їхньої сексуальної поведінки [2, с.67].
Найбільш розповсюдженими патологіями репродуктивної сфери жінок є запальні процеси, новоутворення, непліддя, гормональні дисфункції. У структурі гінекологічної патології найбільш поширеними є ендометріоз, що займає третє місце серед гінекологічних захворювань та міома матки, частота яких неухильно зростає. Тривалий гінекологічний розлад є чинником, що суттєво трансформує життя жінки, значно знижує рівень її психічного та соціального функціонування. Гінекологічні захворювання часто стигматизовані переживаннями провини, сорому, тривоги, почуттям неповноцінності [5, с.190].
За останні роки підвищилась частота перинатальної патології та захворюваності жінок, що спричинена інфекціями до настання вагітності. Наявність запального процесу на тлі інфекційних захворювань урогенітального тракту жінок за відсутності лікування, спричиняє різноманітні ускладнення під час вагітності та протягом періоду її виношування. Навіть легка чи безсимптомна інфекція у вагітної може призвести до виникнення дистресу плода, передчасних пологів, асфіксії новонароджених [4, с.89].
Крім того важливим індикатором репродуктивного здоров’я жінок є рівень материнської смертності, який у всьому світі визначається як медико-соціальний показник, що залежить не лише від якості медичної допомоги, а й від соціально-економічного стану країни. Показник материнської смертності в Україні майже у 5 разів перевищує такий у розвинутих країнах світу. Для України характерна багаторічна проблема – високий рівень абортів. Також надзвичайно високий рівень летальності немовлят віком 0–6 днів. Для вирішення цієї проблеми необхідні заходи щодо покращення медичного обслуговування, профілактики, раннього виявлення та своєчасного лікування екстрагенітальної патології у жінок фертильного віку, моніторинг сімейним лікарем планової госпіталізації на пологи відповідно до визначеного терміну акушером-гінекологом, що зменшить рівень материнської смертності та летальності новонароджених [2, с.67].
На думку І.В. Пузь, в основі виникнення репродуктивних дисфункцій у жінок знаходиться взаємодія складних факторів, серед яких провідне значення мають психологічні фактори. З’ясовано, що більшість жінок з різними формами порушення репродуктивної сфери мають специфічне викривлення тілесного компоненту образу власного «Я», коли жінка не приймає власне тіло, що детерміновано багатьма факторами, одним з них є деструктивні стосунки з власною матір’ю, яка не сприймала тілесності доньки й не сприяла її статево-рольовій ідентифікації. Крім того, жінки з такими рисами, як невпевненість, тривожність, інфантильність, іпохондричність, схильні розцінювати власне тіло, що не готове до реалізації репродуктивної функції. Подібне ставлення підкріплюється наявністю досвіду невдалих попередніх вагітностей, різного роду соматичних та психосоматичних захворювань [1, с.81].
У сучасних умовах значно збільшується ризик виникнення у більшості жінок стану хронічного стресу, що часто призводить до формування патології репродуктивної сфери, знижує якість життя і фертильність жінки, бо у фазі дистресу репродуктивна система піддається системним ушкоджувальним процесам. Жіноча репродуктивна система надзвичайно чутливо реагує на дію стресових чинників, наслідком чого є виникнення різного роду порушень: порушення менструального циклу; безпліддя; загроза невиношування вагітності; репродуктивні втрати; патологічний плин вагітності, пологів та післяпологового періоду; порушення розвитку плода, народження дитини з особливими потребами; дисгармонія психосексуальних стосунків [1, с. 85].
За результатами нашого дослідження також визначено, що для вагітних жінок, які живуть в складних умовах сьогодення, характерно незадовільне самопочуття, низька активність, занижений фон настрою, високий рівень особистісної тривожності, що негативно впливає на перебіг вагітності та розвиток майбутньої дитини. У зв’язку з цим надання ефективної допомоги вагітним жінкам, передбачає медичний супровід жінок під час вагітності, а також психологічну підтримку кожної жінки, яка планує стати матір’ю [3, с.58].
Сучасні дослідження підтверджують значний вплив психологічного фактору на репродуктивні функції жінки. Жінкам з патологією репродуктивної системи притаманні неадекватні форми реагування на стресові ситуації, приховані форми агресивної поведінки, тривожні розлади, низькі суб’єктивні показники психічної, фізичної та соціальної складової якості життя. Наслідками чого є порушення партнерських стосунків і функціонування сім’ї [5, с.191].
Отже, підсумовуючи вищенаведене можна зазначити, що порушення репродуктивної функції жінок значною мірою зумовлено низкою психогенних чинників, тому вирішення проблеми збереження репродуктивного здоров’я жінок потребує комплексного медико-психологічного підходу, який дозволить фахівцям своєчасно корегувати деструктивні зміни у психологічному стані жінок, що сприятиме не лише ефективному процесу лікування, але й збереженню та покращенню репродуктивного здоров’я населення в цілому.
Список літератури:
1. Астахов В. М., Пузь І. В. Психологічний супровід у репродуктивній медицині: монографія. Інститут психології імені Г.С. Костюка. Київ, 2023. 125 с.
2. Жилка Н.Я., Слабкий Г.О., Щербінська О.С. Стан репродуктивного здоров’я жінок в Україні. Охорона здоров’я № 4(60). 2021. С.65- 69.
3. Мітіна С.В., Мітіна О.Л. Психоемоційні стани вагітних жінок в ситуації невизначеності. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія:Психологія. 2023. Том 34 (73) № 3 С. 54-59.
4. Романенко Т.Г., Кротик О.М., Мітіна О.Л Репродуктивне здоров’я подружньої пари з урогенітальними інфекціями в анамнезі. Здоров’я жінки Всеукраїнський науково-практичний журнал. 2019. №4 (140). С.82-92.
5. Сіраковська О. Б. Психологічні аспекти репродуктивного здоров’я жінок. Psychological Journal. № 4 (14) 2018 С. 145-205.
_______________________
Науковий керівник: Максимова Наталія Юріївна, доктор психологічних наук, професор, Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter